Права людини у 2019-му: успіхи і поразки України

A+ A-

Київ – Рік, що минає, видався дуже багатим на події, що мають стосунок до прав людини та громадянських свобод: президентські і парламентські вибори, переговори, резонансні кримінальні справи, очікувані та несподівані законопроєкти. Радіо Свобода попросило чотирьох правозахисників пригадати і скласти їхній особистий рейтинг «зрад» і «перемог», а також важливих тенденцій, які започаткували або розвинулись цього року, але матимуть вплив на українське суспільство у майбутньому.

Тетяна Печончик, правозахисний центр «Зміна»

 

#Перемога​. Дуже важливою подією для України стало звільнення «в’язнів Кремля», коли 7 вересня додому повернулися 35 осіб: серед них – політв’язні та військовополонені. І це багатьом людям дало надію, що треба продовжувати боротися, незважаючи на те, що вже опускаються руки.

Але водночас зараз ще 77 осіб перебувають за ґратами у Росії та окупованому Криму у політично вмотивованих справах. Тобто це – люди, які невинні, які не мали б сидіти. І звільнення 35 осіб – це, звичайно, звільнення невеликої частки «в’язнів Кремля», це не кажучи про кілька сотень людей, військових і цивільних заручників, які перебувають на Донбасі, в тому числі й журналіст Станіслав Асєєв.

Якщо говорити про перемоги, то дуже важливим мені здається також скасування електронного декларування для антикорупційних активістів 6 червня. Відповідне рішення ухвалив Конституційний суд України, і це – дуже важлива перемога у сфері свободи об’єднань та асоціацій, адже зараз із законодавства усунута норма, яка б суттєво, невиправдано і непропорційно обмежувала діяльність антикорупційних активістів.

#Зрада​. Можна багато говорити про різні сфери прав людини, але я б хотіла звернути увагу лише на одну – це напади на журналістів та громадських активістів, які до кінця не розслідувані. І навіть убивство Катерини Гандзюк – справа, до якої була прикута увага всієї країни і всього світу, – залишилось до кінця не розкритим, дотепер не покарані замовники цього страшного злочину. А поки не покарані вони, поки не покарані нападники на інших активістів та активісток, журналістів і журналісток у багатьох регіонах, жоден активіст і журналіст не може почуватися в безпеці в Україні.

І тут якраз основною причиною є відсутність дієвих реформ у системі правоохоронних органів, і також певне цементування, консервація тих задавнених проблем, які існують, яка, на жаль, продовжилася із перепризначенням міністра внутрішніх справ Арсена Авакова у новий уряд уже за президентства Володимира Зеленського.

Повний текст тут.