Діти 14-17 років з окупованих територій шукають можливості виїхати на контрольовані Україною терени
Цим Альона Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA, поділилась під час розмови в межах “Діалогів стійкості” проєкту Національної платформи стійкості і згуртованості . Вона наголосила на необхідності підтримки інформаційного, соціального та культурного зв’язку з тими громадянами України, які лишилися на тимчасово окупованих територіях.
Альона Луньова“По-перше ми могли би виважено комунікувати з мешканцями окупованих територій”, — розповіла Альона Луньова. “Видається, що у нас нема належних каналів комунікацій. Але вони на окупованих територіях чують усе, що говорить українська влада про них. І це важливо розуміти. Де про них говорять погано, це підхопить російська пропаганда, поширить і рознесе. Тому комунікація з боку України має бути максимально виважена. По-друге, комунікація має бути послідовною. Не може бути такого, коли один чиновник каже “беріть паспорт російський заради виживання”, а інший — “не беріть, це зрада”.
Адвокаційна директорка ZMINA зазначила, що це безвідповідально з боку держави не розповідати людям в окупації, як їм жити надалі.
“По-третє, потрібно організовувати канали підтримки для тих, хто виїжджає з окупації. Особливо це стосується підтримки молодих людей, які можуть виїхати з окупації, аби жити на контрольованих Україною територіях. Для нас було доволі несподівано, але колеги, які займаються евакуацією людей з ТОТ, звернулись до нас тому, що у них багато заявок на евакуацію від дітей. Підпільних заявок, від дітей віком від 14 до 17 років, які ще не є повнолітніми. Наша задача, шукати комунікацію із ними”, — розповіла Альона.
У людей, які виїхали з окупації є проблеми із житлом на контрольованих Україною територіях і це примушує багатьох залишати країну і повертатись назад, або прямувати закордон. “Але тисячами це не відбувається, бо люди можуть повернутися на окуповані території тільки через один пункт – аеропорт Шереметьєво, де влаштований справжній фільтраційний пункт, де по кілька діб чекають на рішення і дуже часто отримують відмову із зобороною в’їзду на територію Російської Федерації на 10-20-50 років”, — зазначила адвокаційна менеджерка ZMINA.
Коментар представниці ZMINA прийшовся на час громадської дискусії, яку спровокував своєю заявою Укрінформу депутат Максим Ткаченко. Він сказав про те, що півтори сотні тисяч внутрішньо переміщених громадян повернулися на тимчасово окуповані території, 70 тисяч із них до Маріуполя. І хоч потім ці повідомлення автор спростував, це призвело до хвилі обурення, яку висловлювали користувачі різних публічних інтернет-сторінок і медіа. Не допомогли навіть згодом оприлюднена офіційна заява, яку зробив Максим Ткаченко: “Таких даних немає. Це було моє необґрунтоване та емоційне припущення”.
Альона Луньова опублікувала і власний коментар, який став реакцією на публічні звинувачення мешканців тимчасово окупованих територій в схильності до колабораціонізму. У дописі на своїй сторінці у мережі Facebook представниця ZMINA зазначила: “Проживання в окупації — не злочин. Тому припиніть, будь ласка, звинувачувати людей, які залишилися в окупації/ іноді навідують свої будинки, рідних/або повертаються на окуповані території жити, тощо. Це їхня справа (ризикована і для багатьох дуже небажана, але як є). Втім, для побудови державної політики щодо внутрішнього переміщення варто було б поцікавитися, чому люди їдуть і куди (на ТОТ чи за кордон в інші країни), чи правда таких людей тисячі, чи вони повертаються/планують повертатися потім. Чи простіше сказати, що всі вони люблять Путіна?”
“Національна платформа стійкості і згуртованості” надає можливість висловитися представникам українського громадянського суспільства та експертної спільноти. Проєкти платформи фінансується європейськими організаціями, включно з ЄС.
Цей матеріал профінансований UK International Development від Уряду Великої Британії; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну позицію Уряду Великої Британії.
