Володимир Яворський: Запропоновані владою повноваження інформаційного омбудсмена — це перекручення функцій омбудсмена

Експерт Центру прав людини Zmina Володимир Яворський — про медійні законодавчі ініціативи влади.

15 листопада міністр культури, молоді та спорту України Володимир Бородянський і перший заступник міністра Анатолій Максимчук представили запрошеним медійникам концепцію захисту інформаційного простору від дезінформації, розроблену міністерством. Міністерство планує винести питання захисту інформаційного простору в окремий законопроект із приблизною назвою «Про боротьбу з дезінформацією» (окремий від законопроекту про медіа, над яким тепер працює Комітет із питань гуманітарної та інформаційної політики).

Про всі аспекти концепції та першу реакцію медійників під час презентації ви можете прочитати тут. Ми також публікували колонку Галини Петренко, яка виклала позицію ГО «Детектор медіа»: найбільший ризик законопроекту — в поспіху з його підготовкою, а найбільш контраверсійна ідея — запровадження кримінальної відповідальності за дезінформацію.

«Детектор медіа» попросив медійних експертів оцінити ініціативи нової влади щодо медіа та протидії дезінформації. Ми поставили всім низку однакових запитань. На них уже відповіли колишній заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін, юристи Інституту масової інформації Роман Головенко та Алі Сафаров.

Сьогодні публікуємо думку експерта Центру прав людини Zmina Володимира Яворського.

– Як ви ставитеся до ідеї запровадити адміністративну (за одноразове поширення дезінформації без ознак замовності; відсутність вихідних даних про медіа) та кримінальну (умисне, систематичне поширення дезінформації; умисне поширення дезінформації на замовлення третьої особи або якщо спричинено шкоду; втручання в діяльність журналіста та / або медіа, підкуп) відповідальність за дезінформацію? Якщо проти, то як, на вашу думку, слід боротись із дезінформацією? Якщо в цілому за, то в чому, на вашу думку, плюси й мінуси цієї ініціативи? Чи згодні ви з тим, щоби такі інструменти вводилися в Україні незалежно від прогнозованої негативної реакції західних правозахисних організацій? Якщо так — то чому?

– Застосування відповідальності є обмеженням свободи вираження поглядів. Такі обмеження повинні зазнавати прискіпливого аналізу й мати переконливе обґрунтування.

Міжнародні правозахисні організації захищають права людини. Свобода слова та вільні вибори є фундаментом демократії. Фактично ситуація в цій сфері є визначальною щодо визнання країни демократичною. Тому будь-які обмеження свободи слова можуть запроваджуватися, коли вони відповідають міжнародним стандартам. Ці стандарти доволі конкретні й висувають низку вимог щодо змісту та процедур застосування подібних обмежень.

Поширення неправдивої інформації ніколи не буде захищатися свободою слова. І за це може наставати відповідальність. Однак такі обмеження мають бути чіткими, зрозумілими, переслідувати конкретні цілі, що передбачені Конституцією. Крім того необхідно довести, що саме такими заходами можна досягти цих цілей і ці обмеження повинні бути пропорційними. Ці вимоги є не тільки в міжнародному праві, але в Конституції України. Тому я би не зводив проблему застосування обмежень свободи слова виключно до реакції іноземних та міжнародних організацій. Це наше внутрішнє завдання — навчитися захищати демократію і права людини демократичними методами.

Повний текст читайте тут.