Відірвані від дійсності. Чому Amnesty International не розуміє, як діє українська армія

Тоді як британський уряд виділяє Україні зброю та засоби для відбиття агресії РФ, правозахисна організація зі штаб-квартирою в Лондоні заявляє, що Збройні сили України, а не Росії загрожують цивільному населенню.

Фото: Getty Images

У лютому-березні Чернігів перебував у блокаді. Усього 38 днів. Мости були підірвані, а біля межі міста стояла російська армія. При цьому на Чернігів росіяни скинули кілька десятків авіабомб і весь час накривали артилерією. Внаслідок цього загинули близько 700 мирних жителів. Ховали їх у міському парку, бо місцевий цвинтар також був під контролем армії РФ.

Один із найбільш постраждалих населених пунктів — село Новоселівка на східній околиці Чернігова. Російська армія стояла фактично впритул, але в деякі вулиці села заходили російські диверсійні групи.

У місцевому гуртожитку мешкали українські військові.

“Вони там ночували, а що їм було робити? Ми їх годували, одягали, — каже Фокусу мешканка Новоселівки Олександра. Вона рукою показує в напрямку зруйнованої будівлі. — А потім полетіли літаки, ми сиділи в підвалах… Не знаю, що б ми робили, якби наших військових поряд не було. Думаєте, літаки б не полетіли? Пішли танки… До центру Чернігова”, — продовжує вона.

“Амністія державі-терористу”

Днями досить впливова британська правозахисна організація Amnesty International оприлюднила звіт, де вказала, що Збройні сили України наражають на небезпеку цивільне населення, “створюючи бази та розміщуючи системи озброєння в житлових районах, у тому числі в школах і лікарнях, намагаючись зупинити війська РФ”.

У повідомленні на сайті організації Аньєс Калламар, директорка Amnesty International, каже: “Ми зафіксували випадки, коли українські сили ризикували мирними жителями та порушували закони війни, коли вони діють у населених пунктах”.

У самому ж звіті йдеться про те, що “тактика України порушує міжнародне гуманітарне право, оскільки вона перетворює цивільні об’єкти на військові цілі. Російські удари по населених пунктах, що послідували за цим, призвели до загибелі мирних жителів і руйнування цивільної інфраструктури”.

Свої висновки організація зробила на основі опитувань свідків у Донецькій, Миколаївській і Харківській областях, які постраждали від російських ударів через сусідство з українськими військовими. Їхні імена в Amnesty не називають, посилаючись на конфіденційність.

На доповідь оперативно відреагували представники української влади. Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба сказав, що організація “створює фальшивий баланс між жертвою та злочинцем”. В Офісі Президента заявили, що “життя українців загрожує тільки РФ, а заяви Amnesty International є “участю в дискредитаційній кампанії Росії проти України”, а особисто президент Володимир Зеленський додав: “Amnesty International намагається амністувати державу-терористку Росію”.

Пізніше український офіс Amnesty International в особі директорки Оксани Покальчук сказав, що деякий час намагався запобігти публікації матеріалу, пропонував взяти коментар у представників України, але всі зусилля були безуспішними.

“Ми шкодуємо, що навіть після всіх можливих аргументів нас усе одно не почули, — сказала Оксана Покальчук і додала, що кожна людина з українського офісу Amnesty знає, що саме Росія відповідальна за злочини агресії проти України. — Крім того, значна частина нашої команди — це люди, які особисто змушені рятувати себе та близьких від війни з Росією, залишаючи все позаду. Деякі з нас уже двічі стали переселенцями чи біженцями”.

У головному офісі Amnesty International звіт захищають, мовляв, критика доповіді — це “атака тролів”.

“Українські та російські мобі (сленгове позначення групи людей, — ред.) та тролі (сленгова назва інтернет-провокатора, — ред.): усі вони сьогодні атакують розслідування Amnesty International. Це називається пропаганда війни, дезінформація. Це не послабить нашу неупередженість і не змінить фактів”, — каже Аньєс Калламар.

“Стандарти зламалися, несіть нові”

“Неважливо, що в тому звіті написано — ніхто його читати вже не буде. Головною ідеєю, яку всі запам’ятають, буде твіт про те, що українська армія наражає на небезпеку цивільних, — каже Олена Луньова, менеджерка з адвокації Центру прав людини ZMINA. — Українська армія ціною тисяч власних життів захищає свою землю від неспровокованої збройної агресії ядерної держави-терориста. Так, і саме ця армія, на думку шанованої міжнародної правозахисної організації, несе загрозу цивільним українцям, а не армія країни-агресора… Нічого не переплутала Amnesty International?”..

Торецьк після обстрілу. Фото: Getty Images

Володимир Яворський, член експертної ради Центру громадянських свобод, у розмові з Фокусом намагається знайти пояснення, як звіт з’явився. Він припускає, що представники міжнародних організацій, навіть великих і авторитетних, часто “відірвані від контексту” — вони не розуміють, наскільки ця війна є жорстокою та всеосяжною, що росіяни не сприймають українців як націю, яка має право на існування.

“Вони не розуміють, що відбуваються воєнні дії, а уявляють собі невеликі зіткнення між двома арміями. Їм складно уявити, що в Європі триває війна такого рівня жорстокості, і тому вони можуть звертати увагу на такі деталі”, — продовжує Яворський. При цьому експерт каже, що у відповідь необхідно було б пояснити і контекст, і можливість використання військовими цивільних об’єктів.

Повний матеріал — за посиланням.