Те, що зберігається в пам’яті, стає відповіддю суспільства на несправедливість: ZMINA презентувала дослідження з меморіалізації війни
29 вересня 2025 року в Укрінформі Центр прав людини ZMINA представив дослідження щодо формування національної політики вшанування пам’яті російсько-української війни — Зелену та Білу книги з меморіалізації.
Альона Луньова, Роман Романов, Дар’я Свиридова, Максим ЄлігулашвіліУ документах зібрано ключові знахідки та опис прогалин у сфері політики пам’яті, результати національних опитувань про суспільне та військове сприйняття цієї теми, а також рекомендації щодо підходів та інструментів вшанування пам’яті загиблих і постраждалих від війни.
Презентація стала майданчиком для обговорення того, як політика пам’яті може одночасно забезпечувати справедливість, безпеку та формувати майбутнє України.
Розпочинаючи захід, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова наголосила, що політика пам’яті виходить далеко за межі гуманітарного виміру: “Ми бачимо, що питання пам’яті стає простором не лише для історичних дискусій, але й для тем, пов’язаних зі справедливістю. Для правозахисних організацій, які документують воєнні злочини, це ключовий вимір — адже суспільна пам’ять формує відповідь на несправедливість”.
Вона також наголосила, що відсутність чіткої політики меморіалізації може призвести до хаотичних рішень і втрати важливих елементів спільного досвіду.
Альона ЛуньоваДиректор програми “Права людини і правосуддя” Міжнародного фонду “Відродження” Роман Романов підкреслив, що політика пам’яті має стати частиною боротьби за справедливість: “Війна — це квінтесенція несправедливості. І завдання полягає не лише у фіксації злочинів, а й у тому, щоб на рівні суспільства виробити спільне розуміння цих подій. У цьому сенсі політика пам’яті є таким самим важливим інструментом, як і правосуддя. Тут не йдеться про конкуренцію між притягненням до відповідальності та політикою пам’яті — ці підходи мають доповнювати один одного. Те, що зберігається в пам’яті й формує наратив, зрештою стає відповіддю суспільства на несправедливість”.
Він підкреслив, що питання меморіалізації не варто відкладати “на потім”, адже саме зараз формується наратив про війну і місце кожного в ньому.
Роман РомановЕксперт коаліції “Україна. П’ята ранку” та один з авторів Зеленої і Білої книг Максим Єлігулашвілі звернув увагу на практики вшанування в громадах. За його словами, вони часто зводяться до формальних заходів — встановлення пам’ятних дощок, перейменування вулиць чи щорічних покладань квітів. Водночас суспільство потребує живої взаємодії, яка має терапевтичний і гуртувальний ефект: “Ми часто бачимо формальні підходи — пам’ятні дошки, перейменування вулиць чи покладання квітів раз на рік. Але цього замало. Люди потребують живої взаємодії, яка має терапевтичний ефект і допомагає громадам гуртуватися. Меморіалізація — це інструмент, який може впливати на психічне здоров’я, підтримувати солідарність і знімати відчуття ізольованості в постраждалих”.
Він наголосив, що важливо, щоб пам’ять не перетворювалася на механічний обов’язок, а ставала ресурсом для спільного відновлення: “Йдеться не лише про збереження фактів, а про створення середовища, у якому люди відчувають свою причетність. Якщо меморіалізація не резонує з особистим досвідом, вона ризикує залишитися порожнім ритуалом. А нам потрібно, щоб вона працювала на відновлення спільнот і формувала відповідальність за майбутнє”.
Максим ЄлігулашвіліЄлігулашвілі також представив низку рекомендацій: посилення інституційної спроможності держави у сфері пам’яті, розбудову системи архівів, інтеграцію практик меморіалізації в соціальну політику та створення “каталогу практик”, щоб громади могли обирати дієві інструменти.
Партнерка АО “Azones” Дар’я Свиридова наголосила на ролі люстрації як інструменту політики пам’яті та безпеки, додавши, що політика пам’яті може слугувати фундаментом для побудови безпечного та стабільного майбутнього держави.
Вона звернула увагу на запит суспільства щодо захисту державного апарату від осіб, пов’язаних з Російською Федерацією: “Люстрація — це не інструмент помсти, а тимчасовий адміністративний захід, який допомагає відновити довіру до державних інституцій. Йдеться про захист репутаційного ядра державного апарату, щоб особи, які можуть скомпрометувати систему, не потрапляли на ключові посади”.
Дар’я СвиридоваСвиридова пояснила, що суспільство вже оцінює практику люстрації як позитивний досвід відновлення довіри, але нині відсутній цивілізований і законодавчо врегульований механізм її застосування. За словами Дар’ї, правильне впровадження люстрації охоплюватиме індивідуальне оцінювання, право на захист та судове оскарження, а також прозорий контроль: “Якщо держава створить цивілізований механізм, політика пам’яті стане дієвим щитом і захистом державного апарату, забезпечуючи одночасно безпеку та відчуття справедливості для суспільства”.
Повний відеозапис заходу доступний на ютуб-каналі Укрінформу за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=dLUHPb9aRwc
Ознайомитись із Зеленою книгою можна тут.
Презентацію дослідження організував Центр прав людини ZMINA за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Дискусія відображає позицію учасників події і необов’язково позицію фонду.
