ZMINA порушила тему політично мотивованих переслідувань на окупованих територіях у межах конференції “Гельсінкі+50”
31 липня під час конференції “Гельсінкі+50” ZMINA та Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ) провели паралельний захід “Майбутнє Гельсінського заключного акта: відновлення справедливості та притягнення Росії до відповідальності”. Захід був присвячений людським стражданням та систематичним переслідуванням, спричиненим агресивною війною Росії проти України та порушенням Гельсінського заключного акта.

За модерації посла Юрія Вітренка, постійного представника України при міжнародних організаціях у Відні, члени українського громадянського суспільства та звільнені військовополонені обговорили порушення прав людини та міжнародні злочини, скоєні Росією.
“П’ятдесят років тому 35 країн підписали Гельсінський акт — політичний документ, який визнав права людини невіддільною частиною міжнародної безпеки, а не внутрішньою справою окремих держав“, — зазначила Тетяна Катриченко, голова Медійної ініціативи за права людини.
Наразі Російська Федерація грубо порушує всі десять гельсінських принципів, починаючи з суверенної рівності й закінчуючи повагою до прав людини та добросовісним виконанням зобов’язань згідно з міжнародним правом. Зокрема, спікери наголосили на політично вмотивованих переслідуваннях на окупованих територіях, що відкрито порушує 7-й гельсінський принцип. Дані дослідження ZMINA та МІПЛ свідчать, що кількість постраждалих від таких переслідувань з боку Росії може сягати 5000-6000 громадян України, включаючи військовослужбовців та цивільних осіб.
Голова правління ZMINA Тетяна Печончик зазначила: “Судові процеси над українськими цивільними особами та військовополоненими в Російській Федерації та на окупованих територіях не відповідають стандартам права на справедливий суд, зокрема рівності сторін, оцінки доказів, виключення доказів, отриманих під тортурами, права на захист, презумпції невинуватості, відкритості судового процесу та іншим. Російські судді, прокурори і слідчі, причетні до цього, є такими ж воєнними злочинцями, як і ті, хто викрадає, катує та ґвалтує українців. Так звана судова система Росії є ще однією частиною загального злочинного процесу“.

“Російські слідчі змушують українських військовополонених зізнаватися у сфабрикованих злочинах, застосовуючи тортури та психологічний тиск. Порушуються гарантії справедливого судового розгляду. Суди не є незалежними чи неупередженими, слухання часто проводяться за зачиненими дверима, обвинувачені не мають ефективного правового захисту та можливості апеляційного оскарження“, — заявила Катриченко з МІПЛ. Вона додала, що суди проводяться поспіхом, вироки непропорційно суворі, а військовополонені рідко подають апеляції через тиск.
Зокрема, колишня військовополонена Лілія Прутян, яку судили за політично вмотивованим звинуваченням, розповіла про полон, де з нею поводилися вкрай жорстоко, катували та морили голодом.
“Слідчі привезли мене до Донецького СІЗО, надягли на голову мішок, змусили повзти по сходах і били. Вони змусили мене підписати документ про те, що я відмовляюся від правової допомоги“, — поділилася вона.
Жінку звинуватили в “насильницькому захопленні влади” та “участі в діяльності терористичної організації”, їй загрожувало до 30 років позбавлення волі. У вересні 2024 року в межах обміну полоненими її звільнили: “Я вдячна за звільнення, але мої брати по зброї залишаються в полоні, їх судять за те, що вони захищали свій дім“.
Олександр Кузьменко, сержант полку “Азов”, провів у полоні 2,5 року і був засуджений російським судом до 25 років позбавлення волі: “Коли росіяни взяли мене в полон, мене катували безперервно. Три дні мене катували, щоб я зізнався у вбивстві цивільних осіб. Я не скоював цього злочину, але вони змусили мене придумати собі зізнання. На цьому була побудована вся справа. Вони стверджували, що я підбурював товариша до вбивства, хоча той насправді був мертвим. Судовий процес був просто фарсом. Мій російський адвокат просто грав у телефонні ігри на судовому засіданні“.

Тетяна Печончик також нагадала про членів Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Вадима Голду, Максима Петрова та Дмитра Шабанова, які були затримані у квітні 2022 року в Донецькій та Луганській областях. Ці чоловіки були частиною міжнародної місії ОБСЄ, яка моніторила та звітувала про безпекову ситуацію на сході України. Попри їхній статус міжнародних спостерігачів, їх звинуватили у “державній зраді” та “роботі на американську розвідку”. У результаті так званого “судового процесу” вони отримали по 13-14 років позбавлення волі. В ув’язненні вони зазнали тортур, утримування в нелюдських умовах і відсутності доступу до належного лікування. Їхнє подальше ув’язнення порушує міжнародне право та зобов’язання, взяті на себе Росією як державою-учасницею ОБСЄ.
ZMINA разом з Українською правовою консультативною групою та іншими громадськими організаціями закликали ОБСЄ та уряди держав-учасниць вжити термінових і скоординованих заходів для їхнього звільнення та притягнення Росії до відповідальності за ці порушення. Маргарита Шабанова, дружина незаконно затриманого Дмитра Шабанова, також звернулася до присутніх із закликом звільнити її чоловіка.

“Росія свідомо знищує права людини й свободи, що лежать в основі Гельсінського акту та є невіддільною частиною безпеки в Європі. Рівень жорстокості її армії шокує. Це результат навмисного підбурювання до геноциду на найвищому державному рівні. Маємо діяти зараз, щоб урятувати життя і не дозволити новим трагедіям повторитись“, — заявив посол Юрій Вітренко, постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні.
Кримінальне переслідування військовополонених і цивільних осіб є свідомою та систематичною політикою Російської Федерації. Вона має ознаки як воєнних злочинів, так і злочинів проти людяності. Експерти зібралися сьогодні, щоб заявити про це, викрити злочинні наміри Російської Федерації та притягнути її до відповідальності.

Довідково
Конференція “Гельсінкі+50” відзначила 50-ту річницю Гельсінського заключного акта — основоположного документа про мир, права людини й безпеку в Європі, підписаного в 1975 році. Конференція зібрала міжнародних експертів, громадянське суспільство, дипломатів та політиків, щоб обговорити спадщину Гельсінського процесу та знайти шляхи протистояння загрозам. У контексті агресії Росії проти України та систематичних порушень прав людини платформа “Гельсінкі+50” стала простором для демонстрації колективної прихильності до справедливості та захисту людської гідності в усьому регіоні ОБСЄ.