Держава має всілякими способами підтримувати зв’язки з людьми в окупації – Альона Луньова
Повномасштабна агресія Росії проти України додала нових викликів державі в політиці підтримки людей, які були вимушені покинути свої домівки. І якщо до 24 лютого 2022 року таких людей було приблизно півтора мільйона, то зараз, за оцінками Міжнародної організації з міграції, вже понад 7 мільйонів переселенців. Крім того, багато людей залишається в окупації практично без можливості виїхати звідти. І наразі українці та світ не мають повної картини того, що відбувається на окупованих територіях.
Про це говорили директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова та аналітики ОПОРИ Олександр Клюжев і Олександр Неберикут під час щотижневого онлайн-обговорення “Окуповані”.
Альона Луньова переконана, що наразі кількість переселенців не є остаточною цифрою, адже не всі такі люди офіційно реєструються, і держава ще не має комплексного розуміння про цих людей та їхні потреби.
“Ми з 2014 року маємо базові гарантії для переселенців від держави, і це добре, але їх зараз треба адаптувати під збільшену в декілька разів кількість людей. Та й фінансова підтримка від держави ще не є сталою і постійно змінюється. Спочатку держава збиралася видавати кошти всім переселенцям, але очевидно, що це непідйомні кошти для бюджету”, – додає експертка.
Нещодавно була створена Нацрада з відновлення України від наслідків війни, де одна з робочих підгруп має розробити покроковий план дій для повернення переселенців або інтеграції в громади, що приймають.
Луньова зауважує: це важливий сигнал і питання з підтримкою громадян України не буде відкладене, як було 2014 року, але треба працювати, щоб ця підтримка була не просто формальними заходами, а системною і конкретною.
“Що стосується людей на окупованих територіях, то як і у 2014 році, так і зараз вони не мають алгоритму дій від держави про те, як жити в окупації. На жаль, єдиною відповіддю від держави мешканцям окупованих територій наразі стали нові статті в Кримінальному кодексі – про колабораціонізм і пособництво державі-агресору, – каже Луньова. – Крім того, ми не маємо чітко визначеної межі між окупованими й вільними територіями, яка була б нормативно закріплена. Немає безпечної межі для виїзду на підконтрольну територію, бо це, по суті, лінія фронту”.
Тому зараз люди фактично залишаються на окупованих територіях у блокаді. А за умови, що вже є відповідальність за колабораціонізм, додає Луньова, під загрозою опиняються люди, які працюють у лікарнях, у школах, у критичній інфраструктурі, в інших комунальних підприємствах, бо вони нібито можуть бути колаборантами з погляду українського законодавства.
Експертка вважає, що в таких умовах лояльні до української влади люди боятимуться виїжджати, підтримувати зв’язок з вільною територією і це не на користь державі.
“Люди в окупації перебувають в уразливому становищі. Держава має всіма каналами комунікувати з цими людьми та всілякими засобами підтримувати зв’язки з окупованими територіями. Держава вже завтра має запровадити адекватну систему реєстрації переселенців, базу даних про них та оцінювання їхніх потреб. І неодмінно мають бути надані людям в окупації роз’яснення від влади, як жити та працювати в таких умовах, щоб не стати пособниками Росії”, – завершила Альона Луньова.
Запис ефіру дивіться тут.
