“Пробні шари” Дубінського. Як експерти оцінюють законопроєкт про організації з іноземною підтримкою

Поліграф, спеціальні звіти та реєстр, заборона обіймати державні посади — лише кілька пропозицій головного поборника “соросят”. Опитані експерти не вірять, що законопроєкт ухвалять. Вони вважають його провокаційною інформаційною хвилею та переконані, що коріння росте з аналогічного закону РФ.

29 травня Верховна Рада зареєструвала законопроєкт №3564 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо прозорості діяльності громадських об’єднань з іноземною підтримкою). Ініціатор — депутат партії “Слуга народу” Олександр Дубінський.

Ключові тези законопроєкту №3564:

• Вводиться поняття “громадське об’єднання з іноземною підтримкою”. Для такого “нового” статусу організація має отримувати з-за кордону більше 50% всього фінансування або більше 50 тис. євро на рік.
• Об’єднання з іноземною підтримкою займається суспільно-політичними питаннями (конституційного ладу, внутрішньої або зовнішньої політики тощо) або намагається впливати на формування чи реформування державної політики.
• Для таких організацій створять окремий реєстр і фінансові звіти; введуть обов’язок вказувати про іноземну підтримку в повній і скороченій назві, а також маркувати інформаційні матеріали в рамках міжнародних проєктів. Вимоги щодо звітування про джерела, обсяги фінансування та напрямки діяльності стосуються і благодійних організацій.
• Керівники об’єднань з іноземною підтримкою (за згодою) проходитимуть поліграф щодо можливої зради державних інтересів країни.
• Екскерівникам таких об’єднань заборонять очолювати чи входити в наглядові ради державних і комунальних підприємств, вступати на державну службу (а от якщо така особа — депутат, то можна) упродовж 5-ти років.
• І навпаки: колишні державні службовці протягом року не можуть очолювати організації з іноземною підтримкою та взаємодіяти з ними в рамках підприємницької діяльності.
• Вказані зміни автор пропонує зафіксувати в Господарському кодексі й у вісьмох законах (серед них закони “Про громадські об’єднання”, “Про благодійну діяльність та благодійні організації”, “Про запобігання корупції”, “Про державну службу”, “Про місцеве самоврядування в Україні”).

1 червня законопроєкт №3564 направлено на розгляд комітетів. Альтернативних ініціатив досі не зареєстровано, а в медіа починають з’являтися матеріали на підтримку ідей Дубінського.

Опитані представники громадянського суспільства критикують законопроєкт — від самої ідеї, ніби скалькованої з Росії, до технічного виконання документу.

З проханням оцінити законопроєкт №3564 ми звернулися до експертів провідних правозахисних організацій країни: Центру прав людини “Зміна”, Української Гельсінської спілки з прав людини, Центру демократії та верховенства права, Центру спільних дій. “Детектор медіа” також висловив свою позицію.

Загалом експерти погоджуються: законопроєкт про організації з іноземною підтримкою дискримінаційний і непрофесійний. Директор УГСПЛ Олександр Павліченко назвав його “люстраційним актом”. Олег Савичук і Марія Левонова з Центру спільних дій говорять, що мета законопроєкту — максимально ускладнити існування громадських організацій. Тетяна Печончик, голова Центру прав людини “Зміна”, наголошує, що більшість іноземної донорської допомоги отримує український уряд, а автор законопроєкту зосереджений саме на громадському секторі. Директор ЦЕДЕМ Тарас Шевченко порівнює законопроєкт із диктаторськими законами Януковича від 16 січня 2014 року. Спікери вбачають у тексті нардепа вплив схожого закону країни-агресора. Вадим Міський, програмний директор ГО “Детектор медіа”, висловлює сподівання, що український парламент дозрів до того, щоб не копіювати “кращі практики” Росії.

Утім, хоча опитані представники ОГС скептично ставляться до ініціативи Олександра Дубінського та її шансів на ухвалення, вони продовжують тримати руку на пульсі.

У прямій мові опитані експерти наводять приклади дискримінаційних норм і порушень прав людини, а також пояснюють, чому законопроєкт №3564 — інформаційний тиск на громадянське суспільство та спроба “загнати в гето” неурядовий сектор, який прагне дієвих реформ.

“Детектор медіа” запитав:

1. Законопроєкт №3564 про організації з іноземною підтримкою — потрібна норма чи тиск на ОГС?
2. Які, на Вашу думку, переваги і недоліки такого законопроєкту?
3. Яка доля проєкту в Парламенті та чи потрібні альтернативи?

Тетяна Печончик, голова Центру прав людини “Зміна”:

“Це однозначно тиск на організації громадянського суспільства. Більше того, це мавпування подібних законів, які існують, наприклад, у Російській Федерації  (маю на увазі закон про іноземних агентів). Виглядає так, що частина норм із цього закону просто скалькована із законодавства путінської Росії.

Не бачу в законопроєкті №3564 жодних переваг. Цей закон однозначно неконституційний. Він суперечить свободі об’єднань і асоціацій — базовій свободі в незалежних демократичних країнах поруч зі свободою слова, свободою мирних зібрань, свободою віросповідання. Цей законопроєкт вносить ряд змін в Господарський кодекс, закон про громадські об’єднання й інші, і наведені в ньому норми є дискримінаційними. Вони є непропорційним звуженням прав і свобод, неконституційними і суперечать міжнародним документам, які ратифікувала Україна, зокрема Європейській конвенції з прав людини.

Не вважаю, що потрібен альтернативний закон. Це все одно що згадуючи часи Януковича, коли були внесені диктаторські закони та прийняті Верховною Радою 16-го січня 2014 року, вести дискусію “давайте ухвалимо менш диктаторські закони”. Навіщо?

Це абсолютно позбавлений сенсу, неконституційний закон. Проблема, яку він нібито намагається вирішити, — надумана. Це, фактично, один із елементів кампанії проти організацій громадянського суспільства, яка ведеться останніми роками. Зокрема в медіа, відомих систематичним нехтуванням журналістськими стандартами. Наприклад, медіахолдинг Медведчука, “Страна.ua” та інші, які постійно пишуть матеріали проти так званих “соросят”. Ведуться анонімні телеграм-канали, через які вкидаються і поширюються дискредитаційні матеріали проти громадянського суспільства.

Крім таких дискредитаційних кампаній і спроб погіршити законодавче регулювання діяльності громадських організацій в Україні, наша організація також фіксує фізичні напади на громадських активістів, антикорупційних діячів в різних регіонах країни, сфабриковані кримінальні справи проти активістів громадських організацій.

Це цілком вписується в такий тренд наступу на організації громадянського суспільства. Тому що основні положення, які пропонує законопроєкт Дубінського, — дискримінаційні. Наприклад, обмеження можливості для керівників або співробітників організацій, у яких є іноземне фінансування, входити в наглядові ради державних чи комунальних підприємств або претендувати на державну службу.

Абсолютно штучно вводиться поняття “організація з іноземною підтримкою”, і вона це має зазначати скрізь: і в скороченій назві, і в повній. Подібна норма про іноземних агентів існує в російському законі, коли громадські організації мають носити таку собі “зірку Давида”, вказуючи скрізь про своє іноземне фінансування.

У законопроєкті Дубінського також йдеться про окремий реєстр організацій з іноземним фінансуванням, а керівників таких ГО (за згодою) мають перевіряти на поліграфі нібито стосовно вчинення державної зради. Усе це дискримінаційні, непропорційні норми. Якщо в когось з народних депутатів є занепокоєння щодо того, що хтось може вчинити державну зраду, то існує Кримінальний кодекс, правоохоронні органи, судова система. Будь ласка, беріть і розслідуйте.

Якщо народному депутату Дубінському дуже болить те, що громадські організації отримують міжнародне фінансування, то чому тоді Володимир Зеленський їздить по всьому світу, запрошує інвестувати в Україну, каже, що призначить “інвестиційних нянь”? Тобто коли говоримо про бізнес, іноземне фінансування — це добре. Коли ми говоримо про громадянське суспільство, то це чомусь, на думку пана Дубінського, погано. Я думаю, що фракція “Слуги народу” не розділяє думку окремого депутата, досить одіозного і відомого лобіюванням інтересів олігарха Ігоря Коломойського.

Повертаючись до Дубінського. Якщо він справді переживає, що громадські організації в Україні отримують фінансування з-за кордону, то я би йому порадила відкликати цей законопроєкт і внести законопроєкт щодо відсоткової філантропії. Це інструмент, який стимулює громадян підтримувати громадські організації всередині країни, наприклад віддаючи певний відсоток податків, які вони мають сплатити, на підтримку тих чи інших громадських організацій. Це сильно полегшить життя громадських організацій всередині країни, дозволить їм диверсифікувати джерела свого фінансування, створить певні стимули. Думаю, частина громадян будуть раді можливості перенаправити бодай один відсоток податків, які вони платять державі, на громадський сектор, який часто є більш ефективним, ніж державні інституції.

Це вже не кажучи про те, що більшість іноземної донорської допомоги отримує український уряд. Але пан Дубінський чомусь не переймається цим у своєму законопроєкті.

Утім, навряд чи такий маргінальний проєкт закону буде ухвалений. У Верховній Раді реєструється велика кількість низькоякісного законодавчого спаму, який навіть не виноситься в сесійну залу. Швидше за все, витвір Дубінського просто потоне в купі такого “законодавчого шлаку”. Але якщо він буде рухатися крізь Комітети в порядок денний, то викликатиме значну критику збоку міжнародних організацій, у чий мандат входить захист прав людини (такі як ОБСЄ, Рада Європи, ООН), а також збоку урядів багатьох країн. Тому що подібне законодавство, спрямоване проти громадських організацій, існує в таких країнах як Білорусь, Російська Федерація, Казахстан, де наявний ворожий клімат регулювання громадянського суспільства і складна ситуація з дотриманням прав людини. Я все-таки сподіваюся, що в нас до цього не дійде”.

Повністю матеріал читайте тут.