Від підтримки політв’язнів до реінтеграції людей з окупованих територій: ZMINA на Donbas Media Forum 2026
8–10 жовтня в Києві відбувся Donbas Media Forum 2026, до якого долучився Центр прав людини ZMINA.
Листи незаконно ув’язненими журналістами
У день відкриття, 8 жовтня, ZMINA провела акцію солідарності “Листи в неволю” на підтримку 27 українських журналістів, яких Росія незаконно утримує. До акції долучилися правозахисниця та менеджерка проєктів ZMINA Вікторія Нестеренко й культурна менеджерка, активістка та співзасновниця видавництва Kitap Qalesi Джемілє Аблякімова. Вони консультували учасників і учасниць форуму, як написати листа або підписати листівку з дотриманням рекомендацій безпеки.
“Це дуже потужний інструмент саме моральної підтримки для самого журналіста, який перебуває в ув’язненні. І дуже важливо, коли новини з неокупованих територій доходять до медійників, які перебувають у незаконному ув’язненні. Щоб вони знали, що про них не забувають, що за них продовжують боротися, а їхній голос і робота, яку вони виконували в окупації, не забуті та важливі для громадськості”, — наголосила Вікторія Нестеренко.
Учасники й учасниці могли обрати журналіста чи журналістку, яким хотіли написати, скориставшись інструкцією з написання листів політв’язням. Акція покликана підтримати незаконно ув’язнених журналістів, зберегти зв’язок із ними та нагадати, що їхня робота й голос залишаються важливими.
Дискусія: Невидимі люди — видимі території: як не втратити людей у боротьбі за квадратні кілометри
Наступного дня, 9 жовтня, адвокаційна директорка ZMINA Альона Луньова взяла участь у дискусії “Невидимі люди — видимі території: як не втратити людей у боротьбі за квадратні кілометри”. Разом із нею участь в обговоренні взяли Серафима Крук, яка виїхала з окупованої території, Наталія Гуменюк, співзасновниця та виконавча директорка Лабораторії журналістики суспільного інтересу, та Ірина Іванова, керівниця громадської організації “Асоціація сприяння самоорганізації населення”. Модерувала дискусію Анна Мурликіна, редакторка видання 0629 та координаторка релокованого медіакластера. Учасниці говорили про перешкоди, з якими стикаються жителі окупованих територій під час виїзду до підконтрольної Україні території та після нього, про державну політику реінтеграції й роль медіа в розповідях про життя в окупації.
Анна Мурликіна, Альона Луньова, Серафима Крук, Ірина Іванова, Наталія ГуменюкАльона Луньова: держава не має єдиного бачення, як працювати з людьми з окупованих територій
Альона Луньова наголосила, що проблеми, з якими стикаються люди після виїзду з окупованих територій, мають системний характер. Однією з головних перешкод є оформлення українських документів: через тривалі процедури встановлення особи молоді люди з ТОТ місяцями залишаються без паспорта, не можуть зняти житло, офіційно працевлаштуватися, отримати медичну допомогу чи державні виплати.
За її словами, проблема полягає не у відсутності процедур, а й у тому, як саме вони працюють. Для встановлення особи держава прагне отримати максимальне підтвердження, водночас документи, видані окупаційною владою, не використовують для ідентифікації навіть тоді, коли вони містять базові дані — ім’я, дату народження та фотографію людини. У результаті люди, які виїхали з окупації, опиняються в ситуації, коли не можуть підтвердити власну особу й мати доступ бодай до базових прав.
Альона ЛуньоваВодночас Альона Луньова звернула увагу, що одна з причин такого становища — сприйняття жителів окупованих територій передусім як потенційного ризику для безпеки Це ставлення, зокрема, відображається в результатах досліджень громадської думки, представлених на початку дискусії. Водночас, наголосила адвокаційна директорка ZMINA, необхідно відрізняти досвід життя в окупації від співпраці з Росією та оцінювати конкретні ризики, а не переносити підозру на всіх людей, які жили під окупацією.
Ще однією системною проблемою Альона Луньова назвала відсутність узгодженої державної політики. Різні органи влади діють у межах власних повноважень і керуються власним баченням, але їхні рішення не завжди узгоджені між собою. Наприклад, заходи з реінтеграції молоді не можуть працювати належним чином, якщо людина не може в’їхати на територію України чи не має паспорта, необхідного для доступу до освіти, послуг та інших можливостей.
Більше того, наголошує Альона Луньова, відсутність зрозумілого державного підходу впливає й на рішення самих людей щодо виїзду. Якщо вони очікують тривалих процедур, відсутності документів і складної адаптації, це може стримувати їх від виїзду навіть тоді, коли вони мають таку можливість.
“Ми не можемо за 12 років зробити вигляд, що окупованих територій немає, давайте займатися виключно людьми тоді, коли вони стануть внутрішньо переміщеними особами. Нам треба змінити фокус і більше говорити про демографічні ризики України. Наші українці, які живуть на окупованих територіях, — це те, що може підтримати розвиток держави. Але якщо ми хочемо, щоб люди виїжджали з окупованих територій, маємо спрощувати процедури в’їзду та реінтеграції”, — зазначила адвокаційна директорка ZMINA.
Серафима Крук: люди бояться виїжджати з ТОТ, бо не знають, чи зможуть інтегруватися в Україні
Серафима Крук, яка виросла на окупованій території та жила в Донецьку, розповіла про власний досвід виїзду на підконтрольну Україні територію. Вона змогла виїхати у травні 2026 року за допомогою волонтерів “Компас мрій”, після трьох років спроб зробити це самостійно. Через переслідування з боку російських окупаційних структур і брак документів виїзд був складним і небезпечним.
За її словами, люди в окупації часто не довіряють волонтерським організаціям. Росія використовує фальшиві проукраїнські ініціативи, щоб виявляти людей із проукраїнськими поглядами та переслідувати їх. Тому інформацію про безпечний виїзд люди частіше передають одне одному через знайомих, яким довіряють.
Серафима КрукОднак проблеми не закінчуються після перетину лінії зіткнення чи виїзду з окупації. Серафима розповіла, що вже кілька місяців перебуває на підконтрольній Україні території без належних документів і через це не може повноцінно облаштувати життя.
“Я не можу влаштуватися на роботу. Я не можу отримати медичну допомогу, я не можу отримати державні виплати, відкрити рахунок у банку, не можу купити квитки на потяг. Я залишаюся одна, просто з вірою в те, що я якось викручусь з цього. Так не має бути”, — розповіла вона.
Серафима наголосила на потребі запровадити тимчасові документи, які дозволяли б людям користуватися базовими послугами, поки триває встановлення їхньої особи. Вона також звернула увагу на страх людей перед можливим упередженим ставленням в Україні.
“Ви дуже боїтеся колаборантів, а ми дуже боїмося, що ви назвете нас колаборантами”, — наголосила Серафима Крук.
За її словами, російська пропаганда постійно намагається переконати жителів окупованих територій, що Україна про них забула й не чекає на їхнє повернення. Тому важливо не лише спростовувати ці твердження, а й створювати реальні умови, за яких люди можуть виїхати та отримати підтримку.
Наталія Гуменюк: медіа мають більше розповідати про повсякденне життя в окупації
Наталія Гуменюк звернула увагу на те, що медіа мають відповідальніше висвітлювати життя на окупованих територіях і не подавати їх як місце, про яке українське суспільство нічого не знає. За її словами, за 12 років війни журналісти й правозахисники зібрали значний обсяг свідчень про життя в окупації, зокрема про воєнні злочини та репресії.
Наталія ГуменюкОкремо вона звернула увагу на відповідальність редакцій та журналістів за матеріали про окупацію. Незнання специфіки теми та недостатня комунікація з правозахисниками й людьми, які працюють з окупованими територіями, можуть призводити до публікацій, що шкодять людям і створюють для них додаткові ризики. Тому Наталія Гуменюк закликала підтримувати медіа, які якісно працюють із цією темою, а також критично реагувати на матеріали, що містять помилки або можуть зашкодити жителям окупованих територій.
Водночас Серафима Крук додала, що в деяких медійних матеріалах про неї та її історію виїзду з’явилися деталі, за якими можна було ідентифікувати її та родичів, попри попередні застереження. Для людей, чиї близькі залишаються в окупації, розголошення таких відомостей може створювати додаткові ризики.
Ірина Іванова: державній стратегії потрібен конкретний план дій
Ірина Іванова розповіла про роботу над державною стратегією реінтеграції людей з окупованих територій.
Воно зауважила, що сама стратегія не розв’яже проблем, якщо за нею не стоятимуть конкретні кроки, відповідальні установи та механізми реалізації. За словами Ірини Іванової, важливо враховувати й рівень недовіри до державних інституцій серед жителів окупованих територій. Тому державна політика має передбачати не лише формальні процедури, а й безпечну комунікацію, практичну допомогу та зрозумілі правила взаємодії з людьми.
Ірина ІвановаDonbas Media Forum — це щорічна конференція, яку створюють журналісти для журналістів. Вперше Форум відбувся у 2015 році, коли після початку російської війни у 2014 році журналісти з Донеччини та Луганщини першими стикнулися з новими викликами в професійній діяльності — від релокації редакцій до висвітлення перебігу подій на лінії фронту.
У 2018 році Форум перетворився на головний майданчик для регіональних журналістів і локальних медіа з усіх регіонів. А після повномасштабного російського вторгнення став найбільшою медіаподією країни.
Анна Мурликіна, Альона Луньова, Серафима Крук, Ірина Іванова, Наталія ГуменюкФото: Donbas Media Forum, by Roman Chorniy.
