Переселенець по матері. Як народжені далеко від війни діти стають внутрішньо переміщеними особами
За 7 років війни в Україні майже 1,5 мільйона людей вимушено покинули свої будинки на окупованих територіях. З них майже 200 тисяч — діти до 18 років. І це тільки ті, хто офіційно отримали статус “внутрішньо переміщеної особи” (ВПО). Реальне число людей, які виїхали з Криму й окупованих територій після 2014 року, за оцінками правозахисників, може коливатися. Водночас у переселенці сьогодні можуть записати навіть дітей, народжених на підконтрольній Києву території — і без довідки ВПО дитина не може розраховувати на підтримку від держави. Редакторка Заборони Марія Педоренко розповідає одну з таких історій і пояснює, з чим ще доводиться стикатися переселенцям на сьомому році війни.
Народжений переселенцем
Наталії Дихно 27 років, вона живе в Києві. До столиці Наталія перебралася зовсім недавно, до цього встигнувши кілька років пожити у Львові. Родом дівчина з Донецької області — вона росла там з трьох років і, як багато місцевих жителів у 2014 році, залишила дім, щоби не жити в окупації. За лінією розмежування в Наталії досі залишаються батьки. Звідти ж і штамп із пропискою в українському паспорті — її пропуск на малу батьківщину, яку нині контролюють сили так званої “Донецької народної республіки”.
Влітку 2021 року дівчина тимчасово залишила свою роботу в IT і пішла в декрет. Уже в кінці серпня в них із чоловіком народився первісток — хлопчика назвали Микитою. У приватній клініці, де Наталія народжувала, молодим матерям допомагають оформити всі необхідні документи, не виходячи з палати: від свідоцтва про народження до заяви на отримання соціальної виплати при народженні дитини. У випадку з останньою складнощі виникли із самого початку. Надані дівчиною реквізити рахунку в “ПриватБанку”, на який вона хотіла б отримувати “декретні”, не в’язалися з її донецькою пропискою — потрібно було відкривати рахунок в “Ощадбанку”.
“Я погодилася, на що в клініці мене відразу попередили: “90% гарантії, що її [заяву на отримання виплат] завернуть і вам доведеться самим їхати [до Управління соціального захисту населення]”, — розповідає Наталія.
Через тиждень після пологів дівчині подзвонили з Управління соцзахисту і сказали, що отримали її запит на “декретні”. Однак, щоби сформувати заявку, необхідно було додати до документів довідку переселенця. Причому не тільки самої Наталії: документ мав підтверджувати статус внутрішньо переміщеної особи й у її дитини — хлопчика, який народився в Києві через 7 років після початку окупації Донбасу і геть нічого не знає про війну в Україні.
Фото: ANATOLII STEPANOV/AFP via Getty ImagesЖитло та працевлаштування — серед головних проблем
Такого роду проблеми — не єдине, з чим доводиться мати справу українцям, які виїхали з окупованих територій. Права і свободи переселенців із 2014 року регламентує відповідний закон України. За роки існування в нього неодноразово вносили зміни — зокрема такі, що регулювали процес отримання довідки переселенця й можливість голосувати на виборах. Проте і 7 років по тому у ВПО залишаються невирішеними низка системних проблем.
У тематичних групах переселенців у соцмережах нерідко можна зустріти скарги, пов’язані з їхнім статусом. Якщо раніше вони стосувалися небажання здавати житло людям з окупованих територій, то останнім часом усе частіше мова заходить про складнощі в банківському обслуговуванні. То відмовлять у проведенні фінансових операцій, оскільки Крим і ОРДЛО — “високоризикові регіони України”, то не дадуть оформити кредит, то нагадають про непогашені через війну кредити.
Фото: Синиця Олександр / УНІАНЗгідно зі свіжим звітом Національної системи моніторингу ситуації з внутрішньо переміщеними особами, основні труднощі переселенці сьогодні відчувають у питаннях працевлаштування, доходу, роз’єднання з членами сім’ї й житла. Причому питання житла всі 7 років залишаються найскладнішим для вирішення. Переселенці в основному орендують нерухомість, а тисячі ВПО і зовсім живуть у модульних містечках, тимчасово облаштованих ще у 2014–2015 роках. За інформацією уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмили Денисової, зараз житла потребують 70% переселенців.
