Всесвітній конгрес з насильницьких зникнень: ZMINA поділилася досвідом та викликами співпраці з механізмами ООН

Перший Всесвітній конгрес з насильницьких зникнень зібрав представників понад 100 країн у Женеві 15-16 січня. ZMINA відвідала конгрес, щоб поділитися задокументованими історіями українців, які стали жертвами викрадень на окупованих територіях, а також розповісти про шляхи забезпечення правосуддя за міжнародні злочини, скоєні внаслідок російського збройного вторгнення.

Єлизавета Сокуренко, керівниця напряму документування міжнародних злочинів ZMINA, долучилася до панелі “Налагодження зв’язків між потерпілими та громадськими організаціями (ГО) і механізмами Організації Об’єднаних Націй: як сприяти ефективному залученню”. Під час цього заходу ГО обмінялися досвідом та викликами співпраці, а механізми ООН відреагували та представили наявні інструменти для боротьби з насильницькими зникненнями.

Зокрема, Сокуренко підкреслила, що Харківський інститут соціальних досліджень дослідив ставлення населення до міжнародних злочинів в Україні. Воно показало, що респонденти вважають міжнародні та національні організації найбільш ефективними у розслідуванні воєнних злочинів і, відповідно, такими, яким найбільше довіряють.

“Це досить складний виклик. Водночас це покладає на нас зобов’язання забезпечити доступ потерпілих до таких механізмів, а також надати їм повну та зрозумілу інформацію про їхнє функціонування. Це важливо для того, щоб очікування потерпілих відповідали можливостям таких механізмів“, – зазначила Сокуренко.

Вона зазначила, що за останні 2 роки ZMINA підготувала близько 20 подань як до договірних, так і до статутних органів ООН. Вони стосувалися грубих порушень з боку Росії проти цивільного населення на окупованих територіях України під час повномасштабного вторгнення, таких як свавільні затримання, насильницькі зникнення, позасудові страти, сексуальне насильство, тортури та нелюдське поводження.

“У деяких випадках ми звертаємося до механізмів ООН щодо конкретних людей, які незаконно утримуються, мають критичний стан здоров’я і терміново потребують медичної допомоги. Така реакція допомагає привернути увагу до цих випадків, а в деяких – принаймні покращити умови утримання цивільних осіб, яких незаконно позбавила волі Росія“, – додала Сокуренко.

Вона підкреслила, що через обмеженість ресурсів ООН та велику кількість запитів з усього світу, а також недостатнє розуміння механізмів ООН, бракує ефективної комунікації щодо подачі заявок: “Тому важливо забезпечити всебічну підтримку механізмів ООН, прийняти зміни щодо поточних викликів та надати громадськості зрозумілий посібник щодо функціонування ООН“.

Представники робочої групи ООН з насильницьких і недобровільних зникнень, комітету ООН з насильницьких зникнень, комітету ООН з прав людини та спеціального доповідача з питань позасудових страт, страт без належного судового розгляду чи свавільних страт, пояснили, як користуватися цими механізмами та їхніми мандатами, а також розповіли про виклики, такі як обмеженість ресурсів:

“Ми в робочій групі вже надіслали запити до Російської Федерації щодо понад 2000 випадків. Зараз у нас є ще 6000 справ, які ми маємо розглянути та опрацювати. І це при тому, що в нашому офісі є лише одна людина, відповідальна за допомогу Україні“, – сказала Ана Лорена Дельгадільйо Перес з робочої групи з насильницьких і недобровільних зникнень.

Хуан Пабло Албан Аленкастро з комітету з насильницьких зникнень сказав, що він закликає громадянське суспільство і сім’ї не мовчати про постраждалих, щоб підштовхнути до активізації механізмів, впроваджених країнами. “Водночас ми розуміємо, що ми повинні вкладати більше ресурсів у розбудову потенціалу“, – зауважив він.

Це питання обговорювалося в контексті історій постраждалих від насильницьких зникнень та шляхів їхнього захисту в різних країнах світу, зокрема в Мексиці, Аргентині, Уругваї, Колумбії, Венесуелі, Сирії, Афганістані, Індії, Марокко, Єгипті, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бангладеші, Судані, Таїланді, Сенегалі та інших державах, які зіштовхнулися з цією проблемою.