Позиція правозахисників: законопроєкт про множинне громадянство створює загрози для жителів окупованих територій

Верховна Рада України в другому читанні розглядатиме проєкт закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (реєстр. № 11469). Цей законопроєкт, який часто називають “законопроєктом про множинне громадянство”, передбачає серед іншого перегляд підстав для втрати громадянства України. І цей список оновлених підстав створює ризики втрати громадянства України для жителів тимчасово окупованих територій (далі – ТОТ) України, а також тих, хто постраждав унаслідок окупації. 

Ми, представники організацій коаліції, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, неодноразово звертали увагу народних депутатів України на системні проблеми та ризики, які містяться в законопроєкті № 11469. Частина цих пропозицій була врахована, але критичні питання залишаються.

Ми впевнені, що врегулювання питання множинного громадянства є вкрай важливим, особливо в процесі євроінтеграції України та збереження єдності українського суспільства. Проте відповідне врегулювання має відбуватися з дотриманням принципів правової визначеності, яке є необхідним компонентом верховенства права. І за важливими нормами про множинне громадянство не мають “ховатися” положення, які значно погіршують становище українських громадян в окупації.

Підкреслюємо, що українська держава послідовно не визнає громадянства РФ, набутого на ТОТ України. Цю позицію підтримує і українське суспільство, і міжнародні партнери. Світ не визнає документів, виданих в окупації, серед яких і паспорти, що підтверджують належність до громадянства РФ. Масштабна практика нав’язування російського громадянства на ТОТ України є грубим порушенням міжнародного права і кваліфікується як воєнний злочин відповідно до законодавства України.

Ми переконані: отримання громадянства на ТОТ України не є добровільним за замовчуванням і не має призводити до втрати громадянства України. Політика держави має бути послідовною: якщо ми вважаємо ТОТ українськими, а людей, які там залишаються, – громадянами України, ми не можемо одночасно посилати сигнали про готовність відмовитися від них, покарати чи позбавити громадянства. Ми маємо захищати їх, навіть якщо вони були змушені ухвалювати нав’язані окупантом рішення.

Аналіз положень законопроєкту № 11469 указує, що його окремі норми загрожують національній єдності, порушують принцип правової визначеності та створюють ризики для реінтеграції жителів ТОТ через можливу втрату громадянства за такими обставинами (пропозиції до статті 19 Закону України “Про громадянство України”):

• Створення загрози національній безпеці та/або національним інтересам України в розумінні Закону України “Про національну безпеку України”. Цей виняток дає змогу широкої дискреції уповноваженим суб’єктам держави й не дає чіткого розуміння, як ці загрози будуть тлумачитися на практиці. Українці, навіть ті, які живуть в окупації і вимушені отримувати громадянство РФ, не можуть знати, які їхні дії можуть становити загрозу національній безпеці чи національним інтересам України. 
• Набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно осіб, засуджених в Україні за скоєння злочину проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку тощо. Фактично позбавлення громадянства стає формою кримінального покарання осіб, що суперечить Кримінальному кодексу України. Аналіз практики застосування законодавства щодо злочинів проти основ національної безпеки України (зокрема, колабораційної діяльності) свідчить про невідповідність положень національного законодавства нормам міжнародного гуманітарного права. До відповідальності можуть бути притягнуті особи, які забезпечують життєдіяльність наших громадян на окупованій території (медики, пожежники, комунальні служби). Потенційно законодавство про колабораційну діяльність може бути застосоване до сотень тисяч українців, які залишилися в окупації.
• Встановлення факту участі в збройній агресії проти України та/або участі в окупаційній адміністрації РФ на ТОТ України. Разом з тим жодної згадки про те, як цей факт має бути встановлений або підтверджений, у законопроєкті немає. Водночас обіймання громадянином України будь-якої посади в окупаційних органах влади вже кваліфікується як колабораційна діяльність, незалежно від змісту виконуваних функцій. Під цю категорію потрапляють як особи, що дійсно вчиняли дії на шкоду національній безпеці, так і ті, хто продовжував виконувати функції в соціальній, пенсійній сфері, ЖКГ тощо і забезпечував виживання найвразливіших верств населення. 

Окрім створення значних ризиків втрати громадянства України жителями ТОТ України, законопроєкт містить інші ризики, зокрема необґрунтовано звужує коло осіб, які можуть набути громадянства України. Це не відповідає міжнародним зобов’язанням України в частині скорочення безгромадянства, суперечить нормам міжнародного та національного права, праву Європейського Союзу, а також його окремі норми звужують зміст та обсяг наявних прав і свобод дітей відповідних категорій, передбачених чинною редакцією Закону України “Про громадянство України”. 

Ми переконані, що законопроєкт № 11469 містить значні ризики, а отже потребує доопрацювання. У разі ухвалення в поточній редакції законопроєкт створить суттєві ризики порушення прав у сфері громадянства для жителів тимчасово окупованої території України, а також осіб без громадянства, осіб, які потребують додаткового захисту, їхніх дітей і дітей шукачів захисту в Україні. 

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС”

Благодійна організація “Благодійний фонд “Стабілізейшен суппорт сервісез”

БФ “Схід SOS”

Кримська правозахисна група

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” 

Благодійний фонд “Право на захист”

ГО “КРИМСОС”