РФ системно переслідувала місцеву владу в окупації задля встановлення контролю: ZMINA презентувала новий звіт
27 червня Центр прав людини ZMINA представив аналітичний звіт “Станеш мером чи ламаємо тобі ноги?”: злочини проти місцевої влади як інструмент російської окупаційної політики”, який розкриває масштабну та системну практику переслідувань представників місцевого самоврядування на територіях, окупованих Росією після 24 лютого 2022 року.
Презентація відбулася в Українському кризовому медіацентрі, участь у ній взяли: документатор воєнних злочинів та аналітик Центру прав людини ZMINA, автор звіту Борис Петруньок, правова аналітикиня ZMINA Онисія Синюк і голова територіальної громади Приазовської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області Андрій Солопов, який приєднався онлайн. Модерувала захід керівниця напряму документування воєнних злочинів Центру прав людини ZMINA Єлизавета Сокуренко.
“Звіт охоплює 133 випадки переслідувань у Херсонській, Харківській, Запорізькій, Чернігівській і Київській областях, задокументованих Центром прав людини ZMINA на основі глибинних інтерв’ю та відкритих джерел інформації. Йдеться про ті випадки, що стались на тимчасово окупованих територіях після 24 лютого 2022 року. Метою цього дослідження було проаналізувати порушення, вчинені проти представників місцевої влади, та визначити мотив виокремлення цієї групи цивільних як цілі для нападу”, — наголосила Єлизавета Сокуренко, розпочинаючи захід.
Борис Петруньок зазначив, що звіт фіксує не лише окремі випадки переслідувань, а й доводить наявність цілеспрямованої політики з боку Росії: репресії проти представників місцевої влади стали для держави-окупанта інструментом побудови своєї адміністративної вертикалі на захоплених територіях.
“Під представниками місцевої влади ми маємо на увазі не лише мерів чи голів сільських рад. Це і старости, керівники комунальних підприємств, директори шкіл, освітяни, депутати — люди, які мають авторитет у своїй громаді й часто залишалися в окупації з єдиною метою: підтримувати базові процеси життєдіяльності — від постачання води до вивезення сміття”, — пояснив автор звіту, документатор воєнних злочинів та аналітик ZMINA.
Борис ПетруньокВін зауважив, що саме ці люди стали перешкодою для окупантів, адже уособлювали легітимну українську владу й були точками спротиву. Щоб усунути їх з поля, Росія вдалася до звичних для себе методів — шантажу, тортур, викрадень. Автор звіту зазначив, що більшість постраждалих — це голови громад, їхні заступники або депутати місцевих рад. Усі ці люди стали цілями для викрадень, катувань, незаконного позбавлення волі, а в деяких випадках — і вбивств.
“Російська Федерація цілеспрямовано вибудовувала власну систему управління, згідно з так званими Федеральними конституційними законами про “приєднання” окупованих територій. Щоб змінити владу, їм треба було зламати спротив зсередини — репресіями проти тих, хто тримав громаду разом”, — додав Борис Петруньок.
Онисія Синюк розповіла про інструменти, якими Росія впроваджувала свою систему управління в окупації.
“У самих інструментах не так багато відмінностей від загальної російської політики переслідування цивільного населення на окупованій території. Це незаконні затримання, катування, жорстоке поводження, а також насильницькі зникнення. Що відрізняє порушення саме проти представників місцевої влади, — це мотив цих затримань , щоб схилити до співпраці, а у разі відмови затримати та ізолювати від громади. Серед побічних мотивів також отримання інформації про громаду та дізнатися позицію і думку представників влади”, — повідомила правова аналітикиня ZMINA.
Вона також додала, що серед інструментів росіян було проведення незаконних так званих “референдумів” на захоплених територіях: “Це дуже характерна риса РФ, використовуючи демократичні інструменти, викривляючи їхній зміст і викривляючи їхнє призначення. Тому вони й розпочали з цих “референдумів” нібито про приєднання окупованих територій до складу РФ. І далі вже повне впровадження російської системи на цих територіях: адміністративної, судової, правоохоронної, освітньої. По суті, РФ не залишає нічого українського на захоплених територіях”.
Онисія СинюкОнисія Синюк наголосила на необхідності системної реакції держави на зафіксовані злочини. Вона озвучила ключові рекомендації, які випливають з дослідження: забезпечити ефективне документування злочинів проти посадовців на місцях; розробити протоколи дій для представників влади у разі окупації; розгорнути інформаційні кампанії для підтримки потерпілих і їхніх родин; кваліфікувати переслідування як злочини проти людяності в рамках міжнародного розслідування.
“Презентований звіт є ще одним свідченням того, що для Росії війна — це не лише збройна агресія, а й спроба стерти саму ідею локального самоврядування та політичної автономії громад. Поки українські посадовці з ризиком для життя залишаються в окупації, щоб підтримувати життя у своїх містах і селах, РФ перетворює їх на мішені. І цей злочин не має залишитися безкарним”, — підсумувала Синюк.
Голова територіальної громади Приазовської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області Андрій Солопов, громада якого опинилася під окупацією майже одразу після початку вторгнення, поділився своїм досвідом, як він зіткнувся з прямим тиском з боку російських окупантів. Він розповів про те, як відбулася окупація громади й що саме спричинило його незаконне затримання.
“Нашу громаду росіяни окупували 25 лютого 2022 року. Найголовніше, з чим ми зіштовхнулися з перших днів, — це втрата логістичних зв’язків. У перші дні ми створили комісію з надзвичайних ситуацій, організували гуманітарний хаб, зібрали запаси продуктів харчування. Ці перші дні окупаційну владу ми не цікавили, були лише військові, які йшли на Маріуполь. А вже 1–2 березня росіяни почали встановлювати блокпости, на яких стояли окупанти та почали регламентувати пересування в громаді. 19 березня військові РФ приїхали в селище і захопили адміністративну будівлю та викликали мене. Представники спецслужб РФ запитали, чи планую я далі продовжувати роботу з новою адміністрацією, яка встановлюється у місті Мелітополь. Я відмовився, а на понеділок скликав нараду з місцевими депутатами та представниками всіх бюджетних установ громади, де пояснив, що відбулося, озвучив свою позицію про відмову співпраці з окупантами та зачитав всім норми статті про колабораціонізм і застеріг всіх від співпраці з окупантами. Уже о 12-й приїхали агресивні представники “ДНР”, які обшукали мене, мого заступника, головного поліціянта громади та потім закрили нам обличчя шапками, заштовхали й відвезли у Мелітополь”, — розповів Солопов.
Він також повідомив, що у місці незаконного утримання вони лежали на підлозі із зав’язаними скотчем очима, їх били ногами та допитували.
Андрій СолоповЄлизавета Сокуренко зазначила, що наразі відомо щонайменше про сімох представників місцевої влади, яких незаконно утримує РФ. Цей список не є вичерпним. Це Микола Маслій — депутат Куп’янської міської ради (Харківська область), Олександр Бабич — міський голова Голої Пристані (Херсонська область), Володимир Миколаєнко — колишній міський голова Херсона, Ігор Колихаєв — міський голова Херсона, Анатолій Сірий — староста села Нові Боровичі (Чернігівська область), Ігор Протоковило — депутат Новокаховської міської ради (Херсонська область), Олександр Зарівний — начальник управління гуманітарної політики Херсонської районної державної адміністрації.
Важливо відзначити, що, на жаль, є випадки смертей серед представників органів місцевої влади від насильницьких дій РФ. Це випадок вбивства Ольги Сухенко, старости села Мотижин, а також її родини. Це випадок загибелі Юрія Прилипка, селищного голови с. Гостомель, Олексія Винниченка, старости села Гребенниківка Охтирського району Сумської області. Це загибель мера міста Дніпрорудне Євгенія Матвєєва: його викрали в березні 2022 року, а в грудні 2024-го повернули тіло в межах репатріації. Увесь цей час чоловік перебував у незаконному утриманні.
Автори звіту закликали українську владу до більшої системності у фіксації злочинів проти представників місцевої влади, а міжнародні інституції — активніше тиснути на Росію для звільнення незаконно затриманих і засуджених.
Повний відеозапис заходу доступний за посиланням.
Ознайомитися з аналітичним звітом можна на сайті Центру прав людини ZMINA українською та англійською мовами.
Звіт підготовлено у межах проєкту “Боротьба з безкарністю за найтяжчі міжнародні злочини в умовах російської збройної агресії в Україні” за підтримки Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії. Погляди та ідеї, викладені в ньому, належать виключно автору(-ам) і не відображають позиції чи політики Федерального департаменту закордонних справ Швейцарії та уряду Швейцарії.
