Жертвами депортації можуть бути від 2,8 до 4,7 млн українців, з них від 260 до 700 тисяч дітей – правозахисники
Від 2,8 до 4,7 млн українців є потенційними жертвами депортації, серед них від 260 до 700 тисяч діти, але точні цифри невідомі.
Ілюстративне зображенняПро це йшлося під час презентації аналітичного звіту Коаліції “Україна. П‘ята ранку”, яка відбулася 16 січня в Києві.
Мета звіту – проаналізувати контекст, у якому здійснювалася депортація, індивідуальні випадки, а також показати систематичність політики Російської Федерації стосовно організації депортації українських громадян на територію РФ та Республіки Білорусь.
Як зазначено у звіті, депортація кваліфікується як воєнний злочин і масових масштабів набула з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Серед ознак, які вказують на те, що це саме депортація, а не евакуація, як це позиціює російська сторона, є здійснення примусу, обмеження людей у виборі щодо ухвалення рішень, а також перешкоджання виїхати на території, підконтрольні Україні.
“Сама депортація як явище охоплює інші порушення прав людини та воєнні злочини, такі як катування, нелюдське поводження, фільтраційні заходи, які фактично передували депортації. Депортації не закінчилися після Маріуполя – подібна практика триває в Херсонській області й очевидно буде використовуватися надалі”, – розповіла Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINА.
Альона Луньова. Фото: Медіацентр-УкрінформЗа словами координаторки Медійної ініціативи за права людини Тетяни Катриченко, фільтраційні заходи є нічим іншим, як перевіркою громадян на лояльність до РФ та співпрацю з українською владою і військовими. Масовий процес фільтрації почався саме в Донецькій області. Там аналогічно і до північних областей України російські військові закрили всі можливості виїзду з окупованої території та почали активно перевіряти громадян – не лише тих, що хотіли виїхати, але й тих, хто не збирався покидати власні домівки.
“Умовно фільтрацію можна розділити на три рівні. Перший – це швидка перевірка на лінії розмежування або в певному населеному пункті. Другий – це вивезення до пунктів фільтрації, де перевірка була глибинною, проводилися бесіди. Третій рівень фільтрації відбувався, коли в росіян виникали певні підозри, тоді людей затримували та застосовували жорстокі допити та тривалі затримання, як, наприклад, у випадку з водіями, які допомагали вивозити людей з Маріуполя. Вони фактично пройшли цей третій рівень фільтрації, коли їх відправляли до місць несвободи, зокрема до Оленівської колонії, звідки частину звільнили після утримання протягом 60 або 90 діб так званого арешту. Декому потім пропонували виїхати через Російську Федерацію, і так ці люди поверталися. А дехто і досі залишається в місцях несвободи”, – пояснила Тетяна Катриченко.
Тетяна Катриченко. Фото: Медіацентр-УкрінформІз правового погляду правомірність переміщення людей Росією має відповідати на низку питань: чим це було обґрунтоване, чи була загроза для громадян, чи розуміли люди, що виїзд – це тимчасовий захід, і чи отримали змогу повернутися потім додому. За цими критеріями під час майбутніх розслідувань належить оцінювати природу того, що Росія видає за “евакуацію”.
“Коли йдеться про воєнні злочини, ми можемо досліджувати одиничні факти, навіть переміщення однієї особи проти її волі. Коли ж ми говоримо про злочини проти людяності, то це вже більш систематична політика, яка виявляється зараз на різних територіях України. Злочин геноциду передбачає найскладніші критерії, які мають бути доведені в цьому випадку”, – наголошує Аліна Павлюк, адвокатка й аналітикиня Української правової консультативної групи.
За її словами, наразі в Україні національна система правосуддя вже зафіксувала як мінімум 60 тисяч потенційних воєнних злочинів, серед яких і насильницьке переміщення громадян.
Аліна Павлюк. Фото: Медіацентр-УкрінформОкремої уваги заслуговує депортація та викрадення дітей. За різними оцінками, після широкомасштабного вторгнення РФ на територію України могло бути переміщено від 260 до 700 тисяч неповнолітніх українців. Більша частина з них була переміщена в супроводі законного представника – батьків чи опікунів. Водночас унаслідок фільтраційних заходів деякі діти опинилися на території Росії самі або їхні родичі були вбиті, розповіла Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини.
“В українських інтернатах щонайменше 90% дітей мають родичів, які володіють першочерговим правом стати їхніми опікунами та забрати їх на виховання. Коли РФ примусово передає цих дітей у російські родини, треба брати до уваги наявність кровних родичів і те, що більшість сиріт в Україні – це соціальні сироти”, – додає Катерина Рашевська.
За її словами, з відкритих джерел відомо, що дітей з України депортували щонайменше до 57 регіонів РФ. Серед них Сахалін, Астрахань, Мурманськ, Дагестан, що віддалені як у географічному, так і в культурному плані.
“Що перше, що друге іде врозріз із загальновизнаним принципом найкращих інтересів дитини, тобто не відповідає наявним стандартам за міжнародним правом, – стверджує правозахисниця. – На цю ситуацію вже звернула увагу Гаазька конференція – організація у сфері міжнародного приватного права, яка видала свою позицію щодо цього порушення. Останню поділяють також інші організації, зокрема ЮНІСЕФ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини, які вказали, що ні депортація, ні тим більше насильницьке передання українських дітей у російські родини не відповідають Міжнародній конвенції про права дитини та міжнародному гуманітарному праву”.
Катерина Рашевська. Фото: Медіацентр – УкрінформЕксперти наголошують, що Росія як держава всіляко блокує доступ до інформації та контактів із переміщеними українцями, що ускладнює можливість допомогти їм та зібрати базові факти про те, як і чому люди були вивезені. Тому чи не єдиним каналом допомоги для таких людей є комунікація на неформальному рівні з локальними неурядовими організаціями та ініціативами. Також експерти покладають свої надії на медіа, зокрема закордонні, які все ще працюють на території РФ, як на канал комунікації.
Переглянути запис пресконференції повністю можна тут.
Фото: Медіацентр – УкрінформТекст доповіді Коаліції “Україна. П’ята ранку” “Депортація громадян України з території ведення активних бойових дій чи з тимчасово окупованої території України на територію Російської Федерації та Республіки Білорусь” доступний українською та англійською.
Коаліція “Україна. П’ята ранку” почала роботу 25 лютого 2022 року, наступного дня після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. На сьогодні коаліція об’єднує 31 неурядову організацію та чотирьох індивідуальних експертів. Вони поєднали свої зусилля для систематичного документування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, скоєних під час російської збройної агресії проти України. Також коаліція працює над захистом жертв російсько-української війни через наявні державні та міжнародні механізми правосуддя. Все це спрямоване на досягнення справедливості через притягнення до відповідальності владної верхівки РФ за скоєння злочину агресії проти України.
