Свавільні затримання українців в окупації: ZMINA виступила на заході в межах Ради ООН з прав людини

На полях 61-ї сесії Ради ООН з прав людини в Женеві 13 березня 2026 року відбувся захід “Війна Росії проти цивільних українців”, організований українськими та міжнародними правозахисними організаціями. Подія зібрала експертів із прав людини, правозахисників, аналітиків та представників українських і міжнародних організацій і привернула увагу до системних переслідувань цивільного населення України. 

Том Сирінг, Любов Смачило, Уляна Полтавець, Борис Петруньок, Саман Зія-Зарифі

Організатори та учасники: Ліга досліджень прав людини, Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини, Центр громадянських свобод, Всесвітня організація проти тортур, “Лікарі за права людини”.

На заході була висвітлена тематика свавільних затримань цивільних на тимчасово окупованих територіях, систематичні практики політично мотивованого кримінального переслідування, випадки атаки російських сил на об’єкти цивільної інфраструктури.  

Спікери:

• Олександра Матвійчук, очільниця Центру громадянських свобод (онлайн);
• Борис Петруньок, аналітик-дослідник проєкту з документування тортур Центру прав людини ZMINA;
• Уляна Полтавець, координаторка міжнародної адвокації та координаторка програми “Лікарі за права людини“ (PHR) в Україні;
• Любов Смачило, керівниця аналітичного департаменту Медійної ініціативи за права людини;
• Том Сирінг, очільник Ліги досліджень прав людини.

Модератор: Саман Зія-Зарифі, виконавчий директор “Лікарів за права людини”.

Захід розпочався з виступу Олександри Матвійчук, яка наголосила на гуманітарному вимірі війни та надзвичайно складній зимі, яку через російські масовані обстріли енергетичної інфраструктури цього року пережили міста України. 

“Ця зима від початку повномасштабного вторгнення була надзвичайно важкою. Росія навмисне руйнує енергетичну інфраструктуру, від якої залежить виживання цивільного населення. У січні та лютому температура опускалася до –25° C, українські міста буквально замерзали”, — підкреслила Матвійчук.

Олександра Матвійчук

Вона зазначила: мільйони людей мали обмежений або відсутній доступ до опалення, води та електрики, що ставало питанням виживання.

Матвійчук також наголосила на недостатній увазі політиків до людського виміру конфлікту: “Політики обговорювали природні ресурси, територіальні претензії Росії, геополітичні інтереси, навіть бачення Путіна щодо історії України, але майже не говорили про людей. Саме тому росіяни вирішили, що для них немає червоних ліній і вони можуть робити все, що забажають. Ми повинні повернути людський вимір у політичний процес. Без нього неможливо знайти шлях до стійкого миру”.

Борис Петруньок під час свого виступу зазначив, що Росія створює “альтернативну правову реальність” на окупованих територіях. У жовтні 2022 року РФ відкрито заявила про анексію чотирьох українських регіонів, створила тут систему власних “органів влади”, “поліції” і “судів”. Пропаганда “нормалізувала” і виправдовувала випадки скоєння злочинів проти цивільного населення, намагаючись представити їх як частину “рутинної роботи” органів поліції та ФСБ РФ відповідно до їхніх повноважень.

Він акцентував на тому, що розбудова російських інституцій на окупованих територіях створила для цивільних додаткові ризики політично мотивованого кримінального переслідування. Водночас значна кількість цивільних, як і раніше, утримується інкомунікадо, без висунення кримінальних звинувачень: “Російська Федерація систематично атакує цивільних за будь-які прояви української ідентичності, яка сприймається як безумовна ознака нелояльності. Цивільному населенню нав’язують російське громадянство, дуже поширені інші способи тиску і терору”.

Важливим блоком обговорення стали сфабриковані звинувачення та “показові” судові процеси, що стали регулярною практикою на окупованих територіях. Петруньок підкреслив: “У політично мотивованому кримінальному переслідуванні РФ типово використовує “антитерористичні” статті, звинувачення в “шпигунстві”, “державній зраді” тощо. Цивільні утримуються інкомунікадо до моменту висунення офіційних звинувачень, до них можуть застосовувати катування в намаганні отримати зізнання в скоєнні “злочину”. Систематичність і масштаб скоєння злочинів свідчать, що їх варто розглядати як злочини переслідування”.

Любов Смачило, Уляна Полтавець, Борис Петруньок

Про те, що ще однією формою репресій є політично мотивовані судові процеси, говорила і Любов Смачило.

“Суворі вироки українцям не випадковість. Це реалізація масштабної державної політики кримінального переслідування, яка має ознаки злочину проти людяності”, — зазначила Смачило. Вона закликала держави не визнавати вироків російських судів і підтримати розслідування порушень міжнародних норм.

Також експертка детально зупинилась і на темі системних переслідувань українців в окупації. Вона навела конкретні дані: від початку вторгнення відомо щонайменше про 3895 цивільних, незаконно затриманих російськими представниками, з яких принаймні 2047 утримуються без зв’язку із зовнішнім світом. Затриманих тримають у 240 місцях несвободи, включно з пенітенціарними установами в РФ та на окупованих територіях.

“Постійні місця утримання перебувають під контролем Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації. Це ще один доказ того, що система незаконного утримання цивільних функціонує не хаотично, а в межах державних інституцій”, — підкреслила Смачило.

Вона також наголосила, що тортури та жорстоке поводження застосовуються на різних етапах утримання людей. “Фізичне і психологічне насильство використовується під час затримання, перевезення між місцями утримання і під час самого перебування в них. Тортури стають інструментом отримання інформації, примусу до співпраці або покарання“, — зазначила експертка.

Під час заходу приділили увагу і руйнуванню цивільної інфраструктури — медичних закладів, енергетичних мереж та інших критичних об’єктів. Так, Уляна Полтавець розповіла про атаки на систему охорони здоров’я та наголосила, що удари по медичних закладах є не побічним наслідком війни, а системною практикою, яка руйнує здатність громад виживати та є частиною ширшої стратегії війни проти цивільного населення.

“Коли атакують лікарні, сигнал очевидний: ніде немає безпечного місця. Коли бомблять швидку допомогу — тероризують цілу громаду і змушують людей боятися звертатися по медичну допомогу”, — зазначила вона.

Полтавець навела дані документування таких атак: з лютого 2022 року зафіксовано 2591 напад на медичні заклади та медичних працівників, а у 2025 році їхня кількість зросла майже на 50% порівняно з 2024 роком. Крім того, 92% медичних працівників повідомили про перебої з електропостачанням, що впливало на операції, лікування та життєво необхідні послуги.

Любов Смачило, Уляна Полтавець, Борис Петруньок, Саман Зія-Зарифі

Захід також зачепив шляхи забезпечення відповідальності та захисту потерпілих. Було обговорено, як міжнародні механізми та держави-члени ООН можуть сприяти документуванню злочинів та підтримці жертв, а також участі в процесах репарацій.

З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році ZMINA системно документує випадки незаконних затримань, насильницьких зникнень, тортур та політично мотивованих кримінальних переслідувань як на тимчасово окупованих територіях, так і в Російській Федерації. У 2025 році ZMINA опублікувала аналітичний звіт “Відмова в праві на справедливий суд як міжнародний злочин під час війни Росії проти України: контекст, практика, право та перспективи“, а також дослідила, як практика свавільних затримань змінилась у 2023–2024 роках.