Хто зможе бути наступним Омбудсманом? ZMINA зібрала експертів на дискусію щодо формування незалежної правозахисної інституції

17 вересня 2026 року Центр прав людини ZMINA провів експертну дискусію “Хто зможе бути наступним Омбудсманом? Міжнародні стандарти та українська практика обрання і висування на посаду Уповноваженого з прав людини”, до якої долучилися представники правозахисного сектору, міжнародних організацій та експертного середовища.

Альона Луньова, Світлана Колишко, Олександр Павліченко, Анастасія Даців, Микола Комаровський (онлайн)

Учасники обговорили процедуру відбору та призначення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема в контексті підготовки до другого читання проєкту Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” (реєстр. № 13181 від 17 квітня 2025 року).

Відкриваючи захід, адвокаційна директорка ZMINA Альона Луньова наголосила на важливості обговорення процедури призначення Омбудсмана напередодні другого читання проєкту нової редакції Закону про Уповноваженого.

Під час заходу адвокаційна менеджерка ZMINA Анастасія Даців презентувала аналітичну записку “Участь громадськості у процедурі висування кандидатів та обрання Омбудсмана”. У ній проаналізовано міжнародні стандарти та практики європейських країн щодо формування національних правозахисних інституцій, а також українську практику висування та обрання Уповноваженого.

Серед ключових міжнародних документів, на які спирається аналіз, — Паризькі принципи, Загальні зауваження Підкомітету з акредитації (SCA) [Глобальної альянсу національних інституцій з захисту прав людини (GANHRI)], Венеціанські принципи, рекомендації та резолюції Комітету міністрів та Парламентської асамблеї Ради Європи. 

Анастасія Даців

За словами Анастасії Даців, спільним для цих стандартів є вимога забезпечити незалежність національної правозахисної інституції. Важливою складовою такої незалежності є процедура відбору та призначення її керівництва — вона має бути прозорою, відкритою, заснованою на чітких критеріях і передбачати участь громадянського суспільства.

В аналітичній записці також розглянуто практики Швеції, Норвегії, Польщі, Болгарії та Молдови. Зокрема, у Швеції формування правозахисних інституцій відбувається по-різному, залежно від інституцій, але до цього залучені представники академічного середовища, адвокатури та громадських організацій. У Норвегії парламент публічно оголошує процедуру добору та приймає кандидатури від усіх охочих, зокрема громадян. 

Після презентації аналітичної записки відбулася експертна дискусія. Учасники обговорили українську практику призначення Омбудсмана, можливості її вдосконалення та роль громадянського суспільства в цьому процесі.

Модерувала дискусію Альона Луньова.

До обговорення долучилися:

• Світлана Колишко, менеджерка проєктів з прав людини та доступу до правосуддя Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні;
• Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини;
• Микола Комаровський, юрист Харківської правозахисної групи;
• Анастасія Даців, адвокаційна менеджерка Центру прав людини ZMINA.

Світлана Колишко зазначила, що відсутність чіткої процедури відбору неодноразово ставила під питання незалежність і легітимність інституції Омбудсмана. На її думку, йдеться не лише про довіру до конкретної людини, а й про довіру до інституції загалом.

“Якщо питання легітимності призначення залишається, новому Уповноваженому може знадобитися перші пів року чи рік для того, щоб відновлювати довіру та вибудовувати відносини з громадянським суспільством”, — сказала Світлана Колишко.

Світлана Колишко

Вона нагадала, що питання зміни процедури призначення Омбудсмана обговорюється не вперше. Ще з 2009 року міжнародні рекомендації неодноразово звертали увагу на необхідність її вдосконалення. За словами Колишко, під час попередніх обговорень уже напрацьовувалася процедура із залученням громадськості, однак ці напрацювання не були враховані під час подальшого парламентського розгляду.

Вона також звернула увагу на те, що нинішня акредитація інституції Омбудсмана відповідає статусу “А”, однак рекомендації щодо процедури призначення та фінансової незалежності залишаються актуальними.

Микола Комаровський звернув увагу на положення законопроєкту № 13181 та можливості його доопрацювання до другого читання. Зокрема, у своєму аналізі для Харківської правозахисної групи він окремо розглянув процедуру призначення Уповноваженого як одне з ключових питань для забезпечення незалежності інституції. Наразі законопроєкт передбачає, що кандидатури можуть висувати лише Голова Верховної Ради або не менш як чверть народних депутатів від конституційного складу парламента (113 народних депутатів). Водночас не передбачається публічний конкурс, відкриті консультації чи залучення громадянського суспільства до відбору.

Під час експертної дискусії Микола Комаровський наголосив на необхідності змінити цю процедуру та забезпечити більшу участь громадськості в цьому процесі.

“Центральне питання — це призначення Уповноваженого. Процедура призначення має бути суттєво доопрацьована”, — зазначив юрист.

Серед можливих напрямів змін він назвав відкриту процедуру відбору кандидатів, розширення кола суб’єктів, які можуть їх висувати, а також перегляд ролі парламентського комітету в цьому процесі.

Олександр Павліченко запропонував окремо подивитися на те, як чинна процедура може працювати на практиці та наскільки наявні в законодавстві можливості для висування незалежних кандидатів використовуються.

Він зазначив, що в різні роки громадянське суспільство вже намагалося долучатися до процесу обрання Уповноваженого, однак така участь не завжди була справді впливовою.

За словами Павліченка, для зміни ситуації важливі три складові: політична воля щодо інституції Омбудсмана, належне правове регулювання та практичне використання передбачених законом інструментів.

Окремо він наголосив на необхідності чітко визначити роль самого Омбудсмана.

“Омбудсман — це медіатор між державою і людиною, а не прокурор”, — зазначив Павліченко. На його думку, посилення інституції не має зводитися до надання їй каральних чи примусових повноважень, адже її вплив передусім ґрунтується на авторитеті та публічності.

Олександр Павліченко

Анастасія Даців розповіла про можливості, які відкриває для України процес європейської інтеграції для вдосконалення національної моделі захисту прав людини та інститут Омбудсмана. Зокрема, важливим є приєднання України до Агентства Європейського Союзу з питань основоположних прав та виконання зобов’язань у сфері верховенства права.

“Європейські практики не є досконалими, але Україна зараз має можливість використати цей процес трансформації для того, щоб побудувати якісну модель і, можливо, встановити вищий стандарт”, — сказала вона.

За результатами обговорення учасники наголосили на необхідності подальшого вдосконалення законодавства та практики обрання Уповноваженого, зокрема через формалізацію прозорої процедури та участі громадянського суспільства.

Ознайомитися з повним текстом аналітичної записки “Участь громадськості у процедурі висування кандидатів та обрання Омбудсмана” можна українською та англійською мовами.