ZMINA і ULAG презентували нове дослідження про ризики “Хочу к своим” і “обмінів” цивільних
Центр прав людини ZMINA спільно з Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG) оприлюднили аналітичну записку “Обміни” цивільних. Які наявні та потенційні ризики чинних процедур?”, у якій проаналізували практику повернення українських цивільних із російського незаконного утримання через механізм так званих “обмінів”.
У фокусі дослідження — державний проєкт “Хочу к своим”, який передбачає передачу до РФ засуджених в Україні осіб (переважно за злочини проти національної безпеки) в обмін на українських цивільних.
Правозахисники наголошують, що відповідно до міжнародного гуманітарного права цивільні особи є захищеною категорією, для якої не передбачено ані статусу військовополонених, ані процедур “обміну”. Вони мають бути звільнені безумовно, а не ставати частиною “обмінного фонду”.
Водночас чинна практика фактично прирівнює цивільних до військовополонених через формальні юридичні механізми. Це суперечить Женевським конвенціям і створює ризики порушення міжнародних зобов’язань України.
Аналітична записка підкреслює, що такі підходи формують комплекс взаємопов’язаних ризиків. Передусім йдеться про загрозу порушення норм міжнародного гуманітарного права та стандартів прав людини. Передавання цивільних осіб іншій державі, зокрема в умовах, коли існують задокументовані системні порушення прав людини в РФ, може призводити до порушення права на свободу, безпеку та заборони катувань, а також створює потенційні підстави для звернень до міжнародних судових інстанцій.
Суттєві застереження викликають і процедурні аспекти. Відсутність чітких критеріїв формування списків на “обмін”, непрозорість процесу та умови, в яких люди надають згоду, перебуваючи в місцях несвободи без належних гарантій захисту, ставлять під сумнів добровільність таких рішень і усвідомлення їхніх наслідків.
Окремий вимір проблеми — це безпека самих людей. Держава не має достатньої інформації про їхню подальшу долю після передачі, що створює ризики переслідування або жорстокого поводження. Крім того, у деяких випадках йдеться і про потенційні порушення права на громадянство.
Правозахисники також звертають увагу на довгострокові наслідки для правової системи України. Така практика може підривати довіру до правосуддя, сприяти формуванню відчуття безкарності за злочини проти національної безпеки та послаблювати інституційні гарантії захисту прав постраждалих. Окремо порушується питання незалежності національних правозахисних інституцій і їхньої спроможності здійснювати ефективний контроль.
Ще один важливий ризик — нормалізація самої практики “обмінів” цивільними. Як зазначають автори, це може стимулювати Росію до подальших незаконних затримань українців для поповнення “обмінного фонду” та фактично легітимізувати такі дії.
У ZMINA та ULAG наголошують: пошук механізмів повернення українських цивільних із незаконного утримання є критично важливим, однак такі механізми не повинні підривати міжнародне право та права людини. Держава має зосередитися на розробці альтернативних рішень, які відповідатимуть міжнародним стандартам і не створюватимуть додаткових ризиків для постраждалих.
Аналітична записка була направлена до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, СБУ, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Офісу Генерального прокурора.
Ознайомитися з повним текстом аналітичної записки можна українською та англійською мовами.
