Історія Маргарити Харенко та тисяч українців, яких незаконно судить РФ: Єлизавета Сокуренко розповіла УП, як цивільних перетворюють на “злочинців”

У квітні 2024 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив українську волонтерку Маргариту Харенко до 20 років позбавлення волі за сфабрикованою справою. Її визнали “винною” за статтями про “шпигунство” та “екстремізм”. Цей вирок не одиничний випадок, а частина системної політики переслідування Росії на тимчасово окупованих територіях.

Маргарита Харенко. Фото із соцмереж

Якщо до повномасштабного вторгнення Росія застосовувала показові судилища переважно щодо окремих активістів (як у справах Станіслава Асєєва, Олега Сенцова, Олександра Кольченка та інших), то зараз масово фабрикує кримінальні справи проти цивільних. Волонтери, представники місцевого самоврядування та журналісти отримують реальні терміни ув’язнення в російських колоніях. У такий спосіб Росія намагається легалізувати їхнє утримання та ускладнити процес звільнення, переводячи їх зі статусу цивільних заручників у статус “засуджених злочинців”.

“Українська правда” розповідає історію Маргарити Харенко та разом із правозахисниками аналізує, як окупаційна влада використовує суди для легалізації викрадень і тиску на Україну. У матеріалі використано аналітичні дослідження Центру прав людини ZMINA, а також коментарі керівниці напряму документування воєнних злочинів ZMINA Єлизавети Сокуренко.

Історія Маргарити Харенко — 36-річної мешканки Мелітополя, фармацевтки та волонтерки — стала прикладом того, як будь-яка проукраїнська або гуманітарна діяльність в окупації розглядається Росією як загроза. 

Як зазначає Єлизавета Сокуренко, волонтерство або відкрито проукраїнська позиція на окупованих територіях фактично неможливі через систему тотального контролю, перевірку цифрових комунікацій та примусову паспортизацію.

“Зараз волонтерити в окупації чи відкрито виражати проукраїнську позицію неможливо. Росія запровадила систему тотального контролю: перевірка цифрових комунікацій, примусова паспортизація. Якщо ти не взяв паспорт РФ, ти автоматично вважаєшся нелояльним, а отже — потенційним шпигуном”, — пояснює керівниця напряму документування воєнних злочинів ZMINA.

Єлизавета Сокуренко

Згідно з міжнародним гуманітарним правом, цивільні особи є захищеною категорією. Їх заборонено брати в полон, а в разі затримання для перевірки окупаційна влада зобов’язана їх відпустити. Однак Росія ігнорує ці норми, застосовуючи до українців власний кримінальний кодекс.

У матеріалі підкреслюється, що справа Харенко не поодинокий випадок. За даними досліджень ZMINA, Росія системно переводить українських цивільних зі статусу захищених осіб у статус “кримінальних злочинців”, щоб вивести їх з-під дії міжнародного гуманітарного права.

“Росія переводить цивільних зі статусу захищених осіб у статус кримінальних злочинців. Вони таврують людину “терористом”, щоб позбавити її захисту. Хоча з погляду міжнародного права ці суди не мають жодної юридичної сили, адже окупант не має права поширювати своє кримінальне законодавство на захоплені території”, — наголошує Єлизавета Сокуренко.

Правозахисники ZMINA фіксують, що кримінальні справи часто відкриваються через рік або два після викрадення, коли людина вже тривалий час утримується без зв’язку із зовнішнім світом і зазнає катувань. Судовий процес у такому разі стає спробою “узаконити” попередні злочини.

Згідно з аналітикою ZMINA, масштаби репресій стрімко зросли: якщо 2022 року було відомо приблизно про 500 кримінальних справ проти українців, то 2024 року їхня кількість могла сягнути 5 тисяч. Особливо різко зросла кількість справ за статтями про “тероризм”, “екстремізм”, “держзраду” та “шпигунство”.

Матеріал “Української правди” також звертає увагу, що Південний федеральний округ РФ, зокрема Ростов-на-Дону, став ключовим осередком показових судилищ над викраденими українцями.

Правозахисники застерігають: такі вироки блокують процес звільнення цивільних, адже Росія заявляє, що утримує не заручників, а “засуджених злочинців”, перетворюючи людей на інструмент політичного шантажу.

Повний текст матеріалу “20 років у в’язниці за волонтерство. Історія Маргарити Харенко та тисяч цивільних, яких незаконно судить Росія” читайте на сайті УП.Життя.