Росія системно вилучає майно на окупованих територіях: Онисія Синюк про правові механізми та відповідальність під час дискусії JustTalk
9 жовтня 2026 року у Києві відбулася дискусія JustTalk “Власність під окупацією: від незаконного вилучення до відповідальності”, присвячена практикам позбавлення українців права власності на тимчасово окупованих територіях, правовим механізмам захисту потерпілих і притягненню винних до відповідальності. Участь у заході взяла керівниця аналітичного напряму Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк, яка підготувала Discussion Paper про незаконне вилучення майна та його правову оцінку.
Онисія Синюк, Вікторія Крамаренко, Ольга Куришко, Маргарита Сокоренко, Дар’я Свиридова (з мікрофоном)Дискусію модерувала Дар’я Свиридова, адвокатка та партнерка адвокатського об’єднання Azones. Серед спікерок також були Ольга Куришко, Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим, Маргарита Сокоренко, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини, та Вікторія Крамаренко, начальниця відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Росія використовує вилучення майна як інструмент контролю над окупованими територіями. Від 2014 року окупаційна влада застосовує різні механізми позбавлення людей власності: так звану “націоналізацію”, примусову перереєстрацію за російським законодавством, визнання майна “безхазяйним” і рішення окупаційних судів. Ці практики не є поодинокими випадками, а частиною системної політики, спрямованої на підкорення населення та закріплення контролю Росії над окупованими територіями.
У Discussion Paper Онисія Синюк аналізує, як змінювалися ці механізми, які правові наслідки вони мають і з якими викликами стикаються українські органи, документуючи порушення та розслідуючи злочини проти власності.
Під час дискусії Ольга Куришко наголосила, що практики вилучення майна в Криму формувалися протягом 12 років окупації, а примусова перереєстрація, “націоналізація” та позбавлення людей власності стали частиною ширшої політики тиску на населення.
“Якщо ми говоримо не лише про майно, а й про порушення прав людини загалом, то ситуація з 2014-го до 2022-го року і після 2022-го суттєво змінилася. Російська Федерація застосовує дедалі більше інструментів примусу. Зокрема, вона активно виявляє людей із проукраїнською позицією, а вилучення майна стало одним зі способів тиску на них. Якщо до 2022-го року окупаційна влада намагалася створювати видимість законності таких дій, зокрема через судові рішення, то після 2022-го року процедура змінилася. Тепер рішення про включення фізичних і юридичних осіб до відповідних переліків ухвалюють окупаційні адміністрації на підставі пропозицій так званої антитерористичної комісії. Після цього майно перереєстровують на окупаційну адміністрацію”, — пояснила Постійна Представниця Президента України в АР Крим.
Ольга Куришко також зазначила, що вилучене майно окупаційна влада здає в оренду або продає на торгах. За оприлюдненими нею даними, доходи від такої оренди сягнули 34 мільярдів рублів. Кошти від продажу окремих об’єктів, за заявами окупаційних адміністрацій, спрямовують на потреби, пов’язані з війною проти України.
Окремий механізм вилучення стосується земельних ділянок, додала Постійна Представниця. Через визначення частини територій Криму як прикордонних громадяни України, які не переоформили землю за російським законодавством, опинилися під загрозою втрати власності. За даними моніторингу, зафіксовано 128 судових рішень про вилучення таких ділянок. Крім того, окупаційна влада вилучає невитребувані земельні паї — загалом цей процес, за наявною інформацією, охопив близько 39 тисяч гектарів.
Ольга КуришкоОльга Куришко повідомила, що загалом задокументовано щонайменше 759 фізичних і юридичних осіб, у яких вилучили майно, з них 77 випадків стосуються Севастополя. За відкритими джерелами вдалося встановити інформацію приблизно про 2 тисячі об’єктів, однак ці дані не є остаточними, оскільки після 2022 року окупаційна влада обмежує доступ до інформації про операції з майном.
