“Гендер, рівність та ЄС”: ZMINA презентувала Тіньовий звіт на Національній ЛГБТІК-конференції

27 листопада 2025 року у межах XVIII Національної ЛГБТІК-конференції Центр прав людини ZMINA провів публічну дискусію “Гендер, рівність та ЄС. Рекомендації з Тіньового звіту”, у межах якої говорили про ключові проблеми, висвітлені у Тіньовому звіті, включаючи необхідність ухвалення законів про реєстровані партнерства та злочини на ґрунті ненависті. 

Анастасія Даців, Яна Нестеревич, Олег Максим’як, Ірина Юзик. Фото: Влад Кузьменко

Панель модерувала Ірина Юзик, феміністка, борчиня за рівність та проєктна менеджерка Центру прав людини ZMINA.

Серед спікерок та спікерів виступили:

• Анастасія Даців, адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA;
• Олег Максим’як, адвокаційний менеджер ГО “Точка Опори ЮА”, автор частини Тіньового звіту про гендерну рівність та захист прав ЛГБТІК-людей;
• Яна Нестеревич, заступниця начальника відділу додержання рівних прав та запобігання дискримінації Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Анастасія Даців представила присутнім Тіньовий звіт, який ілюструє, як держава просувається на шляху євроінтеграції. 

“Тіньовий звіт — це звична практика для країн, які прагнуть вступити до Європейського Союзу й уже мають статус країни-кандидата. В Україні Тіньовий звіт вийшов удруге. Перший підготували торік, після того як Україна отримала статус кандидата у 2022 році. Цей документ оцінює не тільки успіхи, а й проблемні моменти, які потрібно вирішити, щоб рухатися вперед”, — розповіла вона.

Автори Тіньового звіту — представники громадянського суспільства: Лабораторія законодавчих ініціатив, Transparency International Ukraine, Центр прав людини ZMINA, “Адвокат майбутнього”, Асоціація правників України, Європа без бар’єрів, Європейська правда.

Кожна організація відповідає за свою частину роботи.

Для розуміння масштабу: торішній звіт мав близько 500 сторінок, цьогорічний — понад тисячу.

Минулого року аналіз стосувався лише 23-го розділу переговорної рамки — “Правосуддя та основоположні права”. Цьогоріч додали ще й 24-й розділ — “Правосуддя, безпека та міграція”.

Команда ZMINA зосередилася на великому блоці про рівність, недискримінацію та права людини, врахувавши там і досвід інституцій Офісу омбудсмана, і питання нацменшин, права власності (особливо важливі в умовах повномасштабної війни), прав шукачів притулку тощо.

“Лише у 23-му розділі ми підготували близько 190 рекомендацій, а в 24-му — приблизно 40. Загалом документ містить понад 500 рекомендацій від усіх організацій”, — додала Даців.

Це рекомендації щодо інституційних змін, аналізу чинного законодавства, оцінки законопроєктів, а також пропозиції щодо того, які закони варто оновити, ухвалити чи скасувати.

На запрошення ZMINA до роботи над Тіньовим звітом у розділі тематики гендерної рівності та прав ЛГБТІК-спільноти долучилася й громадська організація “Точка опори ЮА”, а саме — виконавча директорка Тетяна Касьян і адвокаційний менеджер громадської організації “Точка опори ЮА” Олег Максим’як. Раніше певний час Олег працював у парламентському Комітеті з питань правоохоронної діяльності та займався питаннями гендерної рівності й захисту прав ЛГБТІК, брав участь у розробці відповідних законопроєктів. 

“Часом питають, чи є тіньовий звіт критикою влади — ні, зовсім ні. Наша задача була не критикувати і не виправдовувати державні органи, а дати фахову, неупереджену оцінку: що зроблено, що потребує доопрацювання, а що було проігноровано. Ми постійно комунікували як із незалежними експертами, так і з фахівцями, які працюють у державних структурах”, — пояснив він.

Фото: Влад Кузьменко

Цього року представники “Точки опори ЮА” обрали стратегію працювати на основі торішнього звіту. Він уже мав чітку структуру і підрозділи, що дозволило порівняти ситуацію “було/стало” та зафіксувати динаміку. До роботи вони залучили декількох експертів із різних сфер — з уряду, парламенту та громадського сектору. І загальна картина, за словами Максим’яка, така: є помітні позитивні зрушення, але є й стагнація та слабкі місця. З позитиву — запрацював механізм термінових репарацій для постраждалих від СНПК, в уряді збільшилась кількість жінок на керівних посадах. Водночас представленість жінок у медіа залишається низькою (на рівні 20-35% в залежності від медіа), а низку ключових положень Стамбульської конвенції досі так і не імплементували.

Заступниця начальника відділу додержання рівних прав та запобігання дискримінації Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Яна Нестеревич, яка також долучилася до заходу, вважає, що питання Тіньового звіту — це про стратегічне бачення: наскільки наша держава готова забезпечувати права кожної людини.

“Позиція Уповноваженого і нашого Офісу полягає не лише у взаємодії з органами влади, але й у постійній співпраці з експертним середовищем, громадськими організаціями та громадянами. Саме тому тіньовий звіт для нас — це важливий ресурс. Він дає дані, показує проблеми, загрози й окреслює напрямки, куди рухатися далі. Аналітика та рекомендації зі звіту — як попереднього, так і нинішнього — обов’язково враховуються в нашій роботі”, — зауважила Нестерович.

На сьогодні, за її словами, інституція вже рухається у напрямку реалізації деяких рекомендацій. Зокрема, бере участь у впровадженні проєкту щодо європейських стандартів рівності. Його мета — налагодити взаємодію державних органів і громадських організацій щодо збору та аналізу даних про злочини на ґрунті ненависті, а також покращити механізми обміну цією інформацією.

“Це не лише вимога Агенції ЄС з фундаментальних прав (FRA), а й необхідність для нас самих. Проєкт також враховує рамкове рішення Ради Європи та ЄС 2008 року щодо протидії расизму та ксенофобії. Крім того, він безпосередньо пов’язаний із виконанням заходів дорожньої карти з верховенства права”, — додала посадовиця.

Насамкінець вона зауважила: “Офіс омбудсмана активно працює з громадськістю, створюючи експертні ради, зокрема раду з питань додержання рівних прав та запобігання дискримінації, куди входить багато громадських організацій та спеціалістів у різних сферах”. 

Зрештою, дискусія засвідчила спільне бачення пріоритетів між правозахисним сектором та інституціями влади, водночас наголосивши на критичній залежності подальшого прогресу від політичної волі парламенту.