Під час конференції ОБСЄ правозахисні організації попередили про розширення системи переслідувань та індоктринації на окупованих територіях

На Варшавській конференції ОБСЄ з людського виміру українські правозахисники розповіли про те, як окупаційна влада Росії інституціоналізує репресії на тимчасово окупованих територіях України. Під час паралельного заходу “Патерни репресій на окупованих територіях України: права людини та гуманітарні аспекти” експерти представили детальні докази системних зловживань, які залишають цивільне населення в “зоні без прав”. Модератором дискусії був Дейв Елсероуд, керівник відділу адвокації та Женевського офісу Фонду “Дім прав людини”.

Відкриваючи сесію, Вікторія Нестеренко зі ZMINA окреслила систематичну та методичну політику Росії щодо переслідування цивільного населення на окупованих територіях. Вона наголосила, що репресії є цілеспрямованими і направлені проти тих, хто наважується говорити про реальність життя під окупацією. Нестеренко повідомила, що наразі Росія тримає під вартою 26 журналістів, 17 з яких – з Криму, виключно за те, що вони намагалися розповідати правду. “Їх ув’язнили за спробу висловитися і донести реальність окупації до зовнішнього світу“, – сказала вона.

Вона детально описала нелюдські умови тримання журналістів та інших політичних в’язнів. Камери переповнені, там немає елементарних санітарних умов, в’язні погано харчуються, їм відмовляють у медичній допомозі, а тортури є поширеним явищем. “У серпні 2023 року ми оприлюднили список кримських політв’язнів, які потребують невідкладної медичної допомоги. На той час 45 в’язнів мали серйозні проблеми зі здоров’ям, 21 з них перебували у критичному стані. Станом на 2025 рік, ZMINA має інформацію про близько 100 в’язнів, які мають проблеми зі здоров’ям, а 46 з них – взагалі не отримують жодної медичної допомоги“, — сказала Нестеренко. “Це свідчить про небезпечну тенденцію: за останні два роки кількість в’язнів із поганим станом здоров’я подвоїлася“.

Троє кримських політв’язнів — Костянтин Ширінг, Джеміль Гафаров і Рустем Віраті — вже померли за ґратами, що підкреслює, що відмова в медичній допомозі може бути смертним вироком. Це рівнозначно тортурам і може кваліфікуватися як злочин проти людяності, з огляду на його систематичний і поширений характер в рамках політики переслідувань Росії.

Ірина Баран з Кримської правозахисної групи (КПГ) описала зростаючу інституціоналізацію репресій у Криму. У серпні 2025 року Кремль потроїв бюджет своєї федеральної програми “Розвиток пенітенціарної системи (2018-2035)” до 359 мільярдів рублів (приблизно 3,8 мільярда євро), включаючи плани щодо будівництва нового великого комплексу попереднього ув’язнення на півострові.

“Йдеться не про переповненість, а про формалізацію репресій як державної політики“, — сказала вона. У окупованому Криму вже відкрито щонайменше два нових місця ув’язнення, контрольованих ФСБ, де утримуються викрадені цивільні особи з півдня України без права на зв’язок із зовнішнім світом. З 2022 року КПГ також задокументувала близько 1500 адміністративних справ проти кримчан за символічні прояви української ідентичності, такі як спів українських пісень або демонстрація прапора.

Баран підкреслила, що жінки стали особливо вразливими: понад 30 з них притягнули до відповідальності за “державну зраду”, багато кого – засудили до 15–22 років ув’язнення в закритих судових процесах. “Жінкам погрожують, що їхніх дітей заберуть, якщо вони відмовляться зізнатися. Суди стали інструментами залякування, караючи за лояльність до самої України“, – сказала вона.

Артем Олійник з Крим SOS підкреслив, що ситуація з правами людини в Криму погіршилася “у кількох критичних аспектах — етнічному, гендерному та правовому“. Він назвав це погіршення навмисною державною політикою.

“Це не поодинокі випадки зловживань, а системна практика Російської Федерації“, — зазначив Олійник. Спроби правозахисників викрити та оскаржити політично мотивовані судові переслідування в Росії лише поглибили закритість судових процесів. “Окупаційна влада почала навмисно приховувати імена суддів, дані про підсудних і навіть правову кваліфікацію звинувачень“, – зазначив він. Експерт з адвокації також звернув увагу на постійний тиск на професійні спільноти, зокрема адвокатів і журналістів, які, попри погрози, стеження і цензуру, продовжують надавати допомогу і документувати порушення.

Марія Суляліна з Центру громадянської освіти “Альменда” розповіла про те, як російська окупаційна система поширює свій контроль на наймолодших українців. “Зараз під окупацією живуть щонайменше 1,6 мільйона дітей“, – сказала вона. “Майже 600 000 з них навчаються в школах, де заборонено вживати українську мову, а військова підготовка є обов’язковою. Мета Росії – виховати покоління відданих солдатів, а не вільних громадян“.

Вона пояснила, що згідно зі “Стратегією Росії щодо протидії екстремізму”, прийнятою наприкінці 2024 року, будь-яка проукраїнська позиція може бути визнана “екстремістською”. Вчителі зобов’язані повідомляти про учнів, які демонструють “радикальну поведінку”, а дітей можуть піддавати психіатричному ув’язненню або судовому переслідуванню. Тільки в Донецькій області окупаційні влади притягнули до відповідальності 161 неповнолітнього, 48 з яких направили на примусове психіатричне лікування.

“Дітей змушують записувати відео “вибачення” та висловлювати підтримку так званій “спеціальній військовій операції“, — сказала Суляліна. “Ми повинні привернути увагу до цих порушень і допомогти українським дітям повернути вкрадене дитинство“.

Катерина Рашевська з Регіонального центру прав людини описала окуповані території як “правовий вакуум”, де людям відмовляють навіть в ілюзії справедливості. “Чи можете ви уявити, що таке опинитися в правовому вакуумі, коли засоби правового захисту не просто неефективні, а взагалі не існують?” — запитала вона.

Вона поділилася свідченнями жертв: 16-річного підлітка з окупованої частини Запорізької області, якого заарештували і катували за розповсюдження листівок з написом “Дніпрорудне – це Україна”; чоловіка з Криму, у якого конфіскували землю за відмову від російського паспорта; та дев’ятирічного хлопчика з Херсона, який став свідком зґвалтування і вбивства своєї матері російськими солдатами.

“Це лише кілька прикладів, які доводять, що на окупованих територіях створено зону, позбавлену прав“, – сказала вона, зазначивши, що Європейський суд з прав людини не знайшов ефективних засобів захисту від насильницьких зникнень, тортур або свавільних затримань. Рашевська наголосила, що відмова Росії застосовувати міжнародне гуманітарне право та свавільне використання внутрішнього законодавства залишили цивільне населення беззахисним. “З 2024 року Росія фактично амністувала своїх військовослужбовців навіть за найжахливіші воєнні злочини. Кожен день затримки означає нові порушення, нові жертви і ще один крок до знищення української нації“, – підсумувала вона.

Учасники погодилися, що міжнародне співтовариство має вжити рішучих заходів, щоб припинити ці порушення та притягнути винних до відповідальності. Вони закликали держав-учасниць ОБСЄ говорити про тих, хто страждає, зокрема про цивільних ув’язнених та дітей, посилити моніторинг, зміцнити механізми правосуддя та визнати, що Росія відмовляє у фундаментальних правах окупованій Україні у межах своєї масштабної кампанії зі знищення української ідентичності.

На цьому також наголосила під час свого виступу на головній панельній сесії Тетяна Жукова з Центру прав людини ZMINA. Вона підкреслила, що ці порушення свідчать про повне нехтування Росією міжнародним гуманітарним, кримінальним та правозахисним правом, а також Гельсінським заключним актом. Жукова процитувала слова звільненої кримської політув’язненої Леніє Умерової: “Світ, який говорить про права людини на форумах, не з’являється там, де ці права систематично порушуються. Давайте сьогодні не говорити про співчуття. Давайте не захоплюватися сміливістю. Давайте діяти!”