Вивезені діти: поодинокі випадки чи системна депортація?

Українська влада заявляє про майже сім тисяч дітей, вивезених до Росії чи підконтрольних їй територій під час війни. Повернути вдалося поки лише 50. У Києві кажуть про депортацію, однак довести системність явища важко.

У квітні Людмилі з Чернігівської області зателефонували з підконтрольного проросійським сепаратистам Донецька та повідомили, що її онук перебуває у місцевій лікарні. Туди 11-річний Сашко потрапив з обложеного на той момент російськими військами Маріуполя. Із початком повномасштабного вторгнення РФ через постійні масовані атаки на місто родина хлопця ховалася у бомбосховищі заводу імені Ілліча, виходивши назовні лише у разі крайньої необхідності. В один з таких разів Сашко потрапив під обстріл та зазнав поранення ока.

“Першу допомогу йому надали наші (українські військові. – Ред.) прямо в бункері. Коли їх оточили російські окупанти, українські військові здалися, а їх з мамою вивезли в Безіменне (село, неподалік Маріуполя, де росіяни облаштували фільтраційний табір. – Ред). Доньку – в один бік, а онука відправили в Донецьку обласну лікарню зі словами, що забирають в притулок та що мамі передадуть адресу. Збрехали і навіть не дали їм попрощатися”, – розповідає в інтерв’ю DW Людмила зі слів онука.

Тоді хлопчик бачив маму в останнє. Про її місцеперебування родині невідомо досі.

Отримавши звістку від онука, Людмила, яка має ще двох своїх неповнолітніх дітей, не сумнівалася – треба їхати та забирати Сашка.

“Тих людей (медперсонал лікарні в Донецьку. – Ред.) я молила, щоб нікуди його не забрали, щоб ніхто його не усиновив, поки я не зроблю документи”, – каже жінка.

На відновлення документів, втрачених у Маріуполі, та оформлення тимчасової опіки пішло два місяці, і зрештою наприкінці червня Людмила рушила в дорогу. Шлях до Донецька тривав п’ять днів, за які жінка подолала понад 3,5 тисячі кілометрів. За словами Людмили, дитину віддали без проблем.

Так хлопчик став одним з 50 дітей, яких вдалося повернути на підконтрольну уряду в Києві територію України з окупації. Як зазначила в інтерв’ю DW Аксана Філіпішина, яка опікується правами дітей в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, серед них – окремі діти й групи дітей з дитячих будинків сімейного типу.

Близько семи тисяч вивезених дітей

Говорячи про випадки вивезення дітей на непідконтрольну українській владі територію, представники офіційних органів вживають термін “депортація”. Так, за даними Національного інформаційного бюро, станом на 19 серпня 6950 дітей офіційно вважаються депортованими до РФ або окупованих нею частин України. За словами Філіпішиної, це зведені дані всіх державних органів України, яким стало відомо про вивезення дітей.

“Уповноважений ВР з прав людини з початку повномасштабної війни РФ передав до інформбюро інформацію про 1925 дітей. 73 відсотки з цієї кількості – діти з Донеччини, переважно з Маріуполя. На другому місці – Київщина, на третьому – Харківщина”, – розповіла представниця Уповноваженого з питань дотримання прав дитини та сім’ї про ситуацію станом на 19 серпня.

“Говорити про системність проблеми важко”

Центр прав людини ZMINA також працює із запитами щодо можливої депортації дітей. Втім, за словами директорки з адвокації центру Олени Луньової, говорити про системність проблеми важко, адже є методологічні труднощі з виявленням таких фактів, особливо щодо дітей, які осиротіли вже під час повномасштабної війни РФ. Як зазначає директорка з адвокації, усі відомі центру випадки стосуються дітей, які були або поранені, або втратили батьків чи опікунів й були вивезені з окупованих уже в цьому році територій на непідконтрольну Києву з 2014-2015 років частину Донбасу. Точна кількість таких дітей невідома, каже Луньова.

Вона також вважає, що кожен окремий випадок треба розглядати індивідуально та з’ясовувати, чи дійсно дитину вивозили з метою уникнення небезпеки, чи вжили заходів із розшуку рідних, а також чи була можливість вивезти дитину на територію країни громадянства.

“Якщо дітей не питали та вивозили, це можна назвати депортацією. Якщо владі відомі випадки вивезення дітей на територію РФ, це депортація і викрадення мовою національного права. Однак говорити так про всі випадки нема підстав, адже в деяких ситуаціях навіть були спроби шукати родичів і пропозиції забрати дитину”, – зазначає правозахисниця.

Повний матеріал — тут.