Викрадення і мілітаризація українських дітей — загроза Європі: Онисія Синюк виступила на полях Мюнхенської конференції
Керівниця аналітичного напряму Центр прав людини ZMINA Онисія Синюк 14 лютого 2026 року взяла участь у панельній дискусії “Діти як зброя: як викрадення Росією українських дітей загрожує європейській безпеці”, що відбулася в межах Мюнхенської конференції з безпеки. Подія відбулася на Liberty Stage в Ukraine House (Українському домі) — новій окремій локації конференції, створеній цього року поруч з основним майданчиком і повністю присвяченій українській тематиці — від безпекових та енергетичних питань до прав людини.
Панель про українських дітей привернула увагу міжнародної безпекової спільноти до системної політики Росії, спрямованої на викрадення, примусове переміщення, індоктринацію та мілітаризацію українських дітей.
Модератором дискусії виступив президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод. У панелі також взяли участь: Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір, спеціальна посланниця Ради Європи з питань становища дітей України, колишня міністерка закордонних справ Ісландії, Оксана Гінчук, радниця з адвокації Української мережі за права дитини, Ольга Монах, віцепрезидентка Франко-української асоціації — Association Franco-Ukrainienne Côte d’Azur (AFUCA), Kids at Home UA, Євгенія Кравчук, народна депутатка України, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.
Під час виступу Онисія Синюк наголосила, що депортація українських дітей — лише один з інструментів системної і більш широкої політики Росії: “Депортація дітей під виглядом “евакуації” чи “поїздок до таборів” — це не кінцева мета, а лише інструмент. Стратегічна ціль Росії — стерти українську ідентичність дітей”.
За її словами, для цього РФ застосовує комплексну систему впливу, яка включає в себе російську освітню програму з наративами, що виправдовують агресію проти України, зустрічі дітей із російськими військовими, що беруть участь в збройній агресії проти України, та так званими ветеранами, мережу мілітаризованих молодіжних організацій, які формують лояльність до держави-агресора та готують майбутніх військовослужбовців.
Онисія СинюкОкрему увагу Синюк звернула на примусову паспортизацію: “У дуже буквальному сенсі Росія змінює ідентичність дітей, нав’язуючи їм громадянство РФ та примушуючи присягати на вірність Росії. Вручення паспортів українським дітям відбувається публічно, під телекамери. Дітей передають під опіку російських сімей або на усиновлення”.
Як зазначила керівниця аналітичного напряму ZMINA, якщо у 2022 році на окупованих територіях депортація була одним із основних інструментів, то станом на 2026 рік Росія має можливість застосовувати всі інші механізми впливу без необхідності фізичного переміщення дітей. Після проведення незаконних “референдумів” РФ поширила на окуповані території своє законодавство, судову систему, правоохоронні органи та адміністрацію. Внаслідок цього всі елементи політики — від освіти до паспортизації — застосовуються безпосередньо до дітей, які залишаються в окупації.
За різними оцінками, наразі на тимчасово окупованих територіях перебуває близько 1,6 мільйона українських дітей.
“Близько 1,6 мільйона українських дітей сьогодні залишаються на тимчасово окупованих територіях. Вони зростають у середовищі російської пропаганди, мілітаризації та нав’язаної ідентичності. Фактично формується покоління, яке завтра будь-який диктатор зможе використати у своїх війнах”, — констатувала Євгенія Кравчук.
Онисія Синюк наголосила, що вся ця система індоктринації та мілітаризації українських дітей свідчить про відсутність намірів Росії зупинятися. Вона додала, що безкарність лише заохочує державу-агресора до масштабування порушень: “Росія не відчуває невідворотності відповідальності, коли ордери на арешт Міжнародного кримінального суду не виконуються. Потрібен більший міжнародний тиск — і за депортацію, і за мілітаризацію, і за індоктринацію та паспортизацію як частини цілісної системи. Росія намагається викривити реальність, подаючи епізодичні “возз’єднання сімей” як вирішення питання повернення українських дітей, відмовляючись, при цьому, надавати будь-яку інформацію про дітей, що були примусово переміщені та депортовані. Особи, відповідальні за ці злочини, мають бути під санкціями й чітко усвідомлювати, що їх буде притягнуто до відповідальності. В контексті повернення, створення Міжнародної коаліції за повернення українських дітей та Резолюція Генеральної Асамблеї ООН щодо повернення українських дітей — важливі кроки в цьому напрямку. При цьому, важливо, щоб у Коаліції була чітка програма дій, а положення Резолюції — втілені на практиці”.
Учасники дискусії наголосили: йдеться не лише про гуманітарну проблему, а про довгострокову загрозу безпеці України та всієї Європи. Повернення українських дітей і притягнення винних до відповідальності мають залишатися пріоритетом міжнародного порядку денного і переговорів — до моменту, поки кожна дитина не буде вдома, в Україні.
