Фінал “вічного міністра”. Все про причини і наслідки відставки Арсена Авакова – великий аналіз НВ

Багаторічний шеф МВС Арсен Аваков пішов у відставку, яка може означати одне: Володимир Зеленський ще більше зміцнює президентську вертикаль влади, отримуючи контроль над правоохоронною сферою.

13 липня 2021 року видалося спекотним у всіх сенсах днем для міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. На вулиці вже яку добу трималася літня задуха, а він зранку вирушив до Рівного, де відбувалися навчання за участю трьох сотень правоохоронців і техніки для реагування на надзвичайні ситуації. Там він сфотографувався з місцевими поліцейськими, а офіційний коментар до своєї поїздки завершив такою фразою: “Коли приходить біда, ми мусимо бути готові”.

Арсен Аваков. Фото: TASS

Ці слова в якомусь сенсі виявилися пророчими.

Із Рівного Аваков поспішив до Києва – його в терміновому порядку викликали в Офіс президента (ОП). На Банковій Володимир Зеленський, глава держави, подякував міністру за роботу і попросив його написати заяву про відставку.

Уже через кілька годин копія цього документа стала публічною. “Честь маю!” – дописав від руки Аваков до завізованого ним офіційного тексту-звернення до Верховної Ради з проханням звільнити його від обов’язків міністра.

Ця подія буквально підірвала українське інформаційне поле.

Понад сім років колишній харківський підприємець очолював МВС, заробивши собі прізвиська “вічного міністра” і “політичного важковаговика”. Прийшовши працювати в Кабмін після завершення Революції гідності у 2014-му, він пересидів у своєму кріслі трьох прем’єрів і був готовий зробити те саме з четвертим – Денисом Шмигалем.

Весь цей час над Аваковим збиралися хмари, але він впевнено їх ігнорував.

Хоча соціологія фонду Демініціативи останнім часом показувала незначне поліпшення ставлення українців до очільника МВС і його відомства, рівень недовіри до міністра все одно залишався критично високим. Занадто багато питань накопичилося за сім років в активістів і низки політиків до діяльності підлеглих Авакова.

І ось коли одному з цих “питань” – убивству в Києві журналіста Павла Шеремета, поліцейське розслідування якого не дало безумовного результату, – мало виповнитися п’ять років, шеф МВС і зважився піти. На думку опитаних НВ експертів, за цих обставин про випадковий збіг не йдеться.

Ще 20 травня на своїй великій пресконференції Зеленський, коментуючи справу Шеремета, заявив: “Якщо засудили [підозрюваних у справі] незаконно, то ви знаєте, я говоритиму серйозно з міністром внутрішніх справ. Чи може він залишитися в такій ситуації? Ні. І він це знає”.

“У президента й Авакова ще від початку була домовленість: коли президент попросить його піти, Аваков напише заяву, – пояснив НВ Давид Арахамія, голова президентської фракції “Слуги народу” (СН). – Вони нормально абсолютно [спілкуються] між собою, йдуть цивілізованим шляхом”.

Очікувана несподіванка

Рішення підштовхнути Авакова до відставки готувалося два місяці, розповідає політолог Володимир Фесенко. “Президент поспішав прийняти важливе кадрове рішення, яке назріло, але готувалося воно не з ініціативи президента, рушійною силою відставки був Андрій Єрмак [голова ОП]”, — зазначає експерт.

Увечері 13 липня Зеленський і Єрмак зустрілися в кінозалі Верховної Ради з депутатами фракції СН. Рандеву тривало менш як годину. Розглядали лише одне питання, кадрове: хто замінить Авакова? Президент представив як відповідь на нього “Слугу народу” Дениса Монастирського, керівника правоохоронного комітету парламенту, і попросив підтримати його призначення. Заручившись підтримкою соратників, Зеленський у гарному настрої залишив Раду, з усмішкою помахавши рукою присутнім зовні журналістам.

Володимир Зеленський та Арсен Аваков. Фото: Укрінформ

У минулому скликанні ВР нинішній головний претендент на крісло голови правоохоронного відомства значився помічником Антона Геращенка, заступника голови МВС і найближчого соратника Авакова. А до свого обрання в Раду працював у київському експертному центрі “Український інститут майбутнього”, де також працював і Геращенко.

“Монастирському [на новій посаді] потрібна підтримка, – пояснює Фесенко. – Якщо Аваков її надасть, через [свого заступника] Геращенка наприклад, – це може сильно допомогти Монастирському, адже той приходить, по суті, на чуже господарство”.

“Монастирського запропонував я, якщо чесно, – розповів НВ голова президентської фракції. – Він досить часто ходить в ОП, завжди з правоохоронних питань доповідає. У нього вистачить і дипломатії, і потужного менеджерського потенціалу, щоб виконувати цю важку роль”.

За даними НВ, на крісло № 1 у МВС претендував також Олексій Данілов – секретар Радбезу, який набрав політичної ваги на тлі активної санкційної політики президента. Однак ОП зрештою вирішив зробити ставку на Монастирського.

