“Не така господиня”: жінка розповіла, як з карантином у її дім прийшло насильство
“Будь-який дріб’язковий привід, як-то “їжа не смакує”, щоразу призводив до агресії з його боку. Він звинувачував мене у всьому — не так виховую дитину, не така господиня, неправильно використовую ресурси, а грошей мало, не вмію заощаджувати, а всі інші вміють”, — так Марія описує манеру спілкування свого чоловіка. Зараз триває процес розлучення, суд визначає як і коли він зможе бачитись з дитиною. Психологічне насильство прийшло у їхню сім’ю з карантином і жінка твердо вирішила — терпіти не буде.
“Докори були щодня і ставало усе гірше і гірше, потім почались скандали. Він казав при дитині, що я погана матір, що нічого не можу, що в мене нічого не виходить і я тільки нию, що мало заробляю. Погано вчу дитину, погано роблю з нею домашнє завдання. А далі просто почався контроль: “З ким ти спілкуєшся, якісь у тебе друзі у Facebook появилися, ти більше їм уваги приділяєш, чому ти з ними спілкуєшся?! Чому ти на вулицю виходиш, не можна, бо карантин.” Почалось таке переслідування: перевіряння телефону, які останні дзвінки були”, — розповідає Марія.
Вона пригадує: перші дзвоники були ще до карантину, коли її чоловік звільнився з однієї роботи і шукав іншу. Саме тоді у нього почалася злість з будь-якого приводу. Однак жінка вирішила потерпіти, перечекати. Вона думала: проблеми з роботою вирішаться, і все стане на свої місця. Але трапився карантин і все тільки погіршувалось. Чоловік не бив дружину, однак з’являлися фізичні контакти під час агресії:
“Він стримується від фізичних нападок, але він може так взяти мене, стиснути або відштовхнути. Немає такого, що він мене б’є. Але є злість, і я відчуваю, що вона неконтрольована. Якби була можливість, якби ми були б десь самі і не було дитини — можливо би він мене бив”.
Уже після нашої розмови Марія розказала — була спроба з його боку змусити її до сексу. Через цю тему він почав погрожувати дружині. Жінка каже, зараз старається уникати прямої конфронтації чи просто розмови про їхні стосунки, оскільки попередні такі спроби поговорити з людиною — викликали сплеск агресії.
“Воно продовжується. Я стараюсь відходити від прямої комунікації з людиною, щоб не провокувати ще більшу агресію. Але ситуація погіршуєтья тим, що він маніпулює дитиною, маніпулює моїми материнськими почуттями, і дитина – вона як між двох вогнів”.
Журналістка Центру прав людини ZMINA, координаторка кампанії “Жінки проти пандемії” Ірина Виртосу каже: така стратегія поведінки Марії — на сьогодні правильна. Однак Виртосу наголошує: це справедливо саме в час карантину:
“Усі фахівчині, правозахисниці, наступаючи собі на горло, говорили так: ви краще знаєте свого чоловіка-агресора і те, як його не виводити з себе. Хоч це неправильно, але поки що потерпіть, попробуйте оминати ці гострі кути задля того, щоб вижити. А потім, коли вже буде послаблення карантину, можна робити більш рішучі кроки, наприклад, піти від нього, ділити майно. Реально, в ситуації карантину, на жаль, багато хто залишився в чотирьох стінах без можливості будь-куди вийти, виставити чиїсь речі чи самим кудись піти, бо по суті — немає куди”.
Ірина Виртосу каже: особливість карантину у тому, що людям стало дуже проблематично отримати будь-яку соціальну послугу. А протидія домашньому насильству зі сторони держави — якраз і є соціальною послугою:
Карантин вплинув на те, що отримати соціальну послугу стало майже неможливо. Найбанальніше — через відсутність громадського транспорту. Потерпіла від насильства навіть не може доїхати до того місця, де потенційно вона могла б отримати цю допомогу. Збільшилася кількість гарячих ліній, але людина, яка сидить на лінії і вислуховує не може приїхати на місце. Найгірше, що було — це коли у жінки увірвався терпець, і вона викликала поліцію. Однак вимоги, висунуті під час карантину, не давали можливості надати допомогу. Не можна дати з боку поліції припис, який би роз’єднував агресора від потерпілої, тому що по суті агресора немає куди забрати, або поліцію не пускали в квартиру, тому що їх було більше, вони могли нести ризики переносу коронавірусу. Тобто наскільки входили в абсурдні ситуації, що потерпіла залишалась сам на сам, і не могла ні до кого звернутись”.
Повну розмову слухайте тут.
