Українські правозахисники провели захід у Гельсінкі: як 11 років окупації Криму кидають виклик принципам ОБСЄ

31 липня під час конференції “Гельсінкі+50” відбувся паралельний захід “11 років окупації Криму: виклики, стратегії спротиву та шляхи деокупації”, організований Центром прав людини ZMINA, Кримською правозахисною групою, Центром громадянської просвіти “Альменда”, Регіональним центром прав людини, Кримським процесом, Домом прав людини Крим та Нідерландським Гельсінським комітетом.

Фото: Паралельний захід. Авторство: ZMINA

У фокусі дискусії, яку модерував виконавчий директор Нідерландського Гельсінського комітету Юрій Бюрер Таваньє, були колонізація півострова, політично вмотивовані переслідування, мілітаризація освіти, індоктринація дітей і мова ворожнечі як прямі порушення гельсінських принципів.

Ксенія Корнієнко з Регіонального центру прав людини нагадала, що 11 років тому Російська Федерація розпочала незаконну окупацію Криму, порушивши суверенітет і територіальну цілісність України, а також основоположні гельсінські принципи.

“Окупація порушує принцип суверенної рівності держав, адже Росія поводиться так, ніби Крим — це її територія, нав’язуючи своє законодавство, інституції й ідентичність населенню, яке де-юре і де-факто є українським”, — зазначила правозахисниця.

Вона наголосила, що російська політика у Криму — це спроба змінити демографічний склад півострова через системне переселення громадян РФ: посадовців, суддів, силовиків, освітян, лікарів і пенсіонерів, які вважаються носіями державної ідеології.

“Це не просто кадрові призначення, а свідома демографічна інженерія. Росія використовує економічні стимули, федеральні програми переселення та витіснення українських фахівців і бізнесу, щоб забезпечити домінування російської ідентичності в регіоні”, — додала Корнієнко.

Фото: Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Авторство: ZMINA

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров зазначив, що це є довготривалою політикою російського режиму: “Півстоліття тому, 1 серпня 1975 року, високими представниками держав-учасниць Наради з безпеки та співробітництва в Європі було підписано Гельсінський заключний акт. Кримськотатарський народ, на той час уже три десятиліття перебуваючи у вигнанні, вів відчайдушну боротьбу з радянським режимом за право повернутися й жити на Батьківщині“.

Чубаров нагадав про трагічну депортацію кримських татар з їхньої історичної Батьківщини — з Криму, 18 травня 1944 року. Він закликав міжнародну спільноту визнати ці дії Радянського Союзу геноцидом кримськотатарського народу, як це вже зробили Україна, Литва, Латвія, Естонія, Чехія, Польща, Нідерланди та Канада.

Він наголосив, що репресії у Криму продовжуються: “Кожен день російської окупації Криму — це продовження репресій та переслідувань кримських татар і жителів інших національностей, це продовження повільного вбивства в російських в’язницях сотень кримських політв’язнів, позбавлених волі лише за те, що вони зберігають людську гідність“.

Фото: Роздаткові матеріали. Авторство: ZMINA

Тему продовжила менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко й розповіла про переслідування жителів Криму.

Вона наголосила, що Росія продовжує грубо порушувати міжнародне право, починаючи з 2014 року: “ZMINA документує порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права з початку окупації Криму. За цей час ми зафіксували велику кількість порушень з боку Російської Федерації, яка зростає щороку”.

Правозахисниця звернула увагу на те, що Росія не визнає незаконну анексію Криму окупацією та застосовує там власне законодавство, порушуючи гуманітарне право. Це веде до системного утиску прав цивільного населення. Серед найпоширеніших порушень — політично мотивовані переслідування за проукраїнську позицію, журналістську діяльність чи активізм, а також за релігійною й національною ознакою: “Станом на сьогодні нам відомо про понад 220 політичних ув’язнених, більшість з яких кримські татари. Більшість із них була депортована до закладів пенітенціарної системи на території Російської Федерації”.

За її словами, ці люди проходять через обшуки, викрадення, тортури, сфабриковані кримінальні справи — все це відбувається в умовах повної безкарності.

Фото: Паралельний захід. Авторство: ZMINA

Голова Центру громадянської просвіти “Альменда” Марія Суляліна додала, що крім переміщення населення, переслідування й залякування місцевих мешканців, Росія також впроваджує індоктринацію та мілітаризацію дітей. Вона наголосила, що за 11 років окупації у Криму виросло нове покоління: “Понад 132 тисячі дітей закінчили школу за роки окупації. Вони зростали в умовах, коли їхні культурні й соціальні права були суттєво обмежені. Понад пів мільйона дітей досі живуть під постійним тиском — Росія намагається стерти їхню українську ідентичність”.

Окупаційна влада змінює освітні стандарти, нав’язує мілітаризовану програму, вчить дітей стріляти, формує вороже ставлення до Заходу. Відбуваються утиски усього, що пов’язано з Україною. “До окупації 100% дітей вивчали українську мову. Зараз — лише 0,5%. У дітей немає доступу до української історії, російські підручники просувають тези про “штучне створення” України й “захисну місію” РФ. Нові закони в Росії ще більше ускладнять вивчення рідних мов на окупованих територіях”, — зазначила Суляліна.

Правозахисниця розповіла, що дітей переслідують навіть за прояв української ідентичності: “Ми фіксуємо випадки, коли дитину можуть відправити до психолога або в центр з “протидії екстремізму” через український значок або слова підтримки України”.

Фото: Паралельний захід. Авторство: ZMINA

Голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник наголосила на поширенні мови ворожнечі з боку російських державних ЗМІ: “Усі порушення та міжнародні злочини, про які згадували мої колеги, супроводжуються кампаніями пропаганди й дезінформації в російських медіа. Від початку окупації російські медіа систематично використовують мову ворожнечі щодо кримських татар, українських активістів, правозахисників та журналістів — саме ці групи найчастіше стають жертвами кримінального переслідування у сфабрикованих справах”.

Скрипник зауважила, що з початку повномасштабного вторгнення мова ворожнечі в російських медіа трансформувалася у прямі заклики до знищення: “Російські журналісти відмовилися навіть імітувати дотримання журналістських стандартів. Сьогодні у публічному просторі домінує екстремальна мова ворожнечі та прямі заклики до знищення України та її мешканців через їхнє громадянство або зв’язок з Україною”.

Крім того, після 2022 року російські медіа активно поширюють ідеї збройної агресії проти країн ЄС і США. Через меседжі про “сатаністів, які захопили Європу”, заклики “бомбити центри ухвалення рішень” та “знищувати міста, що постачають зброю Україні”, кремлівська пропаганда намагається легітимізувати потенційне насильство і створити уявлення про нібито “визвольну” місію Росії в Європі. У цьому контексті Скрипник наголосила на необхідності міжнародної реакції на дезінформацію, адже, за її словами, між пропагандою і масштабами міжнародних злочинів існує прямий зв’язок.

На завершення дискусії учасники наголосили: у XXI столітті агресія не може залишатися без відповіді. Якщо інструменти ОБСЄ не здатні ефективно реагувати, вони мають бути оновлені. Принципи, задекларовані у 1975 році, повинні працювати й сьогодні — для захисту гідності, прав людини та державного суверенітету.

Окрім цього, представники українських організацій організували паралельний захід “Майбутнє Гельсінського заключного акта: відновлення справедливості та притягнення Росії до відповідальності” та провели низку двосторонніх зустрічей із дипломатами й посадовцями з Ірландії, Великобританії, Швейцарії, США, Чехії, Норвегії, а також зі Спеціальним представником ОБСЄ з питань свободи медіа Яном Брату.

Довідково 

Конференція “Гельсінкі+50” відзначила 50-ту річницю Гельсінського заключного акта — основоположного документа про мир, права людини й безпеку в Європі, підписаного в 1975 році. Конференція зібрала міжнародних експертів, громадянське суспільство, дипломатів та політиків, щоб обговорити спадщину Гельсінського процесу та знайти шляхи протистояння загрозам. У контексті агресії Росії проти України та систематичних порушень прав людини платформа “Гельсінкі+50” стала простором для демонстрації колективної прихильності до справедливості та захисту людської гідності в усьому регіоні ОБСЄ.