У Львові правозахисники облаштували фотовиставку про Крим та пропонували містянам написати листи політв’язням

A+ A-

Фотовиставка “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі” — це 48 світлин та інформаційних площин, які були викладені на площі Ринок у формі кримськотатарського герба – тамги. Експозиція об’єднала фотографії, що були зроблені громадянськими журналістами, які ризикуючи своїм життям, фіксували арешти, обшуки, судові розправи та інші злочини російських окупантів щодо кримськотатарського народу з початку окупації Криму.

За десять років окупації півострову Росія майже повністю знищила свободу слова і незалежну журналістику. Велика кількість кримських видань припинила свою діяльність ще у 2014 році, а багато професійних журналістів вимушені були покинути півострів. Ці події сприяли виникненню у Криму такого явища як громадянська журналістика.

“Фотовиставка привертає увагу громадськості до ситуації з правами людини в окупованому Криму, становища політичних в’язнів, яких утримує російська влада. На світлинах фотовиставки зображені незаконні арешти кримських татар, обшуки в їхніх будинках та судилища за сфабрикованими кримінальними справами. Це майже 150 квадратних метрів фотодоказів знущань російських окупантів над кримськотатарським народом. Виставка приурочена до 10-ти років російської окупації Криму, щоб підбити підсумки та окреслити всі ті злочини, які чинить російська федерація на окупованій нею території”, – зазначила Вікторія Нестеренко, менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA.

Здебільшого громадянські журналісти це кримськотатарські активісти та родичі політичних в’язнів, які  вимушені працювати анонімно. За десять років окупації багатьох із них було незаконно ув’язнено. Зараз у цьому списку 17 імен, серед яких журналіст Радіо свобода Владислав Єсипенко, громадянські журналісти Амет Сулейманов, Ірина Данилович, Сервер Мустафаєв, Осман Аріфмеметов, Марлен Асанов та інші. Оскільки Росія не може повністю придушити свободу слова на рівні законодавства, окупаційна влада постійно шукає приводи для того аби затримувати журналістів, проводити обшуки в їхніх помешканнях і звинувачувати у диверсіях чи тероризмі.

Я і інші колеги, які працювали в Криму протягом цих років, не могли фізично встигнути охопити весь обсяг інформації. Були дні, коли я могла відвідувати 3-4 судові засідання по наших політв’язнях. І тоді з’явилися вони: люди з телефонами. Кримські татари почали вкотре чинити опір в той мирний спосіб, який їм був доступний в окупації. Вони почали виконувати функцію журналістів, висвітлюючи, буквально, кожен суд, кожне затримання. Крім списку політичних в’язнів, є окремий список ув’язнених кримських журналістів. Більшість з них – це громадянські журналісти ініціативи “Кримська солідарність”. Серед них є і мій колега, Владислав Єсипенко, журналіст українського бюро “Радіо Свобода”, якого співробітники ФСБ  катували два дні струмом в підвалі, примушуючи підписати свідчення проти себе. Станом на зараз в цьому списку 17-ро моїх колег”, – розповіла про свій досвід роботи у Криму кримська журналістка Олександра Єфименко.

За десять років окупації Криму незаконних ув’язнень зазнали щонайменше 21 журналіст і сотні зазнали різного роду переслідувань. Протягом 2022-2023 років Центром прав людини ZMINA було зафіксовано 162 випадки атак проти професійних ЗМІ та громадянських журналістів. Найпоширенішими методами атак на журналістів в окупації є погрози, обшуки, затримання, адміністративні та кримінальні провадження.

Одразу після окупації Криму російська  влада почала активно обмежувати свободу слова з метою запобігти розголошенню воєнних злочинів, які вона там вчиняла. Були заборонені українські місцеві та всеукраїнські медіа. Одним із показових фактів переслідування стала заборона функціонування кримськотатарського телеканалу АТР. З часом на територію тимчасово окупованого Криму почали їздити журналісти українських ЗМІ, але це вже були візити з ризиком для життя, оскільки їх всюди переслідували російські спецслужби. Але цього було недостатньо і місцеві мешканці, які розуміли, що в Криму відбуваються масштабні злочини, почали самі висвітлювати інформацію про події в сфері прав людини та передавати її українським та іноземним ЗМІ. Серед них були і рідні кримських політв’язнів, які висвітлювали незаконні суди, масові обшуки та затримання, в першу чергу в кримськотатарських родинах. Окупаційній владі це не подобалось, почались переслідування, які полягали не лише в обмеженні можливості висвітлювати події, але і притягнення до кримінальної відповідальності за надуманими приводами, як це сталося з Іриною Данилович. Фотовиставка, яку проводить Центр прав людини ZMINA, показує, що наші громадяни ризикуючи  власним життям вже понад 10 років продовжують фіксувати та розповідати про злочини російських окупантів, що стало ще більш актуально після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року”, – підкреслив заступник Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков.

Після 24 лютого 2022 року громадяни України, які проживають в окупованому Криму, все активніше почали показувати свою волю до спротиву, попри роки залякувань, а також інформаційну блокаду, через яку неможливо було дізнатись про всі ті звірства, що вчинялись росіянами на материковій частині України під час повномасштабного вторгнення. 

За даними Представництва Президента України в АР Крим станом на сьогодні 218 осіб незаконно ув’язнені в окупованому Криму, 133 з яких кримські татари. Більшість з них були переміщенні до колоній і в’язниць на територію Росії. Статистика по політв’язням говорить, що левова частка незаконних кримінальних переслідувань стосується представників саме кримськотатарського народу. Це пов’язано з тим, що кримські татари завжди підтримували та підтримують Україну і дуже активно про це говорять. Крим – це місце формування корінного кримськотатарського народу, їхня колиска. Російська влада в різних формах (імперській, радянській, федеративній) намагається їх знищити, згноїти в тюрмах і тому ці люди готові активно відстоювати право на спокій та мир для своєї землі.

“Моя сестра Умерова Леніє, 25-річна дівчина, яку росіяни кинули за ґрати при спробі потрапити до онкохворого батька у Криму. Історія  сфабрикованої кримінальної справи почалась з того, що вона з українським паспортом перетинала грузино-російський кордон і після перевірки її телефона ФСБ вирішили затримати сестру. Окупанти помстилися їй за громадянську позицію та відмову отримати російський паспорт у 2014-му. Вже понад півтора роки її утримують в одиночній камері, застосовуючи відносно неї погрози, знущання та інші брудні методи тоталітарних режимів”,  – розповів Азіз Умеров, брат незаконно ув’язненої.

Під час проведення фотовиставки на площі Ринок працював інформаційний намет, у якому львів’яни та гості міста могли отримати інформацію про подію, а також написати листи політв’язням у межах акції “Листи до вільного Криму”. Правозахисники пропонували обрати поштову листівку з видами Криму і звернутись зі словами підтримки до політв’язнів. Надалі ці листи будуть передані у місця несвободи, де перебувають незаконно ув’язнені кримські активісти та журналісти. Листи із щирими підписами від небайдужих українців мають величезне значення для моральної підтримки політичних в’язнів.

Довідка

Фотовиставка “Крим очима громадянських журналістів: 10 років у неволі” експонується у п’яти обласних центрах – Одесі, Івано-Франківську, Львові, Хмельницькому та Дніпрі. Організатор фотовиставки – ZMINA за підтримки Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим та Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.

Авторка фото — Олександра Єфименко