Лікарі, вчителі, підприємці в окупації. Чи є вони колаборантами та що їх очікує

Після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого Росія окупувала ще частину території України на додачу до окупованих у 2014 році. У публічному просторі з’являється все більше свідчень про колаборантів — людей, які тим чи іншим чином підтримують дії окупантів. Це так звані нові “мери”, голови новостворених управлінь і департаментів окупаційних адміністрацій, очільники лікарень і шкіл.

У Кримінальному кодексі України існує три статті, за якими можна притягнути до відповідальності людей, що співпрацюють з окупантами. Покарання може відрізнятися в залежності від статті й, особливо, в залежності від професії та посади, яку обіймає людина.

Але правозахисники кажуть, що термінологія статей доволі розмита і за ними можна притягнути до відповідальності мало не всіх, хто залишився на окупованій території. До того ж існує великий ризик, що люди були вимушені співпрацювати з окупантами під тиском і примусом.

Східний Варіант разом з експертами розібрався, які покарання можуть очікувати лікарів, вчителів і чиновників на тимчасово окупованих територіях.

420 кримінальних проваджень

23 травня Маріупольська міська рада опублікувала інформацію, де перелічила імена людей, що “9 травня організували свято на кістках, коли пройшли вулицями, на яких ще вчора лежали загиблі маріупольці, з криками “ура””. Усі вони — учасники фракції та партії “Опозиційна платформа — За життя”, що були обрані депутатами у міську раду Маріуполя у 2020 році.

Разом з тим маріупольці, що виїхали з міста, самостійно створили у Фейсбуці групу, де збирають інформацію про “зрадників Маріуполя”. У групі публікують відео і фото, де люди, що залишилися в Маріуполі, хвалять новостворену окупаційну владу, дякую Росії за “звільнення” і грубо висловлюються на адресу України й ЗСУ. Серед них є як непублічні мешканці міста, так і публічні мешканці міста.

Інформацію про таких людей збирають і в інших нині окупованих містах Донецької Луганської, Херсонської та Запорізької областей. 

До того ж, за колаборантською діяльністю слідкують і правоохоронні органи. Державне бюро розслідувань повідомляє, що “з початку війни працівниками ДБР зареєстровано понад 420 кримінальних проваджень за державну зраду та колабораціонізм”.

А покарання є?

У КК України стаття про колабораціонізм з’явилася вже після повномасштабного вторгнення РФ у лютому, а саме після прийняття закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)” (№2108-ІХ).

Проєкт закону з’явився ще у лютому 2021 року, отримав багато зауважень від різних міністерств і експертів, що розглядали текст законопроєкту, і робота над ним була відкладена. У березні цього року закон терміново прийняли, оминувши процедури двох читань, експертизи, подання правок.

Альона Луньова

Багато правозахисників вважають, що якби не повномасштабна війна, цього б не сталося, а закон, що змінив статтю КК України й, відповідно, сама стаття вийшли розмитими.

“У Міністерстві реінтеграції тимчасово окупованих територій є робоча група, яка намагається усунути ці проблеми. Тому що після прийняття цієї статті виникли суттєві питання в тих суб’єктів підприємницької діяльності, органів місцевого самоврядування та органів державної влади, які залишаються на окупованих територіях”, — коментує ситуацію адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.

Яке покарання очікує колаборантів

Зі статті кримінального кодексу 111-1 зрозуміло, що для різних людей, що залишаються на тимчасово окупованих територіях і співпрацюють з окупантами, передбачені різні міри покарання. Розглянемо за професіями.

Вчителі

Для працівників закладів освіти є окрема частина статті 111-1. З неї виходить, що вчителі, які викладатимуть дітям, наприклад, викривлену версію історії України, вигідну Росії, будуть здійснювати пропаганду.

Згідно з частиною 3 статті 111-1, таке діяння карається виправними роботами, арештом, позбавленням волі з позбавленням права обіймати певні посади на 10-15 років.

Лікарі

З лікарями все складніше, оскільки вони за своєю професією не мусять виконувати пропагандистську діяльність і при цьому повинні опікуватися здоров’ям громадян, попри їхні політичні погляди, релігійні та етнічні належності тощо.

Альона Луньова також зазначає, що згідно зі статтею 56 Женевської Конвенції IV, медичному персоналу усіх категорій буде дозволено виконувати свої обов’язки, й при цьому вони не можуть бути притягнуті до відповідальності.

Повний текст читайте тут.