У Криму зростає кількість ув’язнених жінок: коментар Вікторії Нестеренко для колонки Crimea Vox на Українській правді | Центр прав людини ZMINA

У Криму зростає кількість ув’язнених жінок: коментар Вікторії Нестеренко для колонки Crimea Vox на Українській правді

A+ A-

У матеріалі-колонці Crimea Vox на Українській правді “Немає червоних ліній. Від поодиноких справ до масових: чому в Криму більшає жінок за ґратами?” правозахисники фіксують різке зростання політичних переслідувань жінок на окупованому півострові. Жінки в Криму дедалі частіше опиняються за ґратами, їхні діти ростуть без матерів і перебувають під опікою родичів. А деякі й зовсім не знають про долю своїх рідних, яких російські силовики приховують у статусі інкомунікадо.

Вікторія Нестеренко

За даними правозахисників, після початку повномасштабної війни Росії проти України ситуація значно погіршилася. Якщо до 2022 року серед політичних в’язнів було лише кілька жінок, то нині їхня кількість обчислюється десятками.

“З 2022 року темпи незаконних затримань жінок із подальшим арештом зросли, особливо у 2024–2025 роках. Найбільше жінок було затримано у 2025 році — щонайменше 11”, — наголошує у коментарі для матеріалу менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко.

За її словами, це пов’язано з посиленням контролю з боку окупаційної влади та спробами придушити будь-які прояви незгоди серед населення.

У матеріалі також наводяться дані інших правозахисних організацій. Зокрема, голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник зазначає, що кількість жінок-політбранок зросла до понад 60. Представники Кримськотатарського ресурсного центру повідомляють, що станом на березень 2026 року щонайменше 52 жінки перебувають у СІЗО або колоніях, ще частина утримується в статусі інкомунікадо.

Правозахисники звертають увагу, що характер переслідувань став жорсткішим: від адміністративних справ за антивоєнні висловлювання до кримінальних обвинувачень у державній зраді, шпигунстві чи тероризмі. У багатьох випадках жінок етапують до віддалених регіонів Росії, що ускладнює доступ до правової допомоги та зв’язок із родинами.

Вікторія Нестеренко підкреслила, що така практика має ознаки примусового переміщення: “Це, по суті, примусова депортація. І у багатьох із них є неповнолітні діти, які страждають і не можуть бути поруч зі своїми матерями”.

Окрему увагу в матеріалі приділено тиску на родини ув’язнених, зокрема через дітей, а також випадкам утримання жінок без зв’язку із зовнішнім світом. За словами правозахисників, такі практики є системними та спрямовані на залякування населення.

У колонці також згадуються конкретні кейси переслідуваних жінок, серед яких кримчанки та жінки, вивезені з новоокупованих територій України. Деякі з них отримали тривалі терміни ув’язнення, інші — роками перебувають у СІЗО без вироків і доступу до захисту.

Повний текст матеріалу “Немає червоних ліній”. Від поодиноких справ до масових: чому в Криму більшає жінок за ґратами? можна прочитати на сайті Української правди за цим посиланням.

Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter.