Росія хоче провести “вибори” до Держдуми в окупації: Альона Луньова розповіла про ризики для людей

У матеріалі зазначається, що Росія готується до організації виборчого процесу на окупованих територіях, водночас фактично позбавляючи місцевих жителів можливості відмовитися від участі. За словами Луньової, включення цих територій до виборчої системи РФ створює серйозні правові та соціальні ризики. Людей можуть змушувати голосувати або створювати умови, за яких уникнути участі буде неможливо.

Водночас участь в організації або проведенні таких “виборів”, як і будь-яке сприяння їм, відповідно до українського законодавства підпадає під статтю про колабораційну діяльність. Експертка не виключає, що Росія активно залучатиме громадян України до цього процесу, зокрема через примус, що надалі може вплинути на кримінальні провадження.

Луньова також наголошує, що подібні кампанії вже проводилися раніше — під час так званих “референдумів” і виборів президента РФ. На її думку, вони не матимуть вирішального впливу на процес реінтеграції, однак суттєво ускладнять комунікацію з мешканцями окупованих територій. Люди можуть боятися виїжджати на підконтрольну Україні територію через ризик переслідування.

Окрему увагу адвокаційна директорка ZMINA звертає на те, що “вибори” можуть використовуватися як інструмент збору персональних даних і контролю над населенням. За її словами, підготовка до голосування фактично супроводжуватиметься переписом дорослого населення, зокрема через поквартирні та подворові обходи.

Це створює додаткові ризики для людей, які не отримали російські паспорти. Луньова зазначає, що через зміни в російському законодавстві проживання з українськими документами вже фактично переслідується, а таких осіб можуть утримувати в місцях несвободи.

Крім того, “виборчий процес” може стати механізмом виявлення нелояльного населення. Особливий тиск, за словами експертки, традиційно чинитиметься на працівників бюджетної сфери — вчителів, медиків, соціальних працівників і комунальників.

Водночас Луньова підкреслює: саме по собі голосування не є кримінальним правопорушенням за українським законодавством. Натомість відповідальність настає за участь в організації виборів чи роботі виборчих комісій.

“Нам потрібно максимально чітко комунікувати з людьми на окупованих територіях: не варто брати участь в організаційних процесах, не йти до виборчих комісій. Якщо є можливість — уникати цього будь-яким способом”, — наголошує вона.

Також у матеріалі наведено коментар радника з правових питань громадянської мережі ОПОРА Павла Романюка. Він підкреслює, що депутати, обрані на окупованих територіях, є нелегітимними, як і самі вибори та їх результати.

За його словами, Україна послідовно дотримується політики невизнання таких процесів. Починаючи з 2016 року, Верховна Рада України заявляє про нелегітимність не лише виборів до Держдуми РФ, а й усього її складу, повноважень та рішень.

Подібна позиція має і міжнародні прецеденти: зокрема, у 2021 році Європейський Союз не визнав результати виборів в окупованому Криму та засудив залучення мешканців окупованих частин Донеччини й Луганщини до голосування.

Романюк також звертає увагу на політичний аспект: інтеграція представників окупованих територій у російську політичну систему може використовуватися як інструмент тиску в міжнародних переговорах. Водночас, наголошує він, з юридичного погляду такі аргументи є нікчемними, оскільки окупація не породжує суверенітету.

Експерт підкреслює, що реакція України та міжнародних партнерів має бути завчасною і жорсткою: необхідно заздалегідь заявити про невизнання “виборів”, а також розширювати санкції проти їх організаторів і учасників, включно з представниками виборчих комісій і кандидатами.

У матеріалі наголошується, що санкційна практика вже існує: у 2016 році ЄС запровадив обмеження проти депутатів, обраних від окупованого Криму, а у 2022 році санкції поширили на 351 депутата Держдуми РФ.