Правозахисниця Тетяна Печончик: Росія поводиться, як країна-терорист
Громадська організація Центр прав людини ZMINA вже вісім років фіксує випадки репресій громадян України на окупованих територіях. За останні два місяці роботи стало в рази більше. “Росія поводиться, як країна-терорист” – коментує ситуацію правозахисниця, голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.
На окупованих територіях тривають репресії путінського режиму. Так, впродовж восьми років окупації Криму, була знищена незалежна журналістика, місцеві редакції покинули окупований півострів, перемістилися на материкову частину України. Багато журналістів полишили професію. Як відповідь на ці зміни виник феномен громадянської журналістики: звичайні люди почали висвітлювати у соцмережах актуальні проблеми, порушувати соціальні теми, висвітлювати приклади переслідування, ходити на обшуки. За свою активну громадянську позицію ці медійники потрапили під другу хвилю репресій. Про порушення прав людини та терористичні дії путінської Росії розповіла правозахисниця, голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.
– Треба розуміти, що паралельно відбувається “закручування гайок” в Криму, досить потужне, це відбувається всі вісім років російської окупації Криму, але зараз там фактично відбуваються “зачистки” і полювання на незгодних. Зараз в Криму практично неможлива діяльність професійних незалежних журналістів за дуже рідкісними винятками. І за цей час на півострові виник такий феномен, який називається громадянська журналістика. Наступна хвиля репресій торкається саме цих громадянських журналістів. Серед них 13 осіб перебуває в ув’язненні за політично вмотивованими справами. Більшість із них це кримськотатарські громадянські журналісти, учасники об’єднання “Кримська солідарність”, які висвітлювали політично вмотивовані процеси над іншими кримськими татарами. Через Фейсбук сторінки робили стріми, приходили на обшуки і так далі. Звичайно ж ці переслідування торкаються не тільки кримських татар, але й українців. 29 квітня окупантами була затримана Ірина Данілович. Ще одна громадянська журналістка, українка з Криму. Вона взагалі працювала медсестрою, і вела медичні блоги, писала колонки, висвітлювала що відбувається у сфері охорони здоров’я в Криму.
– Що відбувається з затриманою особою? Є шанси, що вона повернеться після арешту додому, чи це гарантовано політично вмотивована судова справа?
– Буває дуже по-різному, наприклад, в березні також був затриманий відомий кримськотатарський правозахисник Абдурeшит Джеппаров. Він якраз відбувся адміністративним арештом. І відсидівши вийшов. Абдурeшит дуже відомий в Криму, він є ветераном кримськотатарського руху. І в нього після окупації Криму окупанти викрали сина, і власне, досі невідомо де він всі ці роки. Він є серед тих насильницьки зниклих громадян, і Абдурeшит почав розшукувати сина, і навколо нього об’єдналися інші люди, які так само шукали своїх рідних. Для цього вони створили контактну групу з прав людини. Він займається правозахисною діяльністю. От Абдурeшита відпустили після затримання, і ми сподіваємося, що Ірину Данилович так само відпустять. Хоча, звичайно, можуть бути різні варіанти. Я б вам сказала, що ряд громадянських журналістів стали політичними в’язнями, знаходяться у в’язниці. Взагалі зараз, станом на даний момент, близько 120 політичних в’язнів-кримчан знаходяться в місцях позбавлення волі на території окупованого Криму і на території російської федерації. Багато з них отримують досить тривалі терміни. Це просто, скажімо так, велика в’язниця, острів несвободи. Сподіваємося, що з падінням путінського режиму всі ці люди зможуть побачити волю.
Голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик. Фото з особистого архіву– Як виглядає ситуація з російськими репресіями на сході окупованої України, якщо мова йде про так звані ЛНР і ДНР?
– Там все виглядає значно гірше, тому що якщо в Криму, незважаючи на всі ці репресії, переслідування, але продовжувала розвиватися громадянська журналістика, то на території так званих ЛНР і ДНР це мілітаристська диктатура, і де взагалі неможлива діяльність громадських активістів, незалежних журналістів. Там практично немає незалежних джерел інформації. Це є набагато більш небезпечно. Окупувавши Крим, російська федерація визнає свій контроль над окупованим півостровом і хоча б формально застосовуються різні юридичні процедури переслідування, але існує певна правова рамка, але в ДНР і ЛНР такої рамки немає, їхнє так зване законодавство, воно є ще більш репресивне, і вони навіть часто його не дотримуються. Сотні людей пройшли через катівні, через підвали так званих ДНР, ЛНР. Сумнозвісна в’язниця «Ізоляція», яка продовжувала діяти всі ці роки в Криму – люди, які через неї пройшли, вони розповідали потім світові дуже багато жахіть, які там відбуваються. Тортури відбуваються і в окупованому Криму, але масштаб так званих ДНР, ЛНР (тортур, позасудових страт), він є набагато більшим і безпекові ризики для роботи журналістів там на окупованих територія Донбасу є ще вищими, ніж в Криму.
– Чи відомо скільки людей викрадено, чи є статистики скільки закатовано і страчено у полоні?
– Такої цифри немає, але це велика кількість людей. Взагалі, з тої хвилі війни на Донбасі велика кількість людей залишається досі зниклими безвісти. Немає єдиного такого центру чи єдиної зібраної інформації про цих людей. Часто можуть родичі не повідомляти, або навіть може бути, що немає кому повідомити. Іноді правозахисники дізнаються інформацію про зникнення людини через певний час. Відомо, що на момент початку цієї нової хвилі війни, станом на кінець минулого року в полоні так званих ЛНР та ДНР перебувало близько 300 заручників українських громадян. Це і військові, і цивільні плюс близько 120 людей політичних в’язнів в Криму. Тобто, в цілому десь до півтисячі громадян перебували за політично вмотивованими справами незаконно позбавлені волі в місцях несвободи на території окупованого Криму, на територіях так званих ДНР та ЛНР і на території самої російської федерації.
Повну розмову слухайте і читайте тут.
Обкладинка: ілюстративне фото / 24 канал
