Журналісти, які залишилися в окупованому Криму, стали інформаційним форпостом України на півострові — Микола Семена

9 березня у Києві правозахисники та журналісти провели публічну дискусію про десять років спротиву в окупованому Криму. Учасниками дискусії стали свідки перших днів окупації півострова. Захід провели до дня народження Тараса Шевченка, адже ця дата є однією із головних днів спротиву кримчан.

Організаторами стали Кримська правозахисна група, Центр громадянської просвіти “Альменда”, Центр прав людини ZMINA, Кримський центр ділового та культурного співробітництва “Український дім” та Крайова рада українців Криму.

Кримчани з перших днів російського вторгнення виходили на публічні акції проти війни та окупації. 2 березня 2014 року пройшла перша акція біля пам’ятника Тарасу Шевченку в умовах окупації, а 9 березня 2014 року до памʼятників Тарасові Шевченку у день його народження кримчани несли квіти та плакати з гаслами проти окупації. Цього ж дня у Сімферополі були викрадені співкоординатори руху Євромайдан Крим, організатори акцій спротиву в Криму Андрій Щекун та Анатолій Ковальський. Наразі 15 громадянських журналістів, які висвітлювали злочини росіян у Криму, ув’язнені Росією. 

Кримська журналістка, дослідниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова брала участь у Майдані, а згодом вийшла на акції у Криму, адже не змогла бути лише спостерігачкою подій. Сєдова висвітлювала перші дні окупації півострова і бачила, що саме росіяни, зокрема представники ФСБ, а не кримчани з проросійськими поглядами, розхитували ситуацію у Криму. Зовсім скоро журналістці довелося виїхати на материкову частину через серйозні погрози та переслідування.

Згодом журналістам у Криму стало працювати все важче, багато редакцій були вимушені виїхати, щоб не ризикувати життям. Олена Солонина, телеведуча програм, кореспондентка Телерадіокомпанії “Бриз” Міністерства оборони України, теж стикнулася із погрозами та навіть намаганнями росіян підкупити їхню редакцію та почати служити на Міноборони РФ.

Олена Солонина

Солонина розповіла, що 9 березня 2014 року росіяни перехопили радіосигнал на півострові і транслювали ефіри російських радіостанцій. Спочатку росіяни вмовляли редакцію “Бризу” перейти працювати на російську сторону, а після “референдуму” поставили ультиматум: або прийняти російське громадянство, або виїхати з Криму. Журналістика повідомила, що з майже 75 членів редакції виїхало лише 15 людей.

“Мотивація виїхати у нас була така – ми українці і громадяни України, не можна зрадити свою батьківщину”, — каже Солонина.

Редакція Центру журналістських розслідувань також однією з перших стала переслідуватися росіянами та була захоплена 1 березня 2014 року. Валентина Самар, журналістка та головна редакторка медіа, розповіла, що інформаційний зв’язок Криму з материком був слабким, адже багато кримських медіа були орієнтовані на російськомовну аудиторію та Росію. Політичний зв’язок Криму з іншою частиною України також був слабким, на її думку:

“І цей спротив у Криму був саме громадянським, а не спротивом влади України проти анексії та порушення прав людини. І якщо на київський Майдан політичні сили організовували багато людей, то в таких проблемних регіонах, як Крим чи Донеччина та Луганщина, практично не було людей. Їх просто там вбивали. Проукраїнські люди підпадали під нейтралізацію, адже російські спецслужби активно працювали довгі роки”.

Самар каже, що лише за березень 2014 року сталося більше 100 нападів на проукраїнських журналістів у Криму. Після захоплення редакції Центру журналістських розслідувань команда вирішила залишитися на півострові, щоб далі висвітлювати те, що насправді відбувається там. Так вдалося працювати до серпня 2014 року, поки окупанти не забрали всю техніку журналістів, через що редакція виїхала на підконтрольну територію. 

На думку Валентини Самар, Україна через власну бездіяльність дозволила закріпитися окупаційному режиму у Криму, що допомогло згодом росіянам окупувати й інші території. 

Микола Семена, кримський журналіст та колишній політв’язень Кремля, також був одним з тих журналістів, хто вирішив залишитися на півострові. 

“Багато журналістів залишилися у Криму, інших варіантів ми не могли уявити, бо це наша робота. В мене не було думки про те, щоб виїхати, бо я на своєму робочому місці і виконую свій професійний обов’язок, — розповів Семена. — Я працював у підпільних умовах у Криму два роки, бо мені і колегам обмежили доступ до будь-якої інформації. 19 квітня 2016 року до мене прийшли з обшуком, щоб знайти в робочому комп’ютері всі матеріали, які я надсилав в українські медіа. Фактично ми залишалися інформаційним форпостом України у Криму”.

Валентина Самар та Микола Семена

Водночас після десяти років окупації Криму та масштабної ворожої пропаганди там є багато кримчан, які чекають Україну і які досі чинять спротив. Речник українського руху спротиву “Жовта стрічка” Ярослав Божко розповів, що хоч цей рух і розпочався з Херсонської області, але наразі він розрісся на всіх окупованих територіях, зокрема у Криму. 

На окупованому півострові рух “Жовта стрічка” став особливо активним з початку літа 2022 року, адже для кримчан це стало новим форматом спротиву, каже Божко.

“Рух опору в Криму виявився стійким і здатним адаптовуватися до обставин. У Криму дуже сильна контррозвідувальна активність Росії, по суті кримчани займаються партизанством. Спротив став стійким, адже життя в Росії виявилося іншим за життя в Україні з російськими вивісками. Ототожнення кримчан з Україною посилилося після лобового зіткнення з російською реальністю”, — коментує Божко.

Після дискусії присутнім показали документальний фільм про кримський спротив “Перша проукраїнська акція у Сімферополі після заходу військ РФ: ризик, “зрадники Криму”, викрадення”, який підготував проєкт української служби Радіо Свобода “Крим. Реалії”. Автори картини — Анжеліка Брушневська та Микита Ісайко.

Також на локації заходу була представлена фотовиставка “Історії з окупованого Криму” українських фотожурналістів Аліни Смутко, Альони Савчук і Тараса Ібрагімова, які впродовж декількох років фіксували життя кримських татар в умовах окупації. За це авторам заборонили в’їзд на територію Кримського півострова та РФ на термін від 10 до 35 років. 

Крім того, гості дискусії могли написати листи бранцям Кремля в рамках акції “Листи до вільного Криму“, що закликає українців не забувати про кримчан, які віддали свою свободу за вільний Крим. Інструкцію з написання листів можна знайти за посиланням. 

Дивіться відео із заходу за посиланням.