Міграційна служба України закриває очі на політичний контекст переслідування Жанари Ахметової – заява українських правозахисників

Жанара Ахметова – казахстанська журналістка, одна з лідерок опозиційного руху “Демократичний вибір Казахстану” (ДВК). Протягом кількох років Ахметова та її малолітній син безуспішно намагаються отримати статус біженця і, отже, політичний притулок в Україні. Багато фактів свідчать про те, що влада Казахстану переслідує Ахметову через її журналістську та опозиційну діяльність. Однак Міграційна служба України відмовляється визнавати політичний контекст її переслідування. Ми, представники українських правозахисних організацій, звертаємо увагу на факти, які вказують на наявність усіх підстав для надання Ахметовій захисту в Україні.

Казахстан оголосив Жанару Ахметову в міжнародний розшук у справі про “шахрайство”. У 2009 році казахстанський суд засудив Ахметову до семи років в’язниці. Виконання вироку було відстрочено до досягнення її дитиною 14-річного віку (до 2021 року).

Із 2013 року Ахметова активно веде журналістську та опозиційну діяльність. Є підстави вважати, що у зв’язку із цим влада Казахстану почала здійснювати тиск на Ахметову. На початку 2017 року до Ахметової тричі застосували адміністративні штрафи за “публікації у фейсбуці закликів до несанкціонованого мітингу”. На цій підставі влада Казахстану протизаконно скасувала відстрочення виконання вироку в справі про “шахрайство”.

У березні 2017 року Ахметова разом з малолітнім сином прибула до України, щоб просити про політичний притулок. Влада Казахстану оголосила її в розшук для відбування покарання за вироком про “шахрайство”.

Ми вважаємо, що реальний мотив переслідування Жанари Ахметової – політичний. Ахметова – одна з лідерок опозиційного руху “Демократичний вибір Казахстану”. У березні 2018 року казахстанський суд визнав ДВК “екстремістською” організацією. Водночас 14.03.2019 Європарламент у своїй резолюції про права людини в Казахстані зазначив про мирний характер діяльності ДВК.

На основі рішення про заборону ДВК у 2018–2019 роках відбулися безпрецедентні в історії Казахстану безпідставні затримання учасників мирних мітингів. За цей період було затримано більш ніж 6000 осіб, зокрема журналістів і правозахисників. Понад 20 осіб стали жертвами кримінального переслідування.

В обвинувальних актах Ахметову називають “лідером забороненого руху”. Репости з фейсбук-сторінки Ахметової стали підставою для кримінального переслідування декількох казахстанських активістів. Це прямо вказує на те, що влада Казахстану висунула Ахметовій нове звинувачення – в “керівництві екстремістською організацією”.

У Казахстані до декількох обвинувачених у справі ДВК (Кенжебека Абішева, Алмата Жумагулова, Абловаса Джумаєва, Асета Абішева, Еркина Казієва, Асета Нуржаубая) було застосовано тортури і жорстоке поводження. Від них вимагали дати свідчення про діяльність опозиційного руху. Очевидно, що Ахметовій, як одній із лідерок ДВК, також загрожуватимуть тортури в Казахстані.

18.10.2017 Міграційна служба України відмовила Ахметовій у наданні статусу біженця, вважаючи, що вона переслідується “на основі неполітичних звинувачень у шахрайстві”. Ахметова оскаржила рішення Міграційної служби в суді. 27.03.2018 суд першої інстанції відхилив її скаргу. Однак 31.07.2018 Київський апеляційний суд і 17.09.2018 Верховний суд зобов’язали Міграційну службу повторно розглянути заяву Ахметової та взяти до уваги дані про її опозиційну і журналістську діяльність.

Міграційна служба розглянула повторно заяву Ахметової, але не визнала факту політичного переслідування і, отже, ризику загрози Ахметовій у разі поверненні її до Казахстану та 22.12.2018 повторно відмовила в наданні притулку. У діях Міграційної служби вбачаються очевидні зловживання, оскільки не були враховані факти, на які вказали апеляційний і Верховний суди.

Жанара Ахметова знову звернулася до суду з вимогою здійснити новий розгляд клопотання про надання статусу біженця в Україні, але 19.09.2019 суд першої інстанції відхилив її позов.

14.01.2020 відбудеться засідання апеляційної інстанції, яка остаточно вирішить, чи отримає Жанара Ахметова шанс ще одного розгляду її заяви в Державній міграційній службі. Рішення суду набуде чинності негайно. Тому, якщо Ахметова не отримає можливості очікувати розгляду ДМС питання про надання статусу біженця, щодо неї відразу ж відновиться процедура розгляду екстрадиційного запиту Казахстану. У будь-який момент після цього її можуть видати казахстанській владі.

Протягом останніх років ми неодноразово фіксували факти, коли Україна порушує екстрадиційні процедури і допомагає таким пострадянським країнам, як Росія, Казахстан, Азербайджан, Таджикистан, здійснювати політичні переслідування. Цьому сприяє членство в Мінській конвенції про правову допомогу і напрацьовані за багато років неформальні тісні зв’язки між правоохоронними органами.

У 2017 році, крім Ахметової, Україна арештувала ще двох журналістів – Фікрата Гусейнова (за запитом Азербайджану) і Нарзулло Охунжонова (за запитом Узбекистану). Зусилля української і міжнародної спільноти допомогли врятувати їх від екстрадиції. Правозахисник Аловсат Алієв також ледь уникнув екстрадиції з України до Азербайджану, хоча він має статус біженця. Кричущими стали випадки, коли з території України таємно, за співробітництва спецслужб викрадали або позапроцесуально видворяли шукачів притулку, як у випадках Амінат Бабаєвої, Володимира Єгорова (вислані до Росії), Олександра Францкевича (висланий до Білорусі).

Жанару Ахметову переслідують з політичних мотивів – за вираження поглядів і опозиційну діяльність. У Казахстані їй загрожують тортури і несправедливий суд. За таких умов екстрадиція є неприпустимою. Про це зазначається, зокрема, в Конвенції ООН проти катувань, Конвенції ООН про статус біженців, Європейській конвенції з прав людини, Європейській конвенції про видачу, Європейській конвенції про взаємну допомогу в кримінальних справах, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права. Україна є членом цих угод. Тому екстрадиція Ахметової стане прямим порушенням міжнародних зобов’язань України. 

Фундація “Відкритий Діалог”

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Харківська правозахисна група

Харківський інститут соціальних досліджень

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA