Заява до 12-ї річниці спротиву Криму російській окупації

Окупація Автономної Республіки Крим та міста Севастополя Російською Федерацією триває з 2014 року. Уже 12 років мешканці півострова живуть в умовах системних порушень прав людини та міжнародних злочинів. Упродовж цих 12 років вони зазнають репресій і переслідувань за синьо-жовті кольори, культурної асиміляції, мілітаризації, знищення їхньої національної ідентичності та примусу служити імперським амбіціям держави-агресора. Водночас протягом цих 12 довгих років вони чинять опір, відстоюючи свою гідність і свободу.

У День кримського спротиву російській окупації Дім прав людини Крим, його організації-члени та Фонд домів прав людини підтверджують свою відданість захисту прав людини, основоположних свобод та гідності всіх осіб на території півострова.

Ситуація в окупованому Криму продовжує погіршуватися. Звіти міжнародних організацій, моніторингових органів та організацій-членів Дому прав людини Крим свідчать про триваючі порушення: 

• Придушення політичних, громадянських, економічних, соціальних та культурних прав: переслідування осіб за їхню проукраїнську позицію та активізм, обмеження права на справедливий суд, ризик втрати майна й бізнесу у разі відмови отримувати російські документи, обмежений доступ до якісної медичної допомоги, блокування можливостей вивчати українську мову та культуру, знищення культурної спадщини кримських татар та низка інших порушень.
• Примусова паспортизація та демографічні зміни: окупаційна влада запровадила обов’язкову видачу російських паспортів як передумову для доступу до базових прав і послуг, зокрема відвідування лікаря чи навчання в школі, одночасно реалізуючи політику насильницької зміни демографічного складу півострова шляхом переселення росіян та витіснення українців.
• Примусовий призов: у період з 2015 по 2025 рік РФ провела на півострові 22 призовні кампанії, залучивши щонайменше 53 000 осіб до своїх збройних сил з порушенням норм міжнародного права.
• Протиправна депортація та примусове переміщення, насильницька передача дітей у родини громадян РФ: діти-сироти з окупованого Кримського півострова були серед перших, хто постраждав від незаконних усиновлень громадянами Росії, що супроводжувалися їхнім вивезенням до Краснодарського краю, Красноярського краю, Забайкальського краю, Республіки Адигея, Ленінградської області та Московської області. Протягом останніх 12 років у межах програм “Потяг надії” та “Летимо за дитиною” близько 1 000 дітей могли опинитися в РФ, де їх продовжують виховувати як “російських патріотів”. Станом на сьогодні жодна дитина, незаконно депортована громадянами Росії за цим сценарієм, не була повернута на Батьківщину. Безкарність за ці незаконні дії зрештою призвела до суттєвого розширення їх масштабів після початку повномасштабного вторгнення, перетворивши окупований Крим на “транзитний хаб”, з якого українських дітей — передусім із Херсонської та Запорізької областей  – незаконно депортували до Росії.
• Мілітаризація та політична індоктринація дітей: понад 12 років окупації Російська Федерація вибудувала систему політичної індоктринації та мілітаризації дітей через формальну й неформальну освіту, дитячі та молодіжні рухи, військово-патріотичні клуби та мережу таборів. У період окупації кількість кадетських класів зросла у 102 рази: з 3 у 2015 році до 306 у 2025 році. Це свідчить про системне та цілеспрямоване розширення мілітаризованої освіти як інструменту впливу Російської Федерації на дітей, які проживають на тимчасово окупованих територіях. Крім того, зросла кількість дітей, залучених Російською Федерацією до парамілітарних рухів. Чисельність учасників “Юнармії” збільшилася з 1500 осіб у 2017 році до понад 14 500, тоді як у місті Севастополі вона зросла з 40 учасників у 2016 році до більш ніж 17 000.
• Інструменталізація системи освіти, блокування доступу до української освіти: Росія не лише змінила освітні стандарти на власні, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, але й повністю інструменталізувала та політизувала освітнє середовище. На тимчасово окупованій території України освіта перестала виконувати свою основну функцію й натомість стала інструментом формування лояльного населення та пропагування війни й служби в російській армії. Водночас українці, які проживають на півострові, позбавлені можливості вивчати українську мову та не мають доступу до української освіти. Українські вебсайти блокуються навіть при використанні VPN, а ті, хто все ж намагається здобувати українську освіту, ризикують зазнати переслідувань, погроз і притягнення до відповідальності за свою позицію.
• Переслідування мешканців Криму із проукраїнською позицією, журналістів, активістів, правозахисників та адвокатів, а також релігійне переслідування: людей на півострові систематично піддають свавільним затриманням і катуванням, зокрема шляхом відмови у наданні медичної допомоги під час утримання під вартою, несправедливим судовим процесам за політично вмотивованими обвинуваченнями, а також незаконному переміщенню на територію РФ –  інколи за тисячі кілометрів від їхнього рідного Криму. Зокрема, наразі за ґратами перебувають 17 представників кримських медіа, єдиним їхнім “злочином” є повідомлення правди. Окупаційну владу не зупиняють ані критичний стан здоров’я (98 політичних в’язнів потребують медичної допомоги), ані вразливі обставини (близько 40 політичних в’язнів — жінки, зокрема матері багатьох дітей), ані поважний вік (понад 20 політичних в’язнів – старші 60 років).
• Системні порушення прав корінних народів України в Криму: маргіналізація та витіснення корінних народів із суспільного та громадського життя півострова становлять свідому політику. Кримські татари, як один із корінних народів півострова, протягом дванадцяти років зазнають систематичного та непропорційного переслідування з боку окупаційної влади: із щонайменше 284 жертв політично вмотивованого переслідування 159 є кримськими татарами. Обшуки (до 70% з яких проводилися в домівках кримських татар), затримання та кримінальні провадження за обвинуваченнями в “екстремізмі” або “тероризмі” використовуються як інструменти придушення інакодумства та спротиву, тоді як практика незаконного переміщення жертв політично вмотивованого переслідування кримськотатарського походження кваліфікується як форма незаконної депортації. Право корінних народів на самоідентифікацію, зокрема можливість створювати власні представницькі інституції та органи самоврядування, фактично знівельоване. Окупаційна влада чинить тиск на релігійні громади кримських татар та мусульманські організації, обмежуючи свободу віросповідання та культурну діяльність. Водночас звужуються можливості для здобуття освіти кримськотатарською мовою та її використання в публічному просторі.
• Використання Криму як місця утримання викрадених цивільних осіб: окупований Крим і надалі слугує місцем ув’язнення для цивільних, викрадених російською владою на новоокупованих територіях, зокрема в Херсонській та Запорізькій областях, з початку повномасштабного вторгнення. Серед утримуваних є діти-сироти, які виховувалися в Херсонському обласному будинку дитини.
• Руйнування та розграбування культурної спадщини України: у період з 2014 по 2026 рік РФ видала щонайменше 1 659 дозволів російським археологам на проведення незаконних археологічних робіт на об’єктах нерухомої культурної спадщини на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Із них 152 дозволи — зокрема для 24 археологічних експедицій — були видані лише у 2025 році. Археологічні роботи здійснювали дослідники з Інституту археології Криму Російської академії наук, Ермітажу, Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Херсонського державного педагогічного університету та інших установ. З 2017 року РФ пошкодила понад 9 000 квадратних метрів культурних шарів та незаконно привласнила понад 10 000 артефактів.  У 2025 році 55 фрагментів античної кераміки було вивезено з Керченського музею-заповідника до Нижнього Новгорода, а 117 предметів із колекції Таврійського Херсонесу передано до Музею історії Єкатеринбурга.
• Використання Криму як військової бази для атак: РФ запускає ракети та безпілотники з окупованого Криму та акваторії Чорного моря. Це призводить до жертв серед цивільного населення в Україні, руйнування об’єктів цивільної інфраструктури, створює серйозну загрозу регіональній безпеці в Чорноморському басейні та завдає шкоди екосистемі Чорного моря. Ці порушення тривають з 2014 року і лише посилилися у 2025 році, попри міжнародне засудження. Це підкреслює нагальну потребу в діях міжнародної спільноти для реагування на загострення кризи прав людини в Криму та притягнення Російської Федерації до відповідальності за свої дії.

Ми закликаємо міжнародну спільноту:

• Підтримувати мешканців півострова, які чинять опір окупації, зокрема журналістів, активістів, правозахисників, політичних в’язнів та їхні родини.
• Докладати всіх зусиль для забезпечення звільнення всіх українських політичних в’язнів, утримуваних у Криму, включно з Тофіком Абдулгазієвим, Богданом Зізою, Іриною Данилович, Аппазом Куртаметом та Галиною Довгополою; забезпечити їхній негайний доступ до належної медичної допомоги; гарантувати доступ до місць їх утримання міжнародним моніторинговим механізмам, зокрема МКЧХ. Покласти край політичним репресіям, релігійним переслідуванням, насильницьким зникненням, свавільним затриманням і зловживанням судовою системою в умовах окупації.
• Сприяти безпечному поверненню та реінтеграції депортованих українців, зокрема дітей та інших вразливих груп, із повним відновленням їхніх прав і відшкодуванням (реституцією) їхнього майна.
• Докладати зусиль для припинення примусового нав’язування російської ідентичності, мілітаризації, ідеологічної обробки та “перевиховання” українських дітей, наполягаючи на припиненні використання російських освітніх стандартів і навчальних матеріалів на тимчасово окупованих територіях, а також на забезпеченні доступу до української освіти та права всіх українців зберігати й розвивати свою культуру, традиції та ідентичність.
• Вимагати від держави-окупанта дотримання норм міжнародного гуманітарного права, припинення примусової паспортизації та незаконної мобілізації мешканців окупованих територій, зупинення знищення та незаконного привласнення об’єктів української культурної спадщини, а також припинення використання Криму як військової бази для здійснення збройних нападів проти України.
• Посилити цілеспрямовані дипломатичні, гуманітарні, політичні та економічні заходи, спрямовані на припинення порушень прав людини на окупованих територіях, відновлення територіальної цілісності України, забезпечення притягнення винних до відповідальності та надання підтримки постраждалим.
• Посилити механізми моніторингу прав людини на тимчасово окупованих територіях, зокрема шляхом поновлення мандата на звітування Управління Верховного комісара ООН з прав людини, із фокусом на захист вразливих груп населення, а також забезпечити надання необхідної підтримки громадянському суспільству для продовження документування злочинів і порушень.
• Розширити та посилити мандат Незалежної міжнародної комісії з розслідування щодо України, забезпечивши її належними ресурсами, розширеним доступом та посиленою співпрацею з ОБСЄ, Радою Європи та відповідними механізмами ООН з метою всебічного документування порушень прав людини та міжнародних злочинів.
• Вимагати від РФ дотримання рішень міжнародних та регіональних судів, зокрема Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини; підтримувати Міжнародний кримінальний суд і його розслідування злочинів, вчинених РФ проти України; а також активізувати застосування універсальної юрисдикції, водночас сприяючи широкій підтримці та успішному запуску Спеціального трибуналу з розслідування злочину агресії РФ проти України.
• Розширити мандат Міжнародної комісії з розгляду вимог щодо України, включивши до переліку категорій відшкодовуваних збитків ті, що були спричинені Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року, зокрема в окупованому Криму. Це сприятиме забезпеченню справедливості для жертв порушень, вчинених до 24 лютого 2022 року.
• Підтримувати роботу Міжнародної Кримської платформи, Коаліції за повернення українських дітей, Платформи зі звільнення цивільних осіб, незаконно утримуваних РФ, Реєстру збитків, Міжнародної комісії з розгляду вимог та Механізму компенсації для постраждалих з 2014 року.

Ми закликаємо всі держави-члени ООН, міжнародні організації та громадянське суспільство до рішучих дій. Негайні, скоординовані та послідовні заходи є необхідними для протидії зростаючим порушенням прав людини та міжнародним злочинам в окупованому Криму. Бездіяльність лише сприятиме безкарності та подальшим порушенням міжнародного права. Ми закликаємо до глобальної солідарності та конкретних кроків — справедливість і фундаментальні права мають бути відновлені для жителів тимчасово окупованих територій України.

Дім прав людини Крим

Фонд домів прав людини

Регіональний центр прав людини

Центр громадянської просвіти “Альменда”

Центр прав людини ZMINA

Кримська правозахисна група

КримСОС

Кримський процес