На завершення Ольга Куришко наголосила на необхідності документувати такі порушення та враховувати їх у механізмах майбутньої компенсації.
“Ми фактично оперуємо сухими цифрами, але за ними стоять люди, які втратили своє майно. Важливо спілкуватися з ними та збирати інформацію про такі випадки. І так само важливо, щоб ці порушення були враховані в Міжнародному реєстрі збитків — починаючи з 2014 року, адже вилучення майна відбувається не лише після повномасштабного вторгнення, а від початку окупації”, — підсумувала вона.
Онисія Синюк пояснила, що механізми вилучення майна на окупованих територіях сходу України відрізнялися від тих, які Росія застосовувала в Криму. Це пов’язано з тим, що у 2014 році Росія не визнавала окуповані території Донецької та Луганської областей частиною своєї держави, а діяла через підконтрольні їй так звані “ДНР” і “ЛНР”. Вони мали власні системи управління майном і реєстри, хоча їхнє законодавство фактично дублювало російські підходи.
Одним із механізмів тиску стала залежність підтвердження права власності від політичної лояльності людини. Онисія Синюк навела приклад практики, запровадженої у 2016 році в так званій “ЛНР”: українські документи на майно потрібно було легалізувати, а відповідні заяви передавали на перевірку так званому “Міністерству безпеки”. Там мали з’ясувати, чи не займається заявник діяльністю, яку окупаційна влада вважала загрозою для безпеки або політичного розвитку утворення.
“Жодної чіткої процедури, за якою людину могли б віднести до таких категорій, не було. Фактично це було свавільне рішення відповідного органу — дозволяти легалізацію документів чи ні. А без легалізації людина втрачала можливість підтвердити своє право власності на майно”, — пояснила керівниця аналітичного напряму ZMINA.
За словами Онисії Синюк, практика визнання майна “безхазяйним” на окупованих територіях сходу України почала поширюватися ще у 2015 році. У 2021 році в так званих “ДНР” і “ЛНР” ухвалили нове законодавство, яке уточнювало процедуру визнання нерухомості “безхазяйною”. Зокрема, окупаційні адміністрації могли визнавати майно таким, якщо власник у визначений термін особисто не підтверджував свої права на нього.
Онисія СинюкПісля 2022 року ці практики поширилися на окуповані частини Херсонської та Запорізької областей, а після незаконного проголошення їхнього включення до складу Росії почалася уніфікація правил реєстрації майна. У грудні 2025 року Росія ухвалила федеральний закон, який закріпив процедури визнання нерухомості безхазяйною. Підставами можуть бути відсутність реєстрації в російському реєстрі, несплата комунальних платежів або рішення окупаційних органів, що майно “не використовується”. Надалі його можуть передавати у користування громадянам РФ, які втратили житло через війну, а також російським держслужбовцям, освітянам, правоохоронцям і військовослужбовцям. За словами аналітикині, уже зафіксовано випадки такої передачі.
Однією з головних проблем, як наголошує Онисія Синюк, залишається встановлення реальних масштабів вилучення майна. На відміну від Криму, де можна відстежувати частину рішень окупаційної влади, на сході України немає єдиного джерела, яке систематично збирало б дані про порушення права власності від 2014 року.
“Окремі державні органи й громадські організації намагалися відстежувати масштаби проблеми, але систематичного збору інформації не було. Багато джерел нині втрачені, і питання, як відновити ці дані, залишається відкритим. Деякі люди, які втратили майно, можуть не мати навіть документального підтвердження того, що воно їм належало”, — зазначила Онисія Синюк та додала, що йдеться не про поодинокі випадки, а про системну політику, спрямовану на встановлення контролю над окупованими територіями та їхнім населенням.
Вікторія Крамаренко розповіла про розслідування злочинів проти власності на окупованому півострові. За її словами, прокуратура розслідує понад 150 кримінальних правопорушень, пов’язаних із незаконним привласненням майна. Лише від початку окупації у 2014 році Росія націоналізувала понад 6 тисяч об’єктів.
Вона зазначила, що Росія постійно змінює механізми експропріації майна: якщо раніше відповідні рішення ухвалювали переважно окупаційні суди, то тепер їх також приймають окупаційні адміністрації. Це ускладнює розслідування, адже українські правоохоронці не мають доступу до окупованої території, а значна частина російських реєстрів закрита. Крім того, потерпілі не завжди можуть або готові співпрацювати з правоохоронцями через безпекові ризики чи відсутність документів.
Вікторія КрамаренкоПопри ці перешкоди, прокуратура збирає докази з доступних реєстрів, рішень окупаційних судів і адміністрацій, а також працює з потерпілими та свідками. За словами Вікторії Крамаренко, вже є підозри щодо представників окупаційної влади: раніше їх оголосили двом керівникам окупаційних адміністрацій Криму, причетним до рішень про націоналізацію, а у 2026 році — двом окупаційним суддям, які ухвалювали рішення про примусове відчуження земельних ділянок українських громадян.
Окремо начальниця відділу протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, прокуратури АРК та міста Севастополя звернула увагу на привласнення культурної спадщини. Росія поширила своє законодавство на цю сферу в окупованому Криму, створила російські установи на базі українських наукових і музейних закладів та передала їм майно, зокрема нерухомість і музейні колекції. Нині ці предмети внесені до музейного фонду Російської Федерації, а їхнє місце перебування може бути як у Криму, так і на території Росії.
Єлизавета Сокуренко наголосила на важливості рішень Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) для встановлення системності порушень права власності на окупованих територіях і захисту прав постраждалих. Вона пояснила, що в міждержавних справах Україна довела існування адміністративної практики порушення майнових прав з боку Росії. Водночас в індивідуальних справах Суд оцінює обставини кожного заявника окремо.
Ольга Куришко, Маргарита Сокоренко (з мікрофоном), Дар’я СвиридоваЗокрема, у рішенні у справі “Баженов та інші проти Росії” ЄСПЛ розглянув скарги людей, які втратили земельні ділянки в окупованому Криму після того, як російські окупаційні суди скасували їхні права власності. Суд підтвердив, що незаконне поширення російського законодавства на окуповану територію та рішення окупаційних судів не можуть бути підставою для позбавлення людей майна. Водночас не всі заявники отримали позитивне рішення: Суд окремо оцінював, як кожен із них набув право власності та за яких обставин його втратив.
“ЄСПЛ не просто встановлює, що на окупованих територіях Росія системно порушує право власності. Він детально розглядатиме кожен конкретний випадок. Тому дуже важливо вже зараз фіксувати порушення та збирати докази, адже з часом може бути значно складніше довести обставини справи й отримати позитивне рішення”, — зазначила Єлизавета Сокуренко.
Під час дискусії також обговорили ризики кримінального переслідування українців через вимушену перереєстрацію або продаж майна за російськими процедурами. Такі ситуації потребують індивідуальної правової оцінки з урахуванням обставин, у яких опинилася людина, та безпекових ризиків окупації.
Спікерки також надали свої поради постраждалим та наголосили на важливості збереження документів, які можуть підтвердити право власності та обставини його порушення. Це можуть бути правовстановлювальні документи, листування з окупаційними органами, повідомлення, рішення та інші матеріали, пов’язані з майном. За можливості варто також перевірити, чи зафіксоване право власності відповідно до українського законодавства.
Водночас збір і передавання інформації мають відбуватися з урахуванням безпеки потерпілих. Для людей, які залишаються на тимчасово окупованих територіях, комунікація з українськими установами може створювати додаткові ризики переслідування.
Ознайомитися з Discussion Paper Онисії Синюк можна тут: https://cutt.ly/eyQGk755
Відеозапис дискусії: https://www.youtube.com/live/TWPUS-NBw4w
Дискусію організувала JustGroup у партнерстві з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим за підтримки Офісу Ради Європи в Україні.
Фото надані організаторами.
