Як війна вплинула на жінок-активісток в Україні: ZMINA презентувала результати дослідження

7 березня 2025 року Центр прав людини ZMINA спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва презентували результати соціологічного дослідження про ризики, з якими стикаються жінки-активістки в Україні, і про вплив повномасштабного вторгнення на їхню діяльність.

Захід проведений за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

Експертне дослідження провели наприкінці 2024 – на початку 2025 року, воно включало в себе глибинні інтерв’ю та онлайн-опитування жінок-активісток з 20 регіонів України, віком від 18 до 60+ років. Усього в опитуванні взяли участь 122 активістки, відбулося глибинне 31 інтерв’ю. 

Більшість респонденток вважають переслідування жінок-активісток поширеним явищем: 57,4% зазначили, що вони часто зазнають переслідувань, а 44,3% вважають, що жінки-активістки стикаються з цим частіше, ніж чоловіки. Найбільш поширеними формами тиску є онлайн-залякування (80,3%), дискредитація (75,4%) та гендерна дискримінація (72,9%). Понад третина активісток (37,7%) особисто зазнавали переслідувань, причому ризики зростають у малих містах і селах.

Дослідження також виявило критичну недовіру до захисту з боку держави: 77,1% респонденток вважають зусилля держави недостатніми або відсутніми. Найбільш нагальними заходами для захисту активісток вони назвали ефективне розслідування переслідувань (86,9%), боротьбу з онлайн-атаками (81,1%) та гарантування цифрової безпеки (66,4%).

“Проведені дослідження демонструють, що громадська активність жінок зростає навіть у розпал повномасштабної війни, проте понад половину опитаних активісток уже зазнали погроз чи переслідувань, і тільки третина відчуває себе в безпеці, — пояснює аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва Алла Бєлошенко. — Однак їхні ініціативи досі наражаються на недосконалу систему захисту й стереотипи. Якщо ми прагнемо реальних змін, маємо посилювати правові механізми підтримки жінок-активісток і викорінювати уявлення, що обмежують їхній потенціал”.

Алла Бєлошенко

Крім того, понад половину опитаних вважають, що через мобілізацію чоловіків на війну для жінок-активісток з’явилося більше можливостей участі в суспільних процесах, особливо у сферах захисту прав жінок і підтримки ЗСУ. Згідно з дослідженням, основними перешкодами у професійному розвитку залишаються гендерні стереотипи та відсутність ефективних механізмів захисту з боку держави.

“Повномасштабне вторгнення змінило фокус діяльності активісток. Ми маємо помітний зсув громадської активності в бік сприяння захисту країни, але водночас немає кардинального скорочення “мирних” сфер активності. Наприклад, жодна з наших респонденток не сказала, що активність жінок у мирних сферах зменшилася, і що наявні воєнні умови перешкоджають цьому. На думку опитаних, більшість сфер активізму, поширені серед жінок з активною позицією, пов’язані з правами жінок та великою війною і її наслідками, — наголосила Ірина Юзик, проєктна менеджерка Центру прав людини ZMINA. — Що ж до заходів, на яких повинна зосередитися держава, опитані найчастіше вказують на потребу в ефективному розслідуванні погроз, нападів, встановленні винних і притягненні їх до відповідальності, а також на потребу в попередженні та реагуванні на онлайн-переслідування і цькування“.

Ірина Юзик та Алла Бєлошенко

Під час заходу журналістка Таїсія Кутузова розповіла про напад, скоєний на неї у 2020 році трьома правоохоронцями. Інцидент стався під час засідання сільської територіальної виборчої комісії, яка розглядала питання про зняття кандидата з виборів. Поліціянти застосували силу – заламали журналістці руки, відібрали камеру та пошкодили мікрофон, що стало грубим порушенням її професійних прав. Ця історія — лише один із прикладів системного тиску на жінок, які займаються активізмом та журналістикою в Україні.

Адвокатка Ольга Веретільник, яка представляє справу Таїсії Кутузової в суді, під час заходу розповіла про труднощі правового захисту жінок-активісток. Вона наголосила, що держава досі не забезпечує належного розслідування випадків нападів та залякувань.

Таїсія Кутузова, Ольга Веретільник

Захід організував Центр прав людини ZMINA за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструмента фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи і надзвичайні ситуації й використання ключових можливостей миробудівництва.

Цей захід організований за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені під час нього погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об’єднаних Націй.

Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) — це єдиний глобальний механізм, створений цілковито для підтримки участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, і працює разом із жінками на передовій заради побудови сталого миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного “Жінки, мир, безпека” й реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.

Ознайомитися з презентацією результатів соціологічного дослідження можна за цим лінком. 

Переглянути запис трансляції можна тут.