Але якщо Арахамія і представники ОП були в курсі, щодо підготовки новацій у МВС, то багато членів монобільшості подібного навіть і не чекали. Наприклад, для Олександра Мережка, голови міжнародного комітету Ради, бажання Авакова піти з уряду стало одкровенням. “Це було досить несподівано“, – сказав він НВ. Його колега з фракції СН – керівник податкового комітету Данило Гетманцев, висловився в схожому дусі: “Це було очікуване рішення, [але] прийняте воно несподівано”.

“Ще вранці ми нічого не знали”, – розповідає ще один депутат від СН.

А от заміна Авакова на Монастирського “слуг народу” не здивувала. “Я думав, що рано чи пізно Монастирський стане міністром [внутрішніх справ], – зізнається Мережко. – Він хороший фахівець і керівник”.

Сам кандидат на посаду голови МВС залишив без відповіді прохання НВ прокоментувати своє можливе призначення.

У будь-якому разі зараз м’яч на полі парламенту: від голосування в сесійній залі залежать долі Авакова і Монастирського. На 15 липня заплановано розгляд питання відставки першого з них: на момент здавання цього матеріалу (14 липня) результат голосування ще не був ясний. Але Арахамія пообіцяв, що необхідні 226 голосів для звільнення “вічного міністра” наберуться. Правоохоронний комітет умив руки, передавши заяву Авакова в сесійну залу без її офіційної підтримки або відхилення.

Денис Монастирський. Фото: УНІАН

За даними НВ, у разі призначення Монастирського міністром його пост керівника правоохоронного комітету може обійняти хтось із трійки “слуг” – Сергій Іонушас, Галина Михайлюк або Олександр Бакумов.

Результат кількох останніх голосувань у ВР показав, що багато депутатів від СН орієнтуються на спікера Дмитра Разумкова, знавця регламентних процедур, який останнім часом перебуває в “м’якій” фронді до Зеленського. Але джерело НВ, наближене до керівника парламенту, запевнило: 226 голосів за звільнення Авакова “з великою ймовірністю” знайдуться.

А після завершення зустрічі фракції СН із президентом Арахамія заявив, що і під призначення Монастирського “слуги” зберуть 300 голосів.

У МВС офіційно коментувати те, що відбувається, поки не хочуть. Мовляв, після голосування у ВР про все скаже сам нинішній міністр. У відомстві ще досі сподіваються, що голосування щодо відставки їхнього шефа провалиться. “Все в політиці – гра, – заявив редакції один із колег Авакова на умовах анонімності. – Єдине, що можу сказати: заява справжня”.

За його словами, до ухвалення рішення в залі Ради всі підлеглі керівника МВС залишаться на своїх робочих місцях.

Концентрація влади

Політолог Фесенко впевнений, що відхід Авакова з посади голови МВС під тиском ОП виглядає цілком логічним. “Головна причина – це прагнення Єрмака, – пояснює експерт. – Він переконав президента в тому, що треба врешті-решт узяти відомство під свій контроль, щоб усі силові структури були під президентом”.

До того ж Зеленський готується до візиту до Вашингтона, щоб зустрітися з президентом США Джо Байденом. А Держдеп приділяє особливу увагу реформі українських правоохоронних органів – від поліції до СБУ. Кардинальна ж модернізація МВС, впевнені багато опитаних НВ експертів, провалилася.

Очевидні зміни в МВС відбувались у 2015–2016 роках, коли в країні з’явилася Патрульна поліція. Втім, хоча тоді кадровий склад міністерства частково змінився, правоохоронці переодяглись у форму західного зразка й отримали у своє розпорядження сучасні японські гібридні автомобілі, повністю своїх цілей реформа не досягла. “Переатестація [поліцейських], в яку купу зусиль інвестували громадянське суспільство і міжнародні донори, провалилася, адже це [провал] спочатку було закладено в неякісних законах і процедурах, – каже Тетяна Печончик, керівниця Центру прав людини ZMINA. – А звільнені співробітники поліції через суд повернулися на насиджені місця”.

Помилок у діяльності Авакова на посаді голови МВС і без цього вистачало. Печончик перелічує їх, майже не замислюючись: корупційний скандал із продажем рюкзаків міністерству з боку сина Авакова, вбивство поліцейськими малолітнього Кирила Тлявова, зґвалтування свідка в поліцейській дільниці в Кагарлику, провали з розслідуванням убивств Шеремета та херсонської активістки Катерини Гандзюк.

“Навіть десятої частини цього було б досить, щоб у демократичній країні політик пішов у відставку, – резюмує Печончик. – Але Аваков був непотоплюваним. Скільки б не обурювалися люди у Facebook, скільки б не виходили на мітинги активісти, з нього як з гуся вода”.

Проти Авакова регулярно відбувалися багатолюдні мітинги. Один з них, що відбувся в лютому, зібрав близько 2 тис. осіб у будівлі ОП у зв’язку із засудженням активіста Сергія Стерненка в суді першої інстанції. Аналогічні акції того дня пройшли в 14 областях країни, а також у польських Варшаві та Кракові.

Повний текст читайте тут.