Стратегії, мітинги, форуми. Підсумки року в громадському секторі

Попри коронавірусну епідемію, опір опонентів і вигорання, сектор далі диджиталізувався, дотискав ухвалення низки державних стратегій і законів і доводив, що він сильний партнер для держави і бізнесу.

“Детектор медіа” продовжує підбивати підсумки 2021 року в медіасфері та прогнозувати тенденції наступного, 2022 року. Ми звернулися до експертів — медійників, громадських діячів, які працюють у сфері медіа, аналітиків — із запитаннями про головні події та тренди року, що минає, а також порядок денний на майбутнє. Думки публікуємо в різних форматах — від авторських колонок до опитувань. “ДМ” уже розповів про ключові для реформ ухвалені закони, ініціативи з медіаграмотності та нагадав про гучний медіапроцес із закриття “медведчукіських” каналів. Цього разу експерти організацій громадянського суспільства розповіли, що важливого сталося в громадському секторі в 2021 році.

“ДМ” звернувся до представників і представниць правозахисної, благодійної, волонтерської організацій, аналітичного центру, коаліції громадських організацій, а також організацій, які адвокатують інструменти демократії та покращення правового поля для громадського сектору. Ми запитали:

1. Яку подію можна назвати найважливішою новиною року в громадському секторі і чому?
2. Чи втримав громадський сектор позиції у 2021 році після мобілізації в 2020 році?
3. Назвіть найбільшу перемогу і найбільшу втрату сектору в 2021 році.

У відповідях експерт(к)и згадували участь організацій у розробці низки державних стратегій, ухвалення певних законів, а також масові події всередині сектору. Щодо втримання позицій думки розділилися: дехто відзначив посилення сектору, а дехто — втому та роз’єднаність усередині.

Максим Лациба, керівник Програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД

Найважливішою новиною 2021 року для громадянського суспільства стали розробка урядом і ухвалення президентом Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства на 2021— 2026 роки. Це перший системний документ, у якому нова влада виклала свою позицію щодо підтримки розвитку громадянського суспільства. Стратегія реально є позитивним документом для українських організацій. Вона містить амбітні плани зі створення нових фінансових стимулів розвитку благодійництва і волонтерства, соціального підприємництва і інституційного розвитку громадських організацій. На виконання Стратегії уряд має схвалити план дій із чіткими дорученнями для міністерств і обласних державних адміністрацій, обласні ради мають ухвалити програми розвитку громадянського суспільства і створити координаційні ради.

2021 рік був скоріше позитивним для розвитку громадянського суспільства. Сектор зберіг свою мережу організацій і довіру суспільства. Більше того, вдалося розвинути благодійну допомогу в сфері захисту здоров’я в умовах боротьби проти коронавірусної епідемії. Організації громадянського суспільства активно включилися в процес створення безбар’єрного простору в Україні. Багато громадських пропозицій враховано в Національній стратегії створення безбар’єрного простору в Україні і багато організацій увійшли до складу Координаційної ради безбар’єрності при Кабінеті Міністрів.

Найбільшою перемогою сектору і партнерів у КМУ в 2021 році стало запровадження онлайн-конкурсів проєктів на урядовій платформі “ВзаємоДія”. Це значно полегшує громадським організаціям доступ до державного фінансування своїх проєктів. Внесли зміни в порядок проведення конкурсів проєктів для ГО (Постанова КМУ №1049) і визначили, що все державне фінансування громадських організацій має йти через онлайн-конкурс проєктів. У 2021 році вже встигли пройти перші конкурси: Мінмолодьспорту провело два конкурси на суму 28,5 мільйонів гривень, Мінсоцполітики — на 91 мільйон. Встигли оголосити онлайн-конкурси Тернопільська і Дніпропетровська облдержадміністрації.

Найбільші втрати сектору пов’язані з нападами і вбивствами активістів. Під найбільшою загрозою перебувають антикорупційні, екологічні і ЛГБТ-активісти. За 2021 рік зафіксовано близько 90 нападів, одного активіста вбили. Громадські діячі досі не мають належної уваги і захисту з боку уряду і правоохоронних органів.

Тетяна Печончик, голова правління Центру прав людини ZMINA

На системному рівні новиною року я б назвала прийняття Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства. Багато громадських організацій були включені в роботу над цим документом. Сподіваємося, що це допоможе підвищити обізнаність громадян про роботу громадських і благодійних організацій, їхню участь у прийнятті рішень на національному та місцевому рівні та спростити процедури реєстрації. Іншими результатами виконання стратегії має стати посилення спроможності інститутів громадянського суспільства та розширення механізмів їх фінансової підтримки, їх участі у соціально-економічному житті країни.

Також для нас як правозахисної організації без сумніву важливим стало прийняття у цьому році оновленої Національної стратегії у сфері прав людини та плану дій до неї на 2021 — 2023 роки. Щоправда, сам план дій правозахисники критикували через невелику кількість заходів та формальні індикатори їх виконання: навіть якщо план дій буде виконаний на 100%, це не дозволить повною мірою досягнути цілей, зазначених у стратегії. Проте важливо, що держава взяла на себе зобов’язання у цій сфері і продовжить системну роботу протягом трьох років.

Як і у 2020-му році, у 2021-му активні громадяни, попри коронавірус і періодичні локдауни, виходили на мирні зібрання, самоорганізовувалися через інтернет, проводили різні кампанії, акції солідарності, мітинги протесту та активно добивалися своїх цілей. 

У цьому контексті можна згадати чисельні мітинги за справедливий судовий розгляд справи активіста і блогера Сергія Стерненка, які привели до звільнення його із ув’язнення. Також протягом року відбувалися потужні акції за ратифікацію Стамбульської конвенції (в інтернеті і біля Офісу Президента), кампанія “За кошти платників податків” та інші. 

Найбільшою перемогою, на мою думку, стало те, що ми змогли утримувати рамку свободи для громадянського суспільства, попри півтора десятки різних негативних законопроєктів у Верховній Раді. Об’єднавши сили, ми змогли протистояти спробам окремих депутатів прирівняти громадську діяльність до комерційного лобізму або намаганням уряду ускладнити процедури для іноземних волонтерів в Україні. Але маємо бути пильними наступного року: думаю, вороги громадянського суспільства не полишать своїх спроб протягнути через парламент якісь нові обмеження.

А щодо втрат… Для мене особисто найбільшою втратою є, коли йдуть люди, яких більше не повернеш. У році, що минає, через COVID-19 ми втратили правозахисницю Олену Лисенко із Кримської правозахисної групи. Після окупації Криму вона переїхала до Києва, де продовжувала документувати та збирати факти порушень прав людини в окупованому Криму, допомагала кримським політв’язням, їхнім рідним. Боляче втрачати таких світлих людей і шкода, що вона так і не змогла більше повернутися до Криму.

Детальніше читайте тут.