Правозахисниця громадського холдингу “Група впливу” Марія Красненко каже, що за останні 7 років кількість проблем, з якими стикаються переселенці, суттєво зменшилася. Сьогодні пов’язані з ВПО питання лежать у площині довгострокових рішень із боку держави й місцевих органів влади. Тієї ж думки й менеджерка з адвокації Центра прав людини ZMINA Альона Луньова. Серед довгострокових питань, що потребують вирішення, вона називає психологічну допомогу та реабілітацію людей, які рятувалися від конфлікту: “Люди пережили конфлікт, вони за інерцією біжать, але ці проблеми, в тому числі психологічні, їх наздоганяють. Можливо, зараз був би гарний час, аби допомогти ВПО пережити ту травму, яку вони отримали, тому що систематичної роботи не ведеться”.
Загалом же, згідно з дослідженням, проведеним Міжнародною організацією міграції серед переселенців, 55% людей у статусі ВПО вважають себе повністю інтегрованими в місцеві громади. Ще 35% вважають себе частково інтегрованими. Серед критеріїв оцінювання респонденти враховували житло, регулярний дохід, постійну роботу, доступ до соціальних послуг, легкий доступ до документів, можливість голосувати і проводити час із друзями та родиною.
Вибір без вибору
Довідку переселенця новонародженому Микиті в Управлінні соцзахисту населення видали без проблем. Як обставину, що стала причиною «внутрішнього переміщення», в довідці зазначено проведення АТО/ООС. У графі “Останнє зареєстроване місце проживання” в документі значиться Донецьк — адреса студентського гуртожитку, де в університетські довоєнні часи жила Наталія й ніколи не бував її місячний син.
Співробітник київського Управління соцзахисту сказав дівчині, що вона може з часом анулювати довідку переселенця для свого сина, проте без документа заявку на отримання декретних виплат у неї не приймуть.
У постанові Кабінету Міністрів України “Про облік внутрішньо переміщених осіб” говориться, що довідку переселенця отримує кожна дитина: “У тому числі та, що прибула без супроводження батьків, законного представника, а також дитина, яка народилася у внутрішньо переміщеної особи”.
Водночас, за словами Марії Красненко, вимога соцслужби оформити в обов’язковому порядку довідку ВПО на дитину є неправомірною. “Фактично жодна особа не може зобов’язати вас отримувати цю довідку. Це є вашим правом, а не обов’язком”, — зазначає правозахисниця. Те саме говорить і Альона Луньова, зазначаючи, що держава створює умови, за яких у батьків-переселенців часом немає іншого вибору, крім як отримати довідку на свою дитину.
“Деякі речі у нас досі визначаються через реєстрацію місця проживання. Для ВПО документом, що підтверджує, де ти перебуваєш, є довідка переселенця. Тому й діти внутрішньо переміщених осіб отримують ці довідки, тому що створюється ситуація, де батьки не можуть повноцінно забезпечити реалізацію прав дитини без наявності будь-якої реєстрації місця проживання”, — пояснює Луньова.
Без прописки дітей не можна записати в дитячий садок або школу. А в разі, якщо дитина не є членом конкретної територіальної громади (наприклад, живе в Києві, але не має столичної реєстрації), розмір щомісячної оплати в дитячому садку буде в рази вище, оскільки харчування дітей із пропискою оплачує міська влада. У подібних ситуаціях, на думку Луньової, довідка переселенця приносить її власнику куди більше користі, ніж шкоди.
15 липня 2021 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні закон про онлайн-прописку, ініційований Міністерством цифрової трансформації. Крім можливості зареєструвати місце проживання онлайн, документ дозволить жителям окупованих регіонів отримувати прописку на підконтрольних Києву територіях і одночасно з цим зберігати свою стару реєстрацію.
“Тобто вони зможуть мати два записи онлайн, але на руках матимуть паспорт, в якому буде штамп”, — пояснює Альона Луньова.
Повний текст читайте за посиланням.
