Примусова паспортизація, мілітаризація та “націоналізація” майна: Альона Луньова про життя в окупації

22 вересня 2025 року адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова в етері ТСН розповіла про ситуацію на тимчасово окупованих територіях України та про те, з якими проблемами і загрозами зіштовхуються люди в окупації.

Вона зазначила, що попри заяви Кремля про “інтеграцію”, Росія насправді не сприймає ці території як власні: “Навіть у статистичній звітності РФ території, окуповані після 2022 року, просто відсутні. Це показує, що Москва бачить їх лише як буферну мілітаризовану зону, а не частину Росії”.

Луньова наголосила, що російська окупаційна влада активно мілітаризує регіони, примушуючи місцевих жителів до служби в армії та залучаючи дітей до військових програм: “Ми бачимо це фактично всюди — від дитячих садочків до підприємств. Людей змушують укладати контракти, а дітей відправляють у табори, де їх виховують “російськими патріотами”. Це системна політика, яка супроводжується насильством”.

Окремо адвокаційна директорка ZMINA підкреслила, що примусова паспортизація стала інструментом тиску на українців: “Українці не стоять у черзі по російські паспорти, тому Росія створює всі умови, щоб життя без них було неможливе. Не можна отримати медичну допомогу, віддати дитину в школу чи навіть успадкувати майно без російського документа”.

Ще один напрям окупаційної політики — відчуження житла тих, хто виїхав із ТОТ: “Росія визнає таке майно “безхазяйним” і передає його переселенцям із території РФ. Це державне мародерство, а не поодинокі випадки. За рахунок вигнаних українців забезпечують тих, кому Росія сама ж зруйнувала житло”.

Луньова також звернула увагу на депортацію та мілітаризацію українських дітей у Росії та Білорусі. Вона додала, що такі дії Росії свідчать про системну політику демографічної інженерії: “Вони витісняють українців і завозять своїх громадян. У Крим після окупації заїхало до мільйона росіян, і тепер ті самі процеси відбуваються на новоокупованих територіях”.

Луньова підкреслила, що всі ці злочини фіксуються українськими правозахисними організаціями та міжнародними структурами: “Масштаби націоналізації та примусової паспортизації величезні. Це треба документувати й використовувати як докази в міжнародних судах. Усе, що робить Росія на окупованих територіях, заборонене нормами міжнародного права”.