Ірина Данилович — лауреатка премії “Історія несправедливості”: Тетяна Печончик розповіла її історію в етері Українського радіо

3 листопада в Празі голова правління Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик отримала правозахисну премію “Історія несправедливості” (Stories of Injustice) від імені кримської громадянської журналістки Ірини Данилович, яка з 2022 року перебуває в російському незаконному ув’язненні.

Нагороду щороку вручає чеська організація People in Need (Людина в біді) — одна з найбільших гуманітарних і правозахисних структур Центральної та Східної Європи. Премією відзначають постраждалих від політичних переслідувань і тих, хто зазнав репресій за свою громадянську позицію.

Про вручення премії, долю Ірини Данилович та стан свободи слова в окупованому Криму Тетяна Печончик розповіла в ефірі Українського радіо 9 листопада.

“Я дуже сподіваюся, що, як і попередні українські лауреати премії — Наріман Джелял і Максим Буткевич, які сьогодні вже на волі, — Ірина також повернеться додому. Ця нагорода — не лише визнання її мужності, а й заклик до міжнародної спільноти діяти активніше для звільнення політичних в’язнів”, — зазначила очільниця ZMINA.

Хто така Ірина Данилович

Ірина — медсестра з Феодосії, яка після окупації Криму Росією почала займатися громадянською журналістикою. Вона відвідувала суди над політичними в’язнями, зокрема кримськими татарами, документувала судові процеси та передавала матеріали незалежним медіа. Також вона висвітлювала проблеми у сфері охорони здоров’я в Криму, особливо під час пандемії COVID-19.

29 квітня 2022 року Ірина зникла по дорозі додому — протягом 13 днів про неї нічого не було відомо. Згодом з’ясувалося, що її затримала ФСБ, а пізніше засудила на сім років ув’язнення за нібито “зберігання вибухових речовин”. Як зауважила Тетяна Печончик, справа була повністю сфабрикована:“Ірині підкинули 200 грамів вибухової речовини у футляр для окулярів — така сама схема, яку російські спецслужби застосовували й до інших кримських журналістів, зокрема Владислава Єсипенка. Насправді причина переслідування — її журналістська та правозахисна діяльність”.

Після вироку Ірину незаконно депортували до Російської Федерації — у жіночу колонію №7 міста Зеленокумськ Ставропольського краю.

“Це окремий злочин — депортація з окупованої території. За міжнародним правом країна-окупант не має права переміщувати цивільне населення з окупованої території на свою, але Росія робить це системно”, — наголосила Печончик та додала, що умови, у яких утримують Ірину, нелюдські й нагадують радянські часи.

У громадянської журналістки значно погіршився стан здоров’я: після тривалого перебування в холодному СІЗО в неї розвинувся отит, постійні мігрені, вона частково втратила слух. Ліки, які їй передають, не доходять, а медичної допомоги не надають.

Промова від імені Ірини Данилович

Під час церемонії у Празі прозвучала промова Ірини Данилович, яку Тетяна Печончик зачитала від її імені. У ній журналістка говорить про безпорадність перед російським репресивним режимом і байдужість світу до злочинів, які Росія чинить на окупованих територіях.

“Ще не так давно були часи, коли зазіхання на свободу слова було чимось малоймовірним. А зараз у Криму не почути зайвого слова. Не так давно викрадення людей викликали масові протести, а сьогодні це стало буденністю. Що далі? Можливо, розстрільні підвали?”, — писала Ірина Данилович у своїй промові.

Свобода слова в окупованому Криму: “Вона не покращилася — вона просто зникла”

Під час ефіру Тетяна Печончик також розповіла про загальний стан свободи слова в окупованому Криму: “Якщо в перші роки окупації ми фіксували сотні випадків переслідувань журналістів, то зараз — лише одиниці. Але це не тому, що стало краще. Це тому, що свобода слова зникла як явище. У Криму практично не лишилося незалежних журналістів — багато хто або сидить у тюрмах, або був змушений виїхати”.

Водночас, за її словами, продовжують працювати кілька невеликих ініціатив, серед яких “Кримська солідарність”, що об’єднує родичів політв’язнів і адвокатів, які документують порушення прав людини.

Повне аудіо етеру з Тетяною Печончик на Українському радіо доступне тут.