“У нас є в’язниці, де на одного засудженого припадає менше ніж 1 кв.м простору” – правозахисниця

В Україні спостерігається позитивна тенденція до скорочення кількості тюремного населення, проте жорстоке поводження, катування і залякування залишаються масовим явищем у місцях позбавлення волі. Про це йдеться у звіті Комітету Ради Європи з питань запобігання катуванням, який він зробив за підсумками свого візиту до пенітенціарних установ у серпні цього року. Радіо Свобода з’ֹясовувало, які умови утримання в українських тюрмах і СІЗО, що розуміти під поняттями катувань і неналежного поводження, а також як реформувати систему виконання покарань?

10 лютого 2017 року Віктор Сукачов звернувся із заявою до Європейського суду з прав людини, в якій скаржився на погані умови утримання у Дніпровському (тоді ще Дніпропетровському – ред.) слідчому ізоляторі №3.

У цій установі, доводив заявник, не було системи вентиляції повітря, ув’язнені могли приймати душ лише раз на тиждень, а прати і сушити білизну доводилося у камерах, через що там була постійна вологість і запах.

Віктор Сукачов був звинуваченим у справі так званих “дніпровських терористів”. У березні 2012 року його затримали за підозрою у вчиненні вибухів у кількох українських містах, а у лютому 2018 року його засудили до 12 років позбавлення волі.

30 січня 2020 року Європейський суд з прав людини виніс “пілотне” рішення у справі “Сукачов проти України”. Це означає, що неналежне поводження і погані умови утримання вֹ’язнів стали систематичними, говорять у Харківській правозахисній групі, юристи якої вели цю справу.

Відтак надалі рішення щодо подібних справ будуть виносити автоматично, навіть не розглядаючи їх по суті. Держава нехтує судовими рішеннями, не бажає ліквідувати вказані проблеми, отже буде виплачувати грошові компенсації потерпілим, пояснюють правозахисники.

Не поодинокі факти, а масове явище

Незадовільні умови утримання, неналежне поводження, залякування, катування – ці явища вже давно вкорінилися в українську пенітенціарну систему. На них постійно наголошують у своїх доповідях представники міжнародних моніторингових місій, зауважує в ексклюзивному інтерв’ю Радіо Свобода експертка Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру прав людини ZMINA Маргарита Тарасова.

“Як би не намагались керівники установ позбавлення волі розказати, що ці випадки є ситуативними, тим не менш ми говоримо саме про масовість. Катування ми фіксували, наприклад, у Замковій виправній колонії (Хмельницької області – ред.) Коли ми приїжджали туди, то бачили, що люди живуть при температурі 11 градусів у камерах”, – зазначає правозахисниця.

За інформацією Маргарити Тарасової, “гарячими точками” є дві колонії у Харківській області – № 25 і №100. Ці ж самі об’єкти потрапили в поле зору і делегації Комітету Ради Європи з питань запобігання катуванням.

У доповіді йдеться про “достовірні звинувачення в жорстокому поводженні з боку співробітників в’язниці, що складаються з ударів ногами і гумовими палицями”.

Повний текст шукайте за посиланням.