Як Україні повернути не лише території, а й громадян?

У разі деокупації перед Україною постане низка питань, зокрема щодо колабораціонізму, російських документів і мови. Як держава може підготуватися до деокупації — в інтерв’ю із правозахисницею Альоною Луньовою.

Село Олександрівка на Херсонщині після деокупації 2022 року

Мешканці окупованих територій не розуміють, що на них чекає після відновлення української влади, запевняє правозахисниця Альона Луньова, яка займається цією темою із 2014 року. За її словами, українці в окупації, перш за все, побоюються кримінальної відповідальності за колабораціонізм, межі якого наразі не є чіткими. Це може стати предметом маніпуляцій з боку росіян, які напередодні деокупації закликатимуть українців виїжджати разом із ними, припускає Луньова. Вона критикує законодавство про колабораціонізм ще й тому, що із ним буде важко залучати до роботи на деокупованих територіях місцевих мешканців. Адже більшість із них можуть опинитися під слідством. Про колабораціонізм, видані окупаційною владою документи та інші питання, які потребують вирішення до деокупації, DW поговорила з представницею правозахисної організації ZMINA Альоною Луньовою.

Документи в окупації

DW: Одна з проблем українців, які жили якийсь час в окупації, полягає у відсутності українських документів. Якщо дитина народилась в окупації, її батьки можуть отримати документ державного зразка лише після рішення суду, що займає чимало часу. Які зміни тут потрібні?

Альона Луньова: Якщо брати тему реінтеграції ширше, треба говорити про запити людей – які питання у них виникнуть у зв’язку з відновленням територіальної цілісності України. І перше питання — щодо документів. Тому що на окупованих територіях весь цей час тривало життя. Воно супроводжувалося певними документами, від народження до смерті, і всі вони були видані органами окупаційної влади. Я уявляю деокупацію Криму, з якого я сама. У пересічної людини буде російський паспорт, і, якщо це доволі молода людина, то, ймовірно, в неї не буде українського паспорта. У цієї людини буде дитина, народжена в окупації, з ім’ям і прізвищем батьків в шлюбі, укладеному в окупації. Як ми цю вже дорослу людину і її дитину перенесемо в українське правове поле? Що ми їм скажемо? “Ми вас не визнаємо”? Так не може бути. Інакше людина не зможе загалом реалізовувати свої права – працевлаштуватися, віддати дитину в садочок, отримати освіту. Тому вирішення питання документів має бути одним із перших кроків.

Які ще документи, крім свідоцтв про народження, смерть, шлюб і розлучення, ви вважаєте за потрібне визнати?

Що стосується фізичних осіб — то всі документи. Очевидно, ми не будемо говорити про “посвідчення учасника спеціальної військової операції”. Також якщо є заява про вчинення того чи іншого правочину під тиском або із застосуванням насильства. Наприклад, якщо людина каже, що її змусили підписати договір дарування, коли вона була в підвалі “Ізоляції” (таємна в’язниця проросійських сепаратистів у Донецьку. — Ред.). Ми не маємо визнавати ліцензії на мовлення, видобуток і оренду земель – ті, де стороною є держава-агресор або створені нею органи влади.

Російські паспорти

Наразі на окупованих територіях посилюється примусова паспортизація — роздача російських паспортів. На що треба треба зважати тим, хто бере такий паспорт?

Російський паспорт — це присутність людини в російському правовому полі. Людина стає видимою для податковою, виборчої комісії та військкомату. Про неї збирають купу персональних даних, які, звичайно, стають відомі Федеральній службі безпеки (ФСБ). Також це тягне за собою набуття громадянства їхніми дітьми. Плюс є питання — як потім позбавитися цього паспорта, адже це відбувається лише з дозволу Російської Федерації. А вона нікого не відпустить — бо має на меті поставити на якомога більшій кількості людей свої мітки і сказати: це наші громадяни і ми їх захищаємо. Але разом з тим треба розуміти: якщо людині загрожує небезпека внаслідок неприйняття паспорту, то, звичайно, ми не можемо їй радити геройствувати. Бо це потягне за собою чергового заручника. Я не знаю, як в такому разі можна брати на себе сміливість і казати: не беріть паспорти.

Повне інтерв’ю — за посиланням.