На Варшавській конференції ОБСЄ з людського виміру представили систематичні порушення права на справедливий суд у війні Росії проти України

10 жовтня на Варшавській конференції з людського виміру відбувся паралельний захід, присвячений систематичному порушенню права на справедливий суд під час триваючої війни Росії проти України. Захід, який модерував заступник глави місії Чеської Республіки при ОБСЄ Франтішек Мед, зібрав дослідників, експертів та людей, які пережили ці події, щоб представити висновки звіту про свавільні затримання, показові судові процеси та судове переслідування українських цивільних осіб та військовополонених.

Фото: Медійна ініціатива за права людини

Олег Гущин, представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, відкрив засідання оглядом практики тримання під вартою українських військовополонених та цивільних осіб. 

“Ми задокументували 1041 випадок, що стосувався військовополонених, яких переважно обвинувачували у тероризмі, шпигунстві та воєнних злочинах, а також 761 випадок із цивільними, здебільшого пов’язаними з тероризмом і шпигунством“, — зазначив він. Він наголосив, що цих осіб утримують на окупованих територіях, у Росії та навіть у Білорусі, часто без доступу до адвоката чи відвідувань родичів.

Гущин також звернув увагу на поширене застосування тортур. “Серед 576 випадків катувань або жорстокого поводження під час утримання 385 стосувалися комбатантів і 194 — цивільних”, — зазначив він. Він підкреслив, що ці порушення не є поодинокими випадками, а є частиною систематичної практики придушення опору та залякування українських громадян.

Олег Гущин. Фото: Медійна ініціатива за права людини

Вікторія Нестеренко з Центру прав людини ZMINA акцентувала увагу на судовому переслідуванні цивільних осіб. Вона зазначила, що в окупованому Криму зафіксували 95 судових процесів. “Ми визначили, що Росія використовує судові процеси як один із механізмів придушення опору та свободи слова на окупованих територіях“. З моменту повномасштабного вторгнення значно зросла кількість справ за кримінальними статтями “диверсія”, “шпигунство” та “державна зрада”, а також кількість справ проти жінок.

Вона додала, що судові засідання за звинуваченнями у “шпигунстві” та “державній зраді” в Російській Федерації є закритими — родичі, активісти, представники медіа не допускаються на них; адвокати підписують угоду про нерозголошення інформації і не можуть ділитися будь-якою інформацією. Однак Генеральна прокуратура Росії тісно співпрацює з російськими медіа, які поширюють пропаганду про судові засідання.

Вікторія Нестеренеко. Фото: Медійна ініціатива за права людини

Любов Смачило з Медійної ініціативи за права людини представила висновки своєї команди щодо судових процесів над військовополоненими. “З 2022 року ми задокументували 500 судових процесів над українськими військовополоненими в Росії, 373 — на окупованих територіях, 297 судових процесів над цивільними особами в Росії та 326 — на окупованих територіях“, — сказала вона. Смачило пояснила, що звинувачення, зокрема у тероризмі, екстремізмі або воєнних злочинах, — часто є сфабрикованими і зазвичай містять мало доказів або зовсім їх не мають.

Вона також підкреслила роль російських державних медіа у легітимізації судового переслідування. “Російські медіа, будь то державні, приватні чи індивідуальні блогери, виступають співучасниками цих злочинів, навішуючи на підсудних пропагандистські ярлики, звинувачуючи їх у вбивствах чи тероризмі без будь-яких судових рішень і називаючи їх “українськими нацистами“, — сказала вона. Ця скоординована медіастратегія систематично порушує презумпцію невинуватості та підтримує каральну політику Росії.

Любов Смачило. Фото: Медійна ініціатива за права людини

Сергій Остаф підсумував результати дослідження, розглядаючи ці практики в ширшому контексті міжнародного права. “Загальна картина свідчить про злочин проти людяності — переслідування шляхом відмови у справедливому суді, що зачіпає як цивільних осіб, так і військовослужбовців“, — зазначив він.

Дослідження ґрунтується на даних правозахисних організацій та незалежних спостерігачів і охоплює близько 600 судових справ. Згідно з результатами дослідження, від 70% до 80% усіх розглянутих судових процесів порушували такі ключові принципи, як незалежність судової влади, відкритість судових засідань та презумпція невинуватості. Також встановили, що суди перебували під політичним впливом і часто діяли під безпосереднім керівництвом російських спецслужб та адміністрації президента.

Остаф підкреслив занепад правових стандартів у судах, контрольованих Росією, де вироки часто майже дослівно повторюють обвинувачення прокурорів, ігнорують докази, отримані під тортурами, та виносять суворі, політично мотивовані вироки. Дискримінація та упередженість щодо українських цивільних осіб та військовополонених присутні у 90-100% проаналізованих вироків. Ці порушення не є поодинокими випадками, а є частиною цілеспрямованої державної політики репресій під прикриттям “денацифікації”.

Експерт закликав до створення більш потужних міжнародних механізмів для документування та протидії порушенням, закликаючи Московський механізм ОБСЄ розслідувати судові переслідування як потенційний злочин проти людяності. Він рекомендував створити посаду експерта БДІПЛ з питань порушень права на справедливий суд, посилити моніторинг з боку громадянського суспільства та залучити представника ОБСЄ з питань медіа для відстеження державної пропаганди. Він також виступив за тіснішу співпрацю між ООН та ОБСЄ з метою надання доказів Міжнародному кримінальному суду та закликав європейські держави, що мають універсальну юрисдикцію, сприяти притягненню винних до відповідальності.

Сергій Остаф. Фото: Медійна ініціатива за права людини

Максим Буткевич поділився своїм особистим досвідом ув’язнення та судового процесу. Його змусили підписати зізнання: “Я навіть не знав, у чому мене звинувачують — вони накрили текст аркушем паперу. За пів року я прочитав обвинувальний акт, у якому зазначалося, що я без будь-якої конкретної причини намагався вбити двох місцевих жінок у місті Сіверськодонецьк Луганської області. Росіянам сподобалася картинка українського карателя, який намагається вбити цивільне населення з німецького гранатомета — це добре вписувалося в пропагандистський наратив“. Однак Буткевич ніколи не був у Сіверськодонецьку, а в день нібито скоєного “злочину” перебував у Києві.

Максим вирішив вичерпати всі правові засоби, щоб показати, наскільки недоступним є це питання для українців. Він надав Касаційному суду докази неможливості вчинення злочину та пояснив, що свідчення були надані під тиском. Однак суд просто відхилив їх.

“Ця система стосується не тільки військовополонених, а й цивільних осіб. Я мав нагоду побачити деяких з них, зокрема співробітників ОБСЄ Дмитра Шабанова та Максима Петрова. Усі, кого я зустрів, пройшли через систему тортур і були змушені підписати зізнання, незалежно від того, наскільки абсурдними були звинувачення“, — сказав Буткевич.

Максим Буткевич. Фото: Медійна ініціатива за права людини

Маргарита Шабанова поділилася страшною історією свого чоловіка, Дмитра Шабанова, співробітника Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, якого в квітні 2022 року незаконно затримали російські силовики під час виконання ним службових обов’язків у Луганську. Шабанова розповіла про початкове утримання під вартою без зв’язку із зовнішнім світом і подальший судовий процес: “Незважаючи на імунітет ОБСЄ, Дмитра та його колегу Максима Петрова засудив “Верховний суд Луганська” до 13 років тюремного ув’язнення за “державну зраду” — просто за виконання своїх обов’язків. Судовий процес транслювався по телебаченню, але прозорого судового розгляду не було“. Вона наголосила, що звинувачення були політично вмотивованими і не підкріплені жодними доказами злочинної діяльності.

Шабанова детально описала фізичні та психологічні наслідки ув’язнення її чоловіка. “Першою новиною про Дмитра, яку я отримала, було відео, поширене російськими медіа в липні 2022 року. Він виглядав виснаженим, з запалими щоками, втратив вагу, мав нездоровий вигляд шкіри, а його футболка була порвана. Свідки підтвердили, що під час допитів його катували, доки він кілька разів не втратив свідомість, і піддавали сильному психологічному тиску без належної медичної допомоги“. У січні 2025 року вирок Дмитру був переглянутий відповідно до російського законодавства, у результаті чого його депортували до виправної колонії в Омську, Сибір, де він і досі перебуває в жорстких умовах.

Шабанова закликала ОБСЄ та міжнародну спільноту вжити термінових заходів. “Нам потрібні стратегічні переговори, видимі зусилля та скоординований тиск. Звільнення Дмитра та його колег Максима і Вадима дозволить нашій родині почати нове життя“, — сказала вона. “Особистий вплив на сім’ї неможливо оцінити. Їх утримання під вартою є порушенням міжнародного права та основних прав людини. Нам потрібне не просто співчуття — нам потрібна рішучість. Час не на нашому боці“.

Маргарита Шабанова. Фото: Медійна ініціатива за права людини

Цей паралельний захід був організований Центром прав людини ZMINA та Медійною ініціативою за права людини за підтримки Чеської делегації в ОБСЄ, Фундації Домів прав людини та Нідерландського Гельсінського комітету.