ZMINA спільно з партнерами підготувала три подання до Універсального періодичного огляду ООН щодо України

Центр прав людини ZMINA скерував власне подання до четвертого циклу Універсального періодичного огляду (УПО) Ради ООН з прав людини та став співавтором ще двох коаліційних подань, підготовлених спільно з партнерами. Загалом у трьох документах правозахисники проаналізували виконання Україною 42 рекомендацій зі 190, наданих іншими державами під час попереднього циклу УПО від 2017 року.

Рада ООН з прав людини, Женева, Швейцарія Фото: AFP

Наразі триває четвертий цикл Універсального періодичного огляду виконання Україною своїх зобов’язань у сфері прав людини. Ці подання охоплюють питання розвитку громадянського суспільства, свободи медіа, функціонування інституцій і механізмів захисту прав людини, забезпечення прав людей, які постраждали внаслідок російської агресії, запобігання катуванням, умов утримання в місцях несвободи, а також міжнародного правосуддя. 

Громадянське суспільство, медіа та інституції з прав людини

Подання Центру прав людини ZMINA зосереджується на виконанні рекомендацій щодо діяльності громадянського суспільства, свободи медіа, захисту правозахисників, функціонування інституції Омбудсмана, реалізації Національної стратегії у сфері прав людини, дотримання міжнародного гуманітарного права та гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного кримінального права.

Із 25 проаналізованих рекомендацій повністю виконаними визначено лише дві. Йдеться про рекомендації Франції та Чехії щодо скасування вимог до представників антикорупційних неурядових організацій подавати фінансові декларації (е-декларування для активістів) та недопущення того, щоб законодавство про декларування активів неурядовими організаціями підривало діяльність громадянського суспільства.

Більшість інших рекомендацій перебуває в процесі виконання або демонструє незначний прогрес. Водночас у низці випадків обмежене виконання безпосередньо пов’язане з тривалою російською збройною агресією проти України та викликами, спричиненими воєнним станом.

Стан громадянського суспільства характеризується збереженням високої активності навіть в умовах війни, однак супроводжується низкою викликів. Зокрема, телемарафон “Єдині новини” обмежує медіаплюралізм, а регуляторні механізми блокування онлайн-медіа викликають занепокоєння щодо свободи вираження. Законодавчі зміни, зокрема ухвалений 2025 року закон № 4576-IX, послаблюють механізми громадського контролю та журналістських розслідувань, а обмеження доступу до державних реєстрів підриває антикорупційні інструменти. Додаткові ризики пов’язані з ініціативами щодо оновлення Цивільного кодексу, які можуть звузити доступ до інформації та ускладнити проведення розслідувань. Водночас фіксуються випадки тиску на журналістів і антикорупційних активістів та недостатня ефективність їхнього розслідування, а кримінальне законодавство досі не забезпечує належної кваліфікації злочинів на ґрунті ненависті.

Щодо інституції Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, ключовою проблемою залишається процедура обрання, яка не забезпечує прозорого, відкритого та конкурентного відбору з належною участю громадянського суспільства. А щодо Національної стратегії у сфері прав людини, правозахисники відзначають, що Україна розпочала розроблення нової стратегії, однак обмежене врахування пропозицій громадянського суспільства та недостатня увага до питань дискримінації і прав людини в умовах війни уповільнюють ефективну реалізацію цієї політики.

Аналіз свідчить про наявність інституційних зрушень і окремих позитивних практик у сфері документування та розслідування міжнародних злочинів і розвитку міжнародної співпраці, однак ефективність їхньої реалізації суттєво обмежується браком ресурсів, надмірним навантаженням на правоохоронні органи та відсутністю повністю незалежних механізмів моніторингу, зокрема щодо дотримання міжнародного гуманітарного права. Документ також підкреслює, що попри створення розгалуженої системи розслідування воєнних злочинів і взаємодії з міжнародними інституціями масштаби задокументованих порушень і кадрові обмеження значно ускладнюють забезпечення невідворотності покарання та подолання безкарності.

Ознайомитися з повним текстом подання Центру прав людини ZMINA можна тут.

Захист прав постраждалих від російської агресії

Друге подання підготувала Коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, до складу якої входять дев’ять організацій, а саме: Центр прав людини ZMINA, ГО “Донбас SOS”, ГО “Крим SOS”, БФ “Право на захист”, БФ “Схід SOS”, ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”, БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”, Кримська правозахисна група, ГО “Розуміння кризи”. 

Подання оцінює виконання Україною рекомендацій щодо захисту прав людей, які постраждали внаслідок збройної агресії Росії. Автори документа зазначають, що попри окремі позитивні зміни державна політика щодо постраждалих залишається фрагментарною, а частину рекомендацій, наданих Україні у 2017 році, досі не виконано.

