Свобода медіа в Україні під час війни: ZMINA провела спеціальний захід на конференції ОБСЄ

13 березня 2023 року у Відні Центр прав людини ZMINA провів спеціальний захід Додаткової зустрічі ОБСЄ з питань людського виміру “Свобода медіа в Україні: розкриття правди під час війни“. Захід був присвячений перешкодам, з якими стикаються українські ЗМІ під час повномасштабної агресивної війни Росії, а саме: погрозам з боку російських військових, насильницьким зникненням, політично вмотивованим ув’язненням та іншим заходам, спрямованих на те, щоб змусити замовкнути журналістів.

Тетяна Печончик, голова Центру прав людини ZMINA, Ельмаз Акімова, громадянська журналістка з Криму, Павло Колотвін, український журналіст і представник Інституту масової інформації в Одесі, Інна Варениця, журналістка-фрілансерка і колишня дружина вбитого фотокореспондента Максима Левіна, Ірина Земляна, медіаекспертка та представниця Інституту масової інформації, поділилися історіями з усієї України про роботу журналістів під час війни та під окупацією.

Павло Колотвін підкреслив, що однією з цілей окупантів є знищення місцевих медіа: вони обстрілюють і захоплюють редакції, викрадають працівників ЗМІ. Можливо, російські військові навіть мали список з іменами журналістів, яких вони повинні вбити на початку повномасштабного вторгнення. У результаті працівники ЗМІ опинилися перед вибором — продовжувати працювати в небезпеці або рятувати своє життя та життя своїх рідних. Проте багато хто не здався і продовжує об’єктивно подавати інформацію, незважаючи на постійні атаки та відключення світла.

“У нас більше немає цивільних журналістів, кожен став військовим журналістом. Вони працюють під обстрілами, без світла, тепла та води. Понад 200 місцевих ЗМІ були змушені закритися, телевізійні вежі були обстріляні, а сайти заблоковані. Але українські журналісти продовжують працювати для своєї аудиторії”, – додала Ірина Земляна.

Вона розповіла про звірства, вчинені російськими військовими проти працівників українських ЗМІ. За даними моніторингу Інституту масової інформації, за рік повномасштабної війни росіяни скоїли в Україні 497 злочинів проти медіа. Загинуло 48 журналістів — 8 з них загинули під час виконання журналістських обов’язків, 27 загинули в бойових діях і 13 загинули від російських обстрілів чи під час тортур. Крім того, 14 журналістів зникли безвісти. Їх викрадали 21 раз, 16 телевеж були обстріляні, 8 редакцій були захоплені або зруйновані росіянами.

Інна Варениця додала: “Росіяни роблять усе, щоб українські ЗМІ не відновилися після деокупації. Вони не можуть знищити нас фізично, тому вирішили хоча б перешкодити нашому відновленню”. Вона також розповіла подробиці жорстокого вбивства свого колишнього чоловіка Максима Левіна, українського фотокореспондента, який загинув під час документування наслідків російської агресії — його застрелив російський військовий.

До того ж, 15 журналістів переслідуються та перебувають в ув’язненні в тимчасово окупованому Криму. Ельмаз Акімова висвітлювала переслідування у своїй журналістській діяльності, через що їй постійно погрожували і врешті-решт вона була змушена залишити свій дім. “Життя, свобода та безпека — ціна, яку ми платимо за подачу інформації”, — сказала Ельмаз. Вона поділилася історіями Ірини Данилович, Асана Ахтемова, Азіза Ахтемова та Нарімана Джеляла.

Громадянську журналістку, медсестру Ірину Данилович викрали на автобусній зупинці. Співробітники ФСБ силою заштовхали її в машину та вивезли у невідомому напрямку, тримали в підвалі, били, душили, погрожували вбити, сфальсифікували звинувачення і засудили Ірину до 7 років колонії, де у неї розвинувся отит і вона майже втратила слух за відсутності будь-якої медичної допомоги.

Асан Ахтемов, Азіз Ахтемов і Наріман Джелял також були затримані за сфабрикованими звинуваченнями і засуджені до 13-17 років позбавлення волі. Російська окупаційна “влада” не дозволяє доступ незалежних адвокатів до політв’язнів. Асана Ахтемова катували в присутності адвоката, який сказав, що це “стандартна процедура”.

Тетяна Печончик підкреслила, що Крим часто перебуває в тіні тих злочинів, які чинить російська армія на інших окупованих територіях. Однак становище кримських активістів і журналістів за останній рік значно погіршилося. “У Криму є щонайменше 150 політв’язнів, у тому числі 15 журналістів. З цього випливає, що кожен десятий політв’язень — працівник медіа”, — зазначила вона.

Правозахисники та журналісти закликали до звільнення політв’язнів, поширення інформації про їхні трагічні історії, документування подібних порушень прав людини та подальшого притягнення винних до відповідальності, підтримки місцевих та регіональних ЗМІ, зокрема фрілансерів, а також їхніх родин. “Нам потрібна не ситуативна, а системна підтримка”, — сказала Ельмаз Акімова.

“Я хочу жити в своєму Криму, у вільному Криму, у вільній країні, де людей не кидають за ґрати без будь-яких підстав”, — підсумувала Акімова.