Визволення українських жінок з російського полону: ZMINA провела захід в Анкарі

Центр прав людини ZMINA у співпраці з Посольством України в Туреччині організували захід “Визволення українських жінок з російського полону” в Анкарі 29 серпня. Правозахисниці та рідні цивільних полоненок поділилися страшними реаліями, через які українки проходять в російському ув’язненні та звернулися до Туреччини із проханням посприяти їхньому якнайшвидшому звільненню.

Наталія Охотнікова й Тетяна Жукова. Фото: ZMINA

Почесними гостями та учасниками заходу стали Посол України в Туреччині Василь Боднар, Голова Представництва ЄС у Туреччині Ніколаус Мейєр-Ландрут і Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Михайло Спасов.

Голова Представництва ЄС Ніколаус Мейєр-Ландрут виступив із промовою про зростання автократичних урядів у світі і зазначив, що ЄС із болем спостерігає за воєнними злочинами і руйнуваннями, які Росія принесла в Україну: “Ми бачимо систематичне руйнування і знищення українців росіянами. Захищаючи права людини, ми повинні ідентифікувати автократів і військових злочинців та зайняти щодо них конкретну й рішучу позицію”.

Голова Представництва ЄС Ніколаус Мейєр-Ландрут. Фото: ZMINA

Посол України в Туреччині Василь Боднар також наголосив, що Україна переживає жорстоку й відверту зневагу до прав людини через воєнні злочини Росії: “Наразі понад 25 тисяч мирних українців ув’язнені Росією, хоча реальна цифра може бути більшою. Станом на кінець червня 2023 року в російських в’язницях опинилися 126 жінок, з них 46 військовослужбовиць і 80 цивільних. Крім цього, правозахисні організації повідомляють, що станом на серпень 2023 року в окупованому Криму та Російській Федерації перебуває близько 200 українських політв’язнів”.

Посол України в Туреччині Василь Боднар. Фото: ZMINA

Представаник Омбудсмена України Михайло Спасов додав, що “українські політв’язні й полонені не отримують належного лікування”. Він нагадав про долю кримської активістки та громадянської журналістки Ірини Данилович, засудженої до майже 7 років ув’язнення за фейковими звинуваченнями в окупованому Криму: “Ірині не надається жодна медична допомога, через що її хвороба прогресує”. 

Представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Михайло Спасов. Фото: ZMINA

Крім цього, до обговорення долучилися правова радниця ZMINA Наталія Охотнікова, аналітикиня Медійної ініціативи за права людини Любов Смачило, представниця Жіночої ініціативи за гендерну справедливість Керолайн Еджертон, колишня бранка, яка провела 280 днів у російському полоні, Ольга Черняк, а також мати Мар’яни Чечелюк, ув’язненої за політичними мотивами, – Наталія Чечелюк.

Учасники заходу обговорили проблематику систематичного вчинення Росією воєнних злочинів, злочинів проти людяності та грубе порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях України, зокрема свавільне затримання й катування цивільних жінок, а також розглянули правові механізми притягнення злочинців до відповідальності та повернення цивільних.

Наталія Охотнікова. Фото: ZMINA

Наталія Охотнікова, правова радниця ZMINA, представила звіт “Жіночі камери херсонської катівні: аналітичний звіт за свідченнями утримуваних” й зазначила: “Протягом окупації Херсона в ізоляторах тимчасового тримання перебувало понад 200 осіб, зокрема мінімум тридцять жінок. Підстави для їхнього затримання були різними: іноді це було цілеспрямовано, зокрема, щодо співробітниць правоохоронних органів України, а також представників або рідних членів Збройних сил України чи руху спротиву. Нам відомо і про випадок, коли жінку затримали на кілька днів просто за те, що та не привіталася з російськими воєнними”.

 Охотнікова додала: “Затримані жінки були піддані тортурам і перебували в неналежних умовах утримання – спостерігався дефіцит особистого простору, неналежні гігієнічні та санітарні умови, недостатнє освітлення й вентиляція, обмежений доступ до душу, обмежені щоденні прогулянки або їх відсутність, неможливість усамітнення під час користування туалетом, погане або нерегулярне харчування”.

Ольга Черняк. Фото: ZMINA

Ольга Черняк, яку росіяни утримували в полоні 280 днів, розповіла: “Першим місцем, де мене утримували, був Херсон. Крім мене там було ще від 6 до 8 жінок. Нам не давали доступу до свіжого повітря і сну, їжа була неїстівною. Крім цього, мене били струмом, після чого в мене сталося кілька інфарктів, проте лікаря не викликали”.

Черняк сказала, що окупанти змушували людей вигукувати проросійські гасла й вихваляли загарбника Путіна: “Вони шикували полонених один-два рази на день, змушували говорити “Хай живе Путін, хай живе Росія”. Якби ми відмовились, вони побили б нас”.

Після 280 днів у російському полоні Ользі Черняк “пощастило” і її звільнили. “Після звільнення я повернулася додому. Моє здоров’я постраждало через те, що я пережила в полоні: виникли серйозні проблеми з нервовою системою, зубами й особливо серцем”, – поділилася вона.

Наталія Чечелюк. Фото: ZMINA

До слухачів звернулася також мати Мар’яни Чечелюк – 22-річної дівчини з Маріуполя, яка вже 16 місяців знаходиться в російському полоні – Наталія Чечелюк. Вона розповіла учасникам про фільтрацію, знущання, теракт в Оленівці, нестерпні умови перебування:

“Моя донька потребує медичної допомоги, вона дуже виснажена, має сильні болі в колінах, у попереку і ногах. Я прошу всіх присутніх тут сьогодні, прошу весь світ, всіх небайдужих людей, допомогти нашому спільному горю! – звернулася мати полоненої. – Шановний президенте Ердогане, шановні представники країн, прошу від себе і всіх матерів, молимо вас за всіх українських дітей, військовополонених, цивільних, поранених, хворих. Полон – це не місце для наших дітей! Не місце для героїв-воїнів, які захищали наше місто. Прошу вас, будь ласка, зробіть щось, почуйте нас, допоможіть нам, звільніть наших змучених дітей”.

Фото з відкритих джерел: Марʼяна Чечелюк

Учасники дискусії відзначили спільний обов’язок цивілізованого світу взяти участь у порятунку полонених українських жінок, які утримуються російською стороною у полоні з порушенням норм міжнародного права, а також закликали уряд Турецької Республіки відіграти провідну роль у цьому процесі.

У свою чергу, представниця Жіночої ініціативи за гендерну справедливість Керолайн Еджертон наголосила на необхідності застосування підходу, орієнтованого на підтримку жертв, а також важливість приведення навичок українців у відповідність до міжнародних стандартів у сфері збору доказів воєнних злочинів.

Представниця Жіночої ініціативи за гендерну справедливість Керолайн Еджертон

Любов Смачило з Медійної ініціативи за права людиниза значила, що великою проблемою є відсутність механізму, який би забезпечив повернення цивільних полонених: “Ці особи незаконно утримуються у в’язницях, слідчих ізоляторах та інших місцях несвободи на тимчасово окупованих територіях України й Російської Федерації без будь-яких правових підстав. Їхнє утримання в цих установах порушує міжнародне гуманітарне право та міжнародне право прав людини. Однак ефективного механізму повернення цих осіб до України немає”.

“Ми вбачаємо велику надію та перспективу, що саме Туреччина включилася до цього процесу. Оскільки дипломатичні відносини між Україною та Росією з об’єктивних причин офіційно розірвані, уряд України не може звертатися безпосередньо до російського уряду з вимогами щодо повернення цивільних жінок. Тому ми звертаємося до уряду Туреччини, враховуючи їх позитивний досвід”, – підсумувала Наталія Охотнікова.