В Брюсселі відбувся показ фільму “Наріман: Голос Криму”

24 травня 2023 року ZMINA спільно з Постійним представництвом Польщі при Європейському Союзі провели показ фільму про життя кримського політв’язня Нарімана Джеляла та дискусію щодо ситуації з правами людини у Криму.

Захід відкрив заступник голови Постійного представництва Польщі при ЄС Мачей Стадеєк, який засудив дії російських окупантів, які пригнічують етнічних українців і кримських татар. “У Криму стаються випадки насильницького зникнення, тортур, вбивств, фільтрації та залякування журналістів, адвокатів та громадських активістів”, — сказав він.

Стадеєк висловив повну підтримку кримським татарам і українцям в окупованому Криму та висловив надію, що найближчим часом “у Криму знову замайорить синьо-жовтий прапор”.

Депутатка Європейського Парламенту Анна Фотига теж виголосила промову на початку заходу і запевнила у своїй глибокій підтримці кримськотатарського народу та засудила дії Росії, підкресливши: “Ми маємо вигнати нашого спільного ворога – російський імперіалізм. З початком цього вторгнення війна наблизилася до кордонів Європейського Союзу. Агресора треба перемогти раз і назавжди”.

Гості заходу переглянули документальний фільм “Наріман: Голос Криму” режисерки Анни Цигими. У фільмі йдеться про Нарімана Джеляла, заступника голови Меджлісу, представницького органу кримськотатарського народу. Він залишився в Криму під російською окупацією і зробив усе, що міг, для допомоги тим, хто йому довірився.

Коли російська окупаційна влада заборонила Меджліс у 2016 році, Наріман продовжив свою роботу з підтримки сімей політв’язнів та підвищення обізнаності про порушення прав людини в Криму. У 2021 році його та ще двох активістів засудили за сфабрикованими звинуваченнями до 13-17 років позбавлення волі.

Після показу фільму відбулася дискусія про долю Нарімана Джеляла та переслідування кримських татар на території окупованого Криму.

“З 2014 року кримськотатарський народ у Криму піддається постійним переслідуванням за політичними та релігійними мотивами з боку Російської Федерації. Незважаючи на мирний спосіб відстоювання своїх поглядів, переконань і прав, нас звинувачують в екстремізмі та тероризмі. Через це люди в Криму зараз живуть в атмосфері страху. Усі незгодні можуть стати незаконно переслідуваними: понад 180 громадян України в Криму вже стали жертвами політичних репресій”, — розповіла дружина Нарімана Левіза Джелялова.

Вона додала, що її чоловік залишався і працював у Криму аж до свого арешту, незважаючи на прямі погрози. Бажаючи змусити його замовкнути, окупаційна влада вирішила судити Нарімана за вигадану диверсію: вибух на газопроводі нібито стався 23 серпня 2020 року, коли він був на саміті Кримської платформи в Києві.

Під час суду над Наріманом Джелялом і братами Ахтемовими було зафіксовано багато процесуальних порушень, що дає підстави говорити про фальсифікацію кримінальної справи. Семеро допитаних у справі, серед яких Наріман, Асан та Азіз, зазнали психологічного та фізичного тиску та тортур.

Левіза Джелял наголосила, що з її чоловіком поводилися грубо і його безпідставно перевели у найбільш ізольовану в’язницю — СІЗО №2 у Сімферополі, де практично неможливо отримати медичну допомогу, що становить серйозну загрозу його життю.

Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик підтвердила, що стан здоров’я політв’язнів у небезпеці через неналежні умови утримання та небажання окупаційної влади надавати в’язням медичну допомогу. Вона зазначила, що цього року в ув’язненні вже померли двоє політв’язнів — Костянтин Ширінг і Джеміль Гафаров.

Також Печончик нагадала історію Леніє Умерової — 25-річної українки кримськотатарського походження, яка поїхала до свого онкохворого батька в окупований Крим. При перетині грузинсько-російського кордону російські силовики затримали її, звинувативши в порушенні режиму зони безпеки. Умерову утримували більше чотирьох місяців і згодом перевели в московський СІЗО “Лефортово” до Москви, звинувативши у “шпигунстві”.

Гульнара Абдулаєва, героїня фільму, кримськотатарська історикиня і журналістка, додала: “На жаль, зараз Крим – це сіра окупована зона, де демократія, свобода слова і релігії перетворилися на порожній звук. Люди живуть під тотальним контролем і психологічним тиском. Такий період в історії Криму вже був — це була перша окупація 1783 року. І якщо зараз проводити паралелі, то через 231 рік історія повторилася з приголомшливою точністю”.

Вона закликала міжнародну спільноту використати всі можливі політико-дипломатичні засоби для звільнення незаконно засуджених політв’язнів, підтримки їхніх сімей та адвокатів, які на свій страх і ризик захищають політв’язнів, а також для повернення тимчасово окупованого Криму на батьківщину — в Україну.

Крім показу фільму “Наріман. Голос Криму” ZMINA також відкрила фотовиставку “Історії з окупованого Криму” у Європарламенті, а також організувала семінар “Кримські татари після лютого 2022 року”.