Скільки “шишимаріних” покарає Україна? Поспішний суд у першій справі російського солдата-вбивці виводить на системну проблему

Автор: Катерина Петренко; фото автора

– Скажи, будь ласка, що ти відчував, коли вбив мого чоловіка?

– Страх.

– Скажи, будь ласка, ти розкаюєшся в злочині?

– Так. Я визнаю провину, але розумію, що ви не зможете мене пробачити.

– Скажи, будь ласка, а чому ви до нас прийшли? Захищати від кого? Ви мене захистили від мого чоловіка, якого ти вбив?

– Від нашого командування було завдання рухатися в складі колони. Що там буде далі, я не знав…

Підсудний Вадим Шишимарін. Фото: Катерина Петренко / Новинарня

Підсудний Вадим Шишимарін вдягнений у розтягнутий спортивний костюм та взутий у старі поношені берці. Він говорить з довгими паузами й ніби викарбовує кожне слово. Часом затинається. Постійно тримає руки за спиною, як під час конвоювання. Майже завжди дивиться в підлогу і тільки під час власного виступу – з надією спідлоба зиркає на суддів.

Потерпілій Катерині Шеліховій важко стримувати емоції. Вона прикриває обличчя руками під час допиту обвинуваченого.

21-річний зенітник з Іркутської області, командир відділення військової частини №32010 ЗС РФ (13 танковий полк 4 танкової Кантемировської дивізії) Вадим Шишимарін постав перед українським судом за обвинуваченням у вбивстві 62-річного беззбройного цивільного чоловіка в селищі Чупахівка Охтирського району на Сумщині.

Провадження розглянули блискавично швидко – за три робочі дні. Найбільш інформативною для цього матеріалу була п’ятниця. А сьогодні, опівдні в понеділок, 23 травня, судді Солом’янського районного суду Києва під головуванням Сергія Агафонова вже мають озвучити вердикт – чи визнавати Шишимаріна воєнним злочинцем.

Ця справа історична, оскільки вперше з початку повномасштабної українсько-російської війни окупанта очно притягують до кримінальної відповідальності за ст. 438 ст. Кримінального кодексу України (“Порушення правил та звичаїв війни”). Санкції статті – від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

Однак, попереджають українські правники й правозахисники, у “справі Шишимаріна” навряд чи доречний поспіх та швидке й просте рішення суду. Якщо Україна хоче, щоб такі вироки не були розбиті в апеляції, а якомога більше воєнних злочинців з РФ отримали справедливе покарання.

“Але я його не чув уже. Я стріляв далі”

Шишимарін повністю визнав провину і розповів, як усе було. Зі слів російського військовослужбовця, командування нібито наказало 24 лютого перетнути кордон з Україною, доїхати до Сум, “там показатись і поїхати назад”. На все – три дні, бо дали сухпай на три доби.

Підсудний Вадим Шишимарін. Фото: Катерина Петренко / Новинарня

Окремий тактичний батальйон став у полі поруч із лісом літерою “Г”. Удень їхні сапери поставили розтяжки й попередили про це. Але вночі хтось із росіян таки підірвався. Танкісти обстріляли з автоматів своїх же та поранили п’ятьох, у тому числі й командира шишимарінського взводу.

28 лютого окупанти сформували колону з п’яти одиниць бойової техніки, начебто щоб вивезти поранених до Росії. Утім, через 25 кілометрів, поблизу мосту через річку Ташань, першу та другу машину в колоні уразили військовослужбовці Збройних сил України (це була 93 омбр “Холодний Яр”). Як наслідок, росіяни розбилися на малі групи й почали ганебно відступати.

Сержант Шишимарін та його поплічники – прапорщик Макєєв, старший лейтенант Калінін, рядовий Матісов та буцімто “офіцер” Колпаков – між Чупахівкою та селом Грінченкове обстріляли легкове авто “фольксваген” мирного жителя та викрали цю машину.

А ще за кілька хвилин Шишимарін убив людину.

“Макєєв сів за руль, біля нього на передньому сидінні – Колпаков, ми з Матісовим – позаду, а старший лейтенант поліз у багажник. Прапорщик Макєєв побачив цього чоловіка, який розмовляв телефоном. Він [Макєєв] сказав, що нас здадуть українським військовим, а тому наказав мені стріляти. Я не вистрілив. Потім цей цікавий військовослужбовець Колпаков розвернувся й почав мені наказувати вистрілити. Він казав, що ми в небезпеці та не доїдемо до наших військ. Була стресова ситуація, він на мене тиснув морально. Колпаков доєднався до нас після розгрому колони. Я думав, що він старший за званням.

Потерпілого я побачив, лише коли ми з ним порівнялись. І я вистрілив коротку чергу. Я робив неприцільний постріл спочатку. “Найголовніше – це нас врятувати!” – кричав раніше не знайомий мені військовослужбовець. Але я його вже не чув. Я стріляв далі. І результату свого пострілу не бачив.

Цілі в мене вбивати не було. Просто хотів, щоб від мене всі відчепились”, – плутано розповів у суді Шишимарін.

Так загинув 62-річний мешканець Чупахівки Олександр Шеліхов.

Слідство встановило, що ні Макєєв, ні Колпаков не були безпосередніми командирами Шишимаріна.

Сам сержант у суді визнав, що читав статут російської армії лише поверхово, не бачив в очі жодного міжнародно-правового акта та не знав, чи мусив насправді підкорятися Макєєву й Колпакову.

За даними слідства, загиблий Шеліхов був у цивільному одязі, без зброї, розмовляв телефоном з товаришем та не становив загрози для російських вояк.

Прокурор Офісу генерального прокурора Андрій Синюк пояснює: “Відповідно до ст. 50, 51 додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року, що застосовується до захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року, “цивільне населення складається зі всіх осіб, які є цивільними особами. Цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв’язку з воєнними операціями. Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об’єктами нападів. Заборонено акти насильства, які мають на меті тероризувати цивільне населення”. Однак, порушуючи закони та звичаї війни… військовий злочинець Шишимарін вчинив три-чотири прицільні постріли через заднє ліве вікно зі свого автомата Калашникова в голову чоловіка”.

Прокурори Офісу генпрокурора в справі Шишимаріна Андрій Синюк та Ярослав Ущапівський. Фото: Катерина Петренко / Новинарня

Судово-медична експертиза тіла Шеліхова підтвердила, що він отримав несумісні з життям рани тім’я та скроневої ділянки черепа, розтрощення кісток склепіння черепа та руйнування головного мозку. Експертний висновок недвозначно мовить: “причина смерті – вогнепальне поранення голови зі стрілецької зброї”.

Відтак прокурори ОГП наполягають на довічному ув’язненні для Шишимаріна.

Від засідки українських мисливців до детектора брехні

Катерина Шеліхова розповіла, що в Чупахівці передувало вбивству її чоловіка росіянами.

“Тої ночі зірвали російський танк, бензовоз і машину з боєприпасами. Чоловік поїхав подивитися на воронку. Я його відмовляла. У селі їздили російські танки. Потім я почула постріли за 20 метрів від своєї хати, почала відразу набирати його номер. Відкрила хвіртку, побачила машину та через вікно цього молодого чоловіка, який сидів позаду водія. Я не знаю, чи він мене бачив, але я його добре бачила. У нього була червона пов’язка на руці й автомат.

Я ПРИБІГЛА ДО ЧОЛОВІКА, А В НЬОГО ВЖЕ БУВ ПРОБИТИЙ ЧЕРЕП ТА ВИЛІЗ МОЗОК. ДУЖЕ БАГАТО КРОВІ БУЛО…

Втрата мого чоловіка – для мене все. Він був моїм захисником, я за ним прожила як за кам’яною стіною. Він був дуже добрий. Його всі поважають”, – пояснила Катерина Шеліхова.

Після скоєного вбивства російські вояки “віджали” ще одне цивільне авто, тепер прапорщик Макєєв поліз разом зі старшим лейтенантом Калініним у відкритий багажник.

Окупанти проїхали міст і відразу потрапили в засідку, яку підготували троє місцевих мисливців із гладкоствольною зброєю. Машина п’ятьох озброєних росіян пішла в кювет. Вони не чинили опору, повтікали в комиші й кинули пораненого Колпакова стікати кров’ю. Саме того військовослужбовця, чий наказ убити цивільного виконав Шишимарін.

“Я сказав прапорщику, що водій поранений, але ще живий. А він сказав, що треба відступати, що його ми вже не врятуємо”, – розповів у суді російський полонений, свідок сторони обвинувачення рядовий ЗС РФ Іван Матісов.

Після цього росіяни дійшли до пустої свиноферми, відігрілися та вирішили перебувати там ніч. Але сторож зіпсував їх плани. Прапорщик злякався, що той їх здасть українській армії. Тому росіяни побрели полями та на ранок здалися селянину разом зі зброєю.

“Я не хотів воювати. Не бачив сенсу. Вирішив здатися в надії, що виживу”, – каже Шишимарін.

А ось про вбивство, вчинене ним, слідство довідалося не одразу. Розслідувати справу почали після тесту на поліграфі, розповів прокурор у справі Ярослав Ущапівський. Шишимарін по-особливому відреагував на запитання про вчинення кримінальних злочинів. Далі оперативні працівники детальніше з ним попрацювали та зіставили інформацію зі знайденим трупом.

Слід зазначити, що на поліграфі перевіряють усіх військовополонених, які потрапили в Україну. Процедура не врегульована законом, але й не заборонена. Та сам поліграф не може бути доказом злочину в суді.

Про винуватість Шишимаріна свідчить низка доказів.

• Протоколи впізнання обвинуваченого сусідом та вдовою, слідчі експерименти за участю свідків, потерпілого, підозрюваного повністю підтвердили подію та обставини вбивства.
• Судово-медична експертиза встановила, що причина смерті мирного жителя – поранення з вогнепальної зброї.
• Судово-психіатрична експертиза визнала, що росіянин осудний та усвідомлював свої дії під час убивства.
• Балістична експертиза доводить, що вилучена зброя належить окупантам та саме з неї вбили Шеліхова.
  Прокурори в суді показали чотири автомати російських військовослужбовців, які поки що є речовими доказами. Надалі вони служитимуть уже Збройним силам України.
• Також провину обвинуваченого Шишимаріна засвідчили допити в суді потерпілої, її сусіда та російського солдата Матісова.

Потерпіла Катерина Шеліхова на суді. Фото: Катерина Петренко / Новинарня

 Старші за званням поплічники вже в Росії

Ось лише в провадженні немає свідчень старших за званнями поплічників Шишимаріна – лейтенанта Калініна та прапорщика Макєєва. Хоча вони й були взяті в полон разом.

Державний адвокат обвинуваченого Віктор Овсянніков просив суд допитати їх для повного й всебічного розгляду та з’ясувати всі деталі: хто віддавав наказ стріляти і кого Шишимарін насправді вважав командиром у бойовій ситуації.

Але прокурори повідомили, що 13 квітня Калініна та Макєєва віддали в Росію за обміном. На підтвердження надали суду лист заступника генпрокурора про погоджений список полонених із проханням їх передати.

Адвокат визнав, що неможливо оперативно викликати росіян до суду, та відмовився від свого клопотання.

“Заради подальшої якості можна було б пожертвувати швидкістю”

На думку адвоката родин героїв Небесної сотні, а нині також старшого сержанта ЗСУ Віталія Титича,

ТАКА ПОЗИЦІЯ СТОРОНИ ОБВИНУВАЧЕННЯ МОЖЕ СВІДЧИТИ ПРО ДИСКРЕДИТАЦІЮ ВСЬОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

“Це 100% підстава для скасування апеляцією та очевидне порушення ст. 6 та ст. 18 Європейської конвенції і сталої практики ЄСПЛ. Відповідно, справу надалі можуть визнати політично мотивованим кримінальним переслідуванням. Це очевидна неповнота розслідування”, – каже правник.

“Яка мета “швидкого” засудження? Яка загальна процесуальна стратегія обвинувачення? Чи думають вони про перспективу виконання цих вироків в інших юрисдикціях? У цьому процесі важливо було б не швидко засудити цього Шишимаріна, а сформувати стратегію для подальших розглядів”, – наголошує керівний партнер АО “Віталій Титич і партнери”.

“Він – виконавець найнижчого рівня, пішак, залякана недорозвинута істота, очевидно з обмеженою відповідальністю. Заради подальшого можна було б пожертвувати швидкістю”, – переконаний Віталій Титич.

Зараз, коли Україна має значну кількість російських полонених, важливо, щоб до списків на обміни не потрапляли підозрювані у воєнних злочинах, наголошує голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.

“Офіс генерального прокурора просить надавати їм дуже швидко будь-яку відому інформацію, за якою можна ідентифікувати російських військових, щоб українська прокуратура перевіряла списки на обмін та викреслювала звідти осіб, які є чи можуть бути підозрюваними у вчиненні воєнних злочинів. Дуже важливо, щоб ми не віддавали Росії підозрюваних, а щоб ці особи поставали перед українським судом”, – пояснює правозахисниця.

Наразі немає інформації, чи проводять українські правоохоронні органи спеціальне судове розслідування щодо відпущених Макєєва та Калініна. Хоча існує можливість судити їх заочно за фізичної відсутності в Україні. Але, зі слів адвоката Шишимаріна, наразі немає спеціального провадження щодо цих двох.

Четвертий спільник Шишимаріна Іван Матісов станом на зараз має статус свідка сторони обвинувачення. Він підтвердив, що вбивство відбулося на його очах. Невідомо, чи відкрито справу проти Матісова та чи готують його до обміну.

Повний текст читайте тут