Позиція ZMINA щодо розроблення Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини

Розробити нову редакцію Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2035 року і створити План дій з її реалізації — це реальна можливість для держави долати проблеми, породжені повномасштабним вторгненням Росії, та адресувати зобов’язання у сфері прав людини, які Україна взяла з курсом на членство в ЄС. При цьому ключове значення матиме не лише зміст самої Стратегії, а насамперед те, яким буде План дій з її реалізації та як він напрацьовуватиметься.

Показово, що розроблення Плану дій з реалізації оновленої Нацстратегії у сфері прав людини є також першим заходом розділу “Основоположні права” Дорожньої карти з питань верховенства права — документа, що визначає пріоритети євроінтеграційних реформ України. Це підкреслює стратегічне значення цих документів і відповідальність, яку держава несе за якість їх напрацювання. 

Досвід реалізації попередніх Планів дій до Національної стратегії від 2015 року продемонстрував: навіть за наявності прогресивних формулювань і визначених пріоритетів у самій Стратегії значна частина проблем залишається невирішеною через відсутність належної міжвідомчої координації та політичної пріоритетності.

Зокрема, питання захисту прав людей на тимчасово окупованих територіях, протидії дискримінації, забезпечення прав ЛГБТІК+ людей роками залишаються серед стратегічних пріоритетів держави, однак досі не отримали системного вирішення. Це свідчить про необхідність переосмислити підходи до їх реалізації.

Процес оновлення Національної стратегії у сфері прав людини

Можливість повного виконання операційних цілей Стратегії й відповідно Плану дій залежить серед іншого від процесу напрацювання їх положень.

Процес оновлення Національної стратегії у сфері прав людини виявив низку проблем, які важливо врахувати під час подальшої роботи з розроблення Плану дій. Попри залучення експертів організацій громадянського суспільства на етапі подання пропозицій, а також до зустрічей для обговорення пропозицій, ця залученість не була повною. Організації громадянського суспільства змогли ознайомитися з проєктом Стратегії лише на етапі офіційного громадського обговорення, тобто коли документ уже мав відносно завершену форму. Про це свідчить те, що з поданих експертами ОГС понад 600 пропозицій було враховано близько 10 %, тому ключові прогалини досі залишилися.

Зокрема, в проєкті Стратегії відсутній окремий фокус на військовослужбовцях, громадянах України, які виїхали за кордон після початку повномасштабного вторгнення, та окремих категоріях постраждалих від війни. Відсутність цих груп у Стратегії означає, що ці теми залишаться поза системним порядком денним і в Плані дій.

У контексті мети оновлення Стратегії — адаптації державної політики до сучасних викликів — таке неврахування викликає занепокоєння, чи можливо досягнути поставленої цілі, адже оновлена Стратегія відтворюватиме логіку своїх попередніх версій. Тож вказані прогалини мають бути виправлені — або через доопрацювання Стратегії до її затвердження Президентом України, або через чітке включення відповідних заходів до Плану дій з посиланням на ширші цілі документа.

Рекомендації до процесу розроблення Плану дій

Після затвердження Стратегії Президентом України Міністерство юстиції розпочне роботу над Планом дій. Саме цей етап є вікном можливостей змістовного впливу. Центр прав людини ZMINA звертається до Міністерства юстиції з такими рекомендаціями:

• забезпечити відкритий, прозорий та інклюзивний процес розроблення Плану дій;
• залучати організації громадянського суспільства та експертне середовище не лише до консультацій щодо готового тексту, а і до безпосереднього формулювання та напрацювання заходів Плану;
• забезпечити тематичні консультації за окремими групами прав і категоріями населення, зокрема із залученням організацій, що представляють військових, ветеранів, людей з інвалідністю, ЛГБТІК+ людей, внутрішньо переміщених осіб, українців за кордоном;
• забезпечити міжвідомчу координацію під час формування Плану дій, щоб закріпити заходи за відповідальними органами й уникнути дублювання та формального підходу до їх виконання;
• визначити реалістичні пріоритети Плану дій відповідно до спроможностей держави та проблем воєнного часу;
• забезпечити регулярне інформування про хід розробки Плану дій і надавати зворотний зв’язок залученим сторонам щодо врахування поданих пропозицій та відповідного обґрунтування.

Окрему увагу необхідно приділити тому, щоб План дій містив не лише перелік заходів, а й механізми реальної оцінки виконання: не за кількістю ухвалених документів чи проведених заходів, а за фактичними змінами у доступі людей до своїх прав та ефективності їх забезпечення й захисту.

План дій як дороговказ для законодавців

Хоча сама Стратегія й урядовий План дій не можуть безпосередньо зобов’язувати Верховну Раду Україну, ці документи фіксують пріоритети держави у сфері прав людини. Тому парламент не може залишатися осторонь від їх імплементації.

Верховній Раді України варто розглядати оновлену Національну стратегію у сфері прав людини та План дій з її реалізації як орієнтири для визначення законодавчих пріоритетів у сфері прав людини, особливо у частині давно протермінованих реформ, тривалого блокування антидискримінаційного законодавства та законодавчого врегулювання прав найвразливіших груп в умовах війни. Попри те, що парламент формально не є виконавцем урядового Плану дій, саме від законодавчих змін значною мірою залежатиме реалізація багатьох його положень.

У цьому контексті Верховній Раді України важливо:

• слідувати Плану дій для формування пріоритетного законодавчого порядку денного, особливо враховуючи євроінтеграційні зобов’язання України, зафіксовані зокрема у Дорожній карті з питань верховенства прав;
• розробляти законопроєкти спільно з правозахисниками, організаціями громадянського суспільства та профільними експертами з подальшим відображенням напрацювань у законопроєктах. Особливо важливо забезпечити активну роль профільного Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин у координації законодавчих ініціатив, необхідних для виконання визначених у Національній стратегії та Плані дій пріоритетів, зокрема через взаємодію з відповідальними органами виконавчої влади та експертним громадським середовищем.

Якісно розроблений План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини — необхідна умова формування державної політики, здатної справді реагувати на виклики війни, захищати вразливі категорії населення і забезпечувати реальний доступ людини до своїх прав.

Центр прав людини ZMINA готовий до подальшої конструктивної співпраці з Міністерством юстиції України, Верховною Радою України, Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та іншими зацікавленими сторонами у процесі розроблення й моніторингу виконання Плану дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини.