На яку допомогу можуть претендувати політв’язні та полонені?

У черговому ефірі програми “Звільніть наших рідних” — фрагмент пресконференції від 12 січня, яка була присвячена виконанню закону України про соціальну та правову підтримку заручників Кремля та їхніх родин.

Йшлося про те, як в Україні виконують норми закону, які міністерства за це відповідальні, яку допомогу можуть отримати колишні заручники, політв’язні, військовополонені та їхні родини.

Як змінилася допомога для тих, хто перебуває чи перебував у полоні, та їхніх рідних?

Ольга Скрипник, координатора Кримської правозахисної групи

Ольга Скрипник: На підтримку родин і тих людей, які перебувають у полоні, був ухвалений закон про соціальний і правовий статус осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи. Але важливо зауважити, що цей закон приймався ще до 24 лютого 2022-го року. Над ним працювало дуже багато експертів, представників держави й громадянського сектору.

Коли закон розроблявся, то враховувалася ситуація, яка була до повномасштабного вторгнення, і для нас було важливо, що насамперед закон визначає критерії — про кого саме ми говоримо. Це стосувалося і цивільних, і військових. І це великий плюс, що ми маємо таку базу, з якою можемо працювати.

Закон визначає конкретні пільги та конкретні види допомоги, які надає держава. До цього допомога теж надавалася, але вона була дуже обмеженою та діяла в рамках конкретного положення про комісію, яка надавала матеріальну підтримку. Це виплати — 100 тисяч гривень щорічно, як тим, хто утримується у полоні, так і тим, хто звільнений з полону — одноразова виплата.

Зараз закон надає більше можливостей і більше допомоги. Окрім того, що залишається підтримка у вигляді 100 тисяч як звільненим з полону, так і тим, хто утримується далі, є окрема допомога — це відшкодування витрат на правову допомогу. Адже ми розуміємо, що люди перебувають в ув’язненні, і єдиний шлях знати, що твоя рідна людина взагалі жива — це професійна робота адвоката, на якого у родини немає коштів. Раніше витрати на адвоката були включені у ті 100 тисяч. Зараз — це окрема компенсація цих витрат.

Закон закріпив норму, що до складу комісії, яка визначає факт полону, включаються не лише представники держави, а також представники громадянського сектору. І це позитивний крок держави, тому що саме громадські організації були першими й досі є єдиними, хто хоч якось можуть контактувати з тими, хто перебуває на непідконтрольних територіях.

Крім того, тепер за новими нормами закону, достатньо один раз визнати факт полону, а потім щорічно просто звертатися за допомогою. Раніше щорічно люди мали доводити, що людина перебуває у полоні. Особливо це стосується справ, які тягнуться вже дуже давно — з окупації Криму і Донбасу.

Проте треба звернути увагу, що і пакет документів тепер новий. Треба звернутися до правозахисних організацій або до Міністерства реінтеграції, аби знати, який пакет документів готувати.

Що не враховано?

Альона Луньова, адвокаційна директорка Центра прав людини ZMINA

Альона Луньова: Наразі ми можемо говорити, що частини сервісів недоступна, зокрема це психологічна і фізична реабілітація для тих, хто побував у полоні. Такого порядку не розроблено. А це дуже важлива історія. Коли держава бере на себе певні зобов’язання і сплачує кошти — це вкрай необхідно, адже це дозволяє родинам полонених триматися. Але, разом з тим, без медичної чи психологічної підтримки дуже важко колишнім полоненим виходити з цього складного стану перебування у полоні.

З якими проблемами стикаються організації, що працюють з рідними людей, які у полоні?

Катерина Осадча, лідерка соціального проєкту “Знайди своїх”

Катерина Осадча: Найголовніша проблема, яку я зараз бачу, це об’єднання всіх полонених — і військових, і цивільних — в одне. Насправді це дві, з одного боку, схожі проблеми, з іншого боку, не схожі. Адже ми розуміємо, що людина, яка взяла в руки зброю і захищала країну, це — людина, яка виконувала свій обов’язок. З ним більше все зрозуміло і є механізм обміну. Вони є, щонайменше, на обліку у військовій часті, про їх зникнення відомо.

Що стосується цивільних, то це абсолютна прірва невідомості. І те, з чим стикаються рідні — це те, що вони кинуті сам на сам зі своїм горем. І ніхто наразі не може сказати, яким є механізм повернення цивільних.

Так, ми бачимо, що зараз до обмінів потроху додають цивільних, але це одиниці. А їх тисячі. За найменшими підрахунками, цивільних полонених зараз понад три тисячі.

Тому, як на мене, надзвичайно важливо окремо приділяти увагу темі цивільних полонених. Якщо ця проблема звучатиме на рівні держави, то є більше шансів, що ці тисячі людей отримають і правову допомогу, і фінансову, і моральну.

Слухайте повну розмову за посиланням.