Зокрема, правозахисники звертають увагу на відсутність єдиного органу, відповідального за формування політики щодо людей, які постраждали від війни. На їхню думку, розподіл повноважень між різними міністерствами призвів до втрати міжвідомчої координації, а частина функцій, зокрема щодо перехідного правосуддя та захисту прав жителів тимчасово окупованих територій, була втрачена.

Окремо у звіті проаналізували проблеми з компенсацією шкоди. Чинний національний механізм охоплює лише окремі категорії житлової нерухомості, пошкодженої або знищеної після 24 лютого 2022 року. Водночас люди, чиє майно було знищене до початку повномасштабного вторгнення або залишилося на територіях, окупованих до 2022 року, не мають доступу до компенсації. Крім того, передбачена законом система обліку немайнової шкоди досі не запрацювала.

Правозахисники також зафіксували численні бар’єри для жителів тимчасово окупованих територій. Серед них — необхідність звертатися до суду для реєстрації народження чи смерті, неврегульованість використання документів, виданих в окупації, складнощі з поверненням громадян без українських документів та обмежений доступ дітей до української освіти.

У частині щодо внутрішньо переміщених осіб коаліція відзначила ухвалення нової редакції закону про забезпечення прав і свобод ВПО як важливий крок до формування комплексної політики. Водночас автори звертають увагу на збереження дискримінаційних підходів у пенсійному забезпеченні людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій, а також на потребу посилити участь рад ВПО у формуванні державної політики.

За результатами аналізу з 10 рекомендацій повністю виконаною визнали лише одну — рекомендацію Франції щодо надання медичної допомоги переміщеним особам. Решта рекомендацій перебувають у процесі виконання або демонструють незначний прогрес.

Коаліція рекомендує Україні визначити єдиний орган, відповідальний за політику щодо постраждалих від війни, створити комплексну систему підтримки таких людей, запровадити повноцінний облік немайнової шкоди, забезпечити ефективний компенсаційний механізм, спростити доступ жителів тимчасово окупованих територій до адміністративних послуг та усунути дискримінаційні практики щодо внутрішньо переміщених осіб і пенсіонерів.

Ознайомитися з повним текстом подання Коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, можна українською та англійською мовами. 

Запобігання катуванням та умови утримання в місцях несвободи

Ще одне подання ZMINA підготувала спільно зі Всесвітньою організацією проти катувань (World Organisation Against Torture, OMCT). У ньому проаналізували сім рекомендацій, що стосуються запобігання катуванням та іншим видам неналежного поводження.

Аналіз охопив питання погодження кримінального законодавства з Конвенцією проти катувань, ефективності розслідування випадків катувань Державним бюро розслідувань, належного фінансування та незалежності Національного превентивного механізму (НПМ), покращення умов тримання в місцях несвободи, а також захисту прав неповнолітніх та людей з інвалідністю, які перебувають у місцях несвободи.

За результатами оцінки всі сім рекомендацій визнали виконаними лише частково. Це свідчить про наявність окремих позитивних змін, але водночас про збереження системних проблем.

У поданні відзначено, що Україна здійснила низку важливих кроків, зокрема вдосконалила кримінальне законодавство щодо відповідальності за катування, запровадила спеціалізацію слідчих Державного бюро розслідувань з розслідування катувань, продовжила реформування пенітенціарної системи та забезпечує безперешкодний доступ Національного превентивного механізму до місць несвободи. Водночас експерти звернули увагу на низку нерозв’язаних проблем: неповну відповідність визначення катування положенням Конвенції ООН проти катувань, недостатнє фінансування НПМ, неналежні умови тримання насамперед у слідчих ізоляторах, дефіцит медичного персоналу та відкладену інтеграцію пенітенціарної медицини до єдиного медичного простору.

Ознайомитися з повним текстом подання ZMINA та OMCT можна тут.

Довідково

Універсальний періодичний огляд (УПО) — це механізм Ради ООН з прав людини, у межах якого кожна зі 193 країн-членів ООН зобов’язана звітувати, як дотримується прав і свобод людини, та отримувати від інших країн критичну оцінку свого звіту. Кожна держава проходить Універсальний періодичний огляд раз на чотири з половиною роки. У 2026 році Україна проходить цю процедуру вчетверте.

Попередній огляд щодо України відбувся у 2017 році: тоді Україна отримала 190 рекомендацій від 47 держав. Україна прийняла 163 рекомендації та відхилила 27 з них. Тоді ZMINA підготувала доповідь “Виконання рекомендацій Універсального періодичного огляду (2017–2020)” і проміжний звіт щодо виконання Україною рекомендацій стосовно захисту прав постраждалих від конфлікту осіб.