Олександра Єфименко: “Журналісти не стають у чергу, щоб писати про тимчасово окуповані території”
Журналістка Центру прав людини ZMINA Олександра Єфименко дала інтерв’ю “Детектору медіа“, в якому розповіла про понад 12 років роботи з темою окупованих територій, безпеку джерел в умовах російської окупації, документування воєнних злочинів та виклики правозахисної журналістики.
Олександра ЄфименкоОлександра Єфименко сама родом із Севастополя і почала працювати з темою Криму після його окупації у 2014 році. У перші роки після окупації тема Криму та порушень прав людини на півострові не була популярною серед українських медіа, однак саме тоді журналістка вирішила зосередитися на висвітленні репресій та історій кримських політв’язнів. У 2017 році вона поїхала працювати безпосередньо до окупованого Криму як кореспондентка проєкту “Крим.Реалії” української служби “Радіо Свобода”, а також співпрацювала із “Суспільне Крим”. Востаннє журналістка була на півострові у листопаді 2021 року під час висвітлення справи журналіста Владислава Єсипенка. Після низки тривожних інцидентів, пов’язаних із увагою російських силовиків до неї, ухвалила рішення більше не повертатися до окупованого Криму.
Владислав Єсипенко після суду в Сімферополі. Фото Олександри ЄфименкоПісля початку повномасштабного вторгнення Росії Олександра Єфименко працювала на деокупованих територіях Чернігівщини, Сумщини, Київщини та Харківщини, де фіксувала свідчення про воєнні злочини та наслідки російської окупації: “Це ми вже зараз розуміємо, що ми фіксували воєнні злочини. Люди, які працювали на війні з 2014 року, весь цей час документували воєнні злочини, просто тоді ще не завжди називали це саме так”.
За її словами, саме після поїздок деокупованими територіями вона зрозуміла, наскільки важливо продовжувати працювати з темою окупації та порушень прав людини.
“Я зрозуміла, що тема Криму й тема окупованих територій такі, що журналісти не стають у чергу, щоб писати про окупацію. Людей продовжують хапати, кількість окупованих територій збільшилася, а російська репресивна машина не зупиняється. Тож я повернулася до правозахисної журналістики, якою займаюся зараз”, — сказала Олександра Єфименко.
Багатоповерхівка у Чернігові після російських обстрілів. Фото Олександри ЄфименкоЗа її словами, дуже часто вона відмовляється від публікації певних деталей або анонімізує співрозмовників через ризики для їхньої безпеки. Особливої ваги це набуло після того, як Росія внесла Центр прав людини ZMINA до переліку так званих “небажаних організацій”.
Журналістка також розповіла про особливості комунікації з людьми в окупації. Вона використовує захищені канали зв’язку та наголошує на важливості цифрової безпеки. Водночас, за її словами, люди, які продовжують спілкуватися з українськими журналістами на окупованих територіях, часто ризикують власною свободою.
“Це ситуація, коли слово може коштувати тобі 20 років несвободи. Але люди все одно говорять, тому що хочуть, щоб світ знав правду про те, що відбувається”, — зазначає Олександра Єфименко.
Серед матеріалів, які мали значний суспільний резонанс, журналістка згадала історію кримської татарки Діани Гаврилюк (Абдурашитової), яку затримали після поїздки до Криму та звинуватили в державній зраді. Після виходу матеріалу до журналістки зверталися представники Офісу Омбудсмана, моніторингової місії ООН та ОБСЄ.
Також вона розповіла про історію Надії Грекової із Севастополя, яка отримала один із найсуворіших вироків серед українських жінок, переслідуваних Росією. За словами Єфименко, про справу вдалося дізнатися завдяки свідченням подруги Надії, яка погодилася анонімно розповісти її історію.
Оцінюючи стан висвітлення окупованих територій в українських медіа, журналістка зазначила, що тема прав людини та політичних переслідувань досі залишається недостатньо представленою.
Вона нагадала, що ще до повномасштабного вторгнення тематика Криму та окупованих територій займала менше одного відсотка новинного контенту в українських онлайн-медіа. Хоча після 2022 року кількість згадок про окуповані території зросла, історії про незаконні затримання, політичних в’язнів та інші порушення прав людини все ще не отримують достатньої уваги.
Повне інтерв’ю з Олександрою Єфименко читайте на сайті “Детектора медіа“.
