Як не втратити віру після десяти років війни – думки правозахисників
Українське суспільство понад десять років перебуває у виснажливій війні, яка вплинула на всі аспекти життя. Постійна загроза безпеці, втрата домівок і близьких змушують людей адаптуватися до нових умов та намагатися рухатися далі. Правозахисники, активісти та волонтери всі ці роки докладають величезних зусиль, щоб стати певною мірою опорою для постраждалих людей. Вони фіксують численні випадки порушення прав людини, воєнні злочини та наслідки гуманітарної кризи. Такі умови життя часто можуть призводити до розчарування та загальної втоми, до втрати віри в те, що українці повернуть своє.
Фото: Фестиваль думок – 2024Як не зневіритися в умовах довготривалої війни, говорили 21 вересня під час дискусії в межах Фестивалю думок – 2024.
На думку адвокаційної директорки Центру прав людини ZMINA Альони Луньової, кожна людина, яка працює з наслідками війни в громадському секторі, має власну мотивацію продовжувати працювати попри все. Для Альони Луньової це повернення до рідного Криму, з якого довелося виїхати після його окупації.
“Ми з колегами працюємо з тематикою реінтеграції, зокрема, на державному рівні, щоб політика реінтеграції була більш людяна та враховувала інтереси людей, які проживали в окупації. І нас у цій роботі має мотивувати те, що це маємо робити саме ми, тобто люди, які персонально заангажовані та яким болить. У нас є обов’язок працювати над реінтеграцією наших територій, тому що ми маємо безпосередній контакт із людьми, які виїхали з окупації чи залишилися там через власні причини. Ми маємо стати їхнім голосом”, – розповіла Луньова.
Альона ЛуньоваГолова правління ГО “КримСОС” Олексій Тільненко додав, що після багатьох років роботи, зокрема, з темою реінтеграції правозахисники не можуть припинити свою роботу, адже найбільші виклики ще попереду – після деокупації територій:
“Росія готувалася до окупації багато років, вона це планувала. І тому в процесі деокупації ми не можемо дозволити собі такої розкоші, щоб деокупація відбувалася хаотично, з відповідними негативними гуманітарними наслідками, наслідками для прав людини, для безпеки, для життів людей на окупованій території. Тому громадський сектор займається тим, щоб політика реінтеграції була належною, та збереженням зв’язків людей в окупації”.
Заступниця постійної представниці в Криму Ольга Куришко розповіла про людей, які залишилися в окупації. Українці в окупованому Криму буквально обмежені в доступі до інформації з материкової України та не можуть отримати допомоги. Тому, на думку Куришко, держава має зберігати зв’язок з людьми в окупації, зокрема, через функціонування державних установ та військових адміністрацій, що перемістились із Криму.
“Релоковані інституції мають працювати, бо вони відповідають за людей в окупації і залишаються тим зв’язком між державою і нашими громадянами на окупованих територіях“, – вважає Куришко.
Координаторка ГО “Донбас-СОС” Віолета Артемчук каже, що постраждалі від війни люди звертаються на гарячу лінію їхньої організації з дуже різними запитами – від способів зберегти своє майно в окупації до пошуку шляхів виїзду з окупованих територій. За словами Артемчук, питання людей свідчать про те, що вони перебувають в інформаційному вакуумі та шукають бодай якихось підказок. Водночас правозахисниця поділилася, що такі звернення від людей, їхня вдячність та результати допомоги цим людям тримають її та надихають працювати далі.
Довідково. Фестиваль думок – щорічна інтелектуальна зустріч, платформа для обговорення соціально важливих питань, що була започаткована 2017 року. Місце, де кожен може долучитися до дискусій про важливе та отримати якісний зворотний зв’язок. Подія традиційно збирає лідерів думок, представників влади, громадського сектору та міжнародної спільноти, всіх свідомих жителів країни, які прагнуть обговорити цікаве та важливе в житті країни.
Цей матеріал профінансований UK International Development від Уряду Великої Британії; висловлені погляди не обов’язково відображають офіційну позицію Уряду Великої